Джерела вільнолюбивого  й соборного духу

Джерела вільнолюбивого й соборного духу

Новий виставковий проєкт Українського інституту національної пам’яті «Українська революція 1917 – 1921 років: регіональний вимір» презентували в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського. У фокусі уваги – єдність наших предків на всіх українських землях у прагненні до побудови незалежної держави, а також підтримка цієї боротьби українцями в усьому світі.
Календарні координати відкриття виставки були символічними – між Днем Соборності України та Днем пам’яті Героїв Крут. Окрім того, виставковий проєкт започаткував серію патріотичних заходів до 30-ліття відновлення незалежності України, яке відзначатимемо цьогоріч.

В усі віки побратими

Відкриваючи виставку «Українська революція 1917–1921 років: регіональний вимір», старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Наталія Кузьменко закликала поміркувати, до чого мусить спонукати сучасних українців відзначення сторіччя визвольного руху, яке ми продовжуємо вшановувати вже протягом чотирьох років. Церемонії покладання квітів, виконання патріотичних пісень – лише зовнішня атрибутика, а суть – у пильнішій увазі до подій минувшини, у ретельнішому їх вивченні. Тим більше, що багато в чому події Перших визвольних змагань перегукуються із сучасними реаліями в нашій державі.
«У радянські часи про ідею української державності говорили як про привнесену звідкись ззовні. Ця виставка показує, що всі ці події відбувалися у нас, із нашими предками, на наших вулицях – у Полтаві, Харкові, Донецьку, Києві, на Західній Україні… І вирували вони не так давно, бо для історії століття – зовсім короткий період. Протягом 1917 – 1921 років відбулися величезні зміни у свідомості людей. Від бездержавної нації вони дійшли до боротьби за становлення своєї держави. І сьогодні безперервність, тяглість, постійність прагнення українського народу до незалежності нам засвідчують захисники України на Донбасі. В одному строю стоять і полтавці, і одесити, і донеччани, і кияни, і львів’яни – і всі вони побратими, незалежно, де їхня мала батьківщина. Такими ж побратимами на полі бою були і Герої Крут», – зазначила Наталія Кузьменко.
Про фундаментальне значення Української революції 1917 – 1921 років в історії України, її величезний вплив на подальший розвиток подій у ХХ столітті говорив на відкритті виставки також регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар. «Першою на теренах Російської імперії незалежність проголосила Фінляндія, другою – Україна, третьою – Польща, – нагадав він. – Фінляндії і Польщі вдалося виборсатися з пазурів «московського ведмедя», Україні – ні. Але не було б навіть УРСР (хоч, безумовно, це окупаційний сурогат), якби не та боротьба. Щоб упокорити український визвольний рух, більшовики спершу проголошували українські землі в складі Російської Радянської Республіки, а вже потім сказали, що даємо вам окрему республіку. Політика українізації, якою позначені 1920-ті роки, теж була наслідком Української революції. Інший аспект – великий вплив цих подій на подальшу боротьбу за незалежність у ХХ столітті. Пам’ять про них жила й була потужним дороговказом для наступних поколінь патріотів. Власне, сьогодні ми чітко говоримо, що сучасна Україна – це правонаступниця УНР. Через кілька місяців після відновлення незалежності України керівник державного центру УНР в екзилі Микола Плав’юк передав усі документи УНР, клейноди, печатку першому Президентові України Леоніду Кравчуку».
За словами заступника директора Державного архіву Полтавської області Тараса Пустовіта, тема Української революції лишатиметься актуальною для науковців і через 10, 20, 100 років. «Ця тема притягує, бо дає нам той вільнолюбивий і соборний дух, який дуже важливий в умовах сьогоднішньої політичної ситуації. Важливим він був і під час боротьби за Україну в період Другої світової війни, і в 1990-х роках. Ясна річ, що знаходити документи доби Української революції надзвичайно важко. Бо радянська влада впродовж 70 років фальшувала ці джерела, ховала, нищила. Загалом намагалася представити події того часу однобоко. Навіть якщо хтось займався цією тематикою, то об’єктивно написати дослідження до 1980-х років було просто неможливо. Сьогодні нам з прикрістю доводиться визнавати, наскільки багато втрачено. Але і Полтавський краєзнавчий музей, і полтавські архівісти з 1990-х чимало зробили для пошуку дивом вцілілих окремих документів, спогадів для повернення їх історії».

Полтавський вимір боротьби

Виставку «Українська революція 1917–1921 років: регіональний вимір» Український інститут національної пам’яті готував спільно з Державною архівною службою України та Інститутом історії України НАН України. Співробітники регіональних представництв УІНП пропонували наповнення банерів, присвячених подіям у їхньому краї. Керував авторським колективом Ярослав Файзулін.
Олег Пустовгар подякував за надані матеріали Державному архіву Полтавської області та Полтавському краєзнавчому музею. Окремо зупинився на створеному й виданому в Полтаві в рамках відзначення 100-річчя українських визвольних змагань унікальному тритомнику «Українська революція 1917–1921. Полтавський вимір. Події. Постаті. Документи», серед авторів-упорядників якого – відомі краяни-історики Олександр Білоусько, Тарас Пустовіт, Віктор Ревегук.
Виставка «Українська революція 1917 – 1921 років: регіональний вимір» представлена 14 банерами, на яких за допомогою світлин і коротких текстів відтворені бурхливі події доби Перших визвольних змагань на Київщині, Полтавщині, Волині, Січеславщині, Поділлі, Слобожанщині, Херсонщині, Чернігівщині та інших українських землях. Окремий банер розповідає також про підтримку боротьби за незалежність України нашою діаспорою у США, Канаді, а також на українських етнічних землях – Кубані, Дону, Східному Причорномор’ї, Курщині, Вороніжчині, Поліссі, у Бесарабії, у місцях компактного проживання українців-переселенців – на Далекому Сході, у Сибіру, Центральній Азії, на Південному Кавказі, у Балтійському регіоні, у Москві та Петрограді…
Присвячений подіям на Полтавщині банер містить унікальні фотодокументи, на яких вирує багатолюдний мітинг на площі в Лубнах у липні 1919 року; моторошно заклякли на залитій сонцем землі розстріляні більшовиками в серпні 1919-го ченці Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря; сумує разом із полтавцями, які в 1920-му проводжали в останню путь Панаса Мирного, ще не зруйнований бузувірами Святоуспенський кафедральний собор…
Серед згаданих у фотодокументах персоналій – Голова Директорії УНР, Головний отаман військ УНР Симон Петлюра, комісар у справах народної освіти на Полтавщині, публіцист, педагог, діяч «Просвіти» Віктор Андрієвський, полковник Армії УНР, учасник Другого Зимового походу Армії УНР Григорій Чижевський…
У текстовій частині банеру є, зокрема, такий фрагмент: «…В квітні 1917-го тисячі полтавців на Соборному майдані вшанували пам’ять Тараса Шевченка, а крайовий з’їзд учителів оголосив про початок українізації освіти. Повсюдно відроджуються осередки «Просвіти», а по селах засновуються селянські спілки. Місцеві органи влади, політичні партії та громадські організації заявляли підтримку Українській Центральній Раді. А деякі навіть головною програмною метою називали здобуття незалежності України…»
Нижче йдеться і про більшовицьку окупацію та її наслідки: «У грудні 1920 року на терени Полтавщини втретє прийшли червоні війська. Шпальти полтавських газет зарясніли прізвищами десятків людей, розстріляних згідно з постановами ЧК та ревтрибуналів. Населення Полтавщини потерпало від політики «воєнного комунізму»: продовольчі реквізиції, терор. Відповіддю на дії більшовиків став масштабний повстанський рух, що охопив практично всі повіти Полтавщини…»
Виставка діятиме протягом місяця. В електронному вигляді з нею можна ознайомитися за посиланням https://bit.ly/3iLvqIp.

«Кіборги» з 1918-го

У межах відкриття виставки від УІНП в краєзнавчому музеї відбулась також презентація книги «Герої Крут і Полтавщина», виданої за сприяння обласної ради та облдержадміністрації. Книга побачила світ у рамках програми з випуску соціальнозначущих видань, на замовлення департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА.
Роздумами про подвиг крутян із запрошеними на зустріч у музеї курсантами Військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут поділився начальник Полтавського обласного відділу Міністерства у справах ветеранів України Олександр Товпига: «Іноді чую: ну що вони тоді ті хлопці-крутяни змогли, вони ж загинули. Ні, вони багато змогли. Я сам воював, коли в Україну, в наш дім, прийшла біда. І вважаю, що всі ми, хто вирушив у 2014-му добровольцями на фронт захищати нашу державу, є спадкоємцями тих відважних бійців, перших українських «кіборгів» із 1918-го».
Упорядник видання «Герої Крут і Полтавщина», регіональний представник УІНП Олег Пустовгар розповів, що під час його підготовки було опрацьовано понад 40 різних джерел.
На завершення патріотичного дійства бард Юрій Трейгель виконав присвячену загиблим крутянам пісню на вірш нашої відомої землячки Ганни Антипович «Український романс»:
…Боже нив і дібров,
наші душі до Тебе у леті,
Боже, Матір Вкраїну
хоч Ти заступи і спаси!
Нас укрили сніги –
і хорунжих, і просто поетів,
а її ще терзають
московські розлючені пси…

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий