Економіка з людським обличчям від ПАФ «Україна»

Економіка з людським обличчям від ПАФ «Україна»

За два роки, що минули з часу наших відвідин ПАФ «Україна» Великобагачанського району, тут відбулися чималі зміни, як, власне кажучи, і в нашій державі в цілому. В агроформуванні дещо збільшилися орендовані площі земель, новою технікою поповнився машинно-тракторний парк, значні кошти вкладаються в розвиток тваринництва, суттєві зміни відбулися і в системі управління сільгосппідприємством.
Варто нагадати, що, окрім рільництва й тваринництва, в господарстві успішно функціонують хлібопекарня з кондитерським цехом, макаронний цех, крупорушка, олійниця, м’ясна лавка…
– Ми намагаємося робити все необхідне для того, щоб мати прибуток: розвиваємо агровиробництво, вкладаємо кошти в техніку, тваринницьку галузь. Усе це робиться з тим, щоб наші працівники мали високу заробітну плату, а пайовики – належний додаток до сімейного бюджету за здані в оренду паї, – наголосив Герой України, заслужений працівник сільського господарства України, директор ПАФ «Україна» Іван Махтейович БАЛЮК.

І це не просто слова. Скажімо, розрахунок за оренду землі тут становить понад 12% від вартості паю, що в грошовому вимірі складає близько 20 тисяч гривень. А це означає, що майже 1,5 тисячі селян-пайовиків отримують хороші гроші. Загалом в «Україні» до людей ставляться по-людськи. Тут за потреби надають повний спектр необхідних у присадибному господарстві послуг. Пайовикам та працівникам агроформування також можна придбати різну сільськогосподарську продукцію за цінами, що склалися в господарстві з розрахунку її собівартості. Варто зазначити, що й заробітна плата понад 300 працівників агроформування, а саме стільки людей із різних населених пунктів Великобагачанського району трудиться в «Україні», досить пристойна. У сезон фахівці за робочий день отримують від 1,5 тисячі гривень. А це вже європейський рівень заробітків.
***
ПАФ «Україна» обробляє 6 тисяч гектарів земель і господарює у Великобагачанському, Хорольському, Семенівському й Миргородському районах. Поголів’я великої рогатої худоби становить близько 2000 голів, у тому числі 700 корів, свинопоголів’я складає майже 3,5 тисячі голів.
– Сьогодні утримувати бичка вагою до 400 кілограмів невигідно, – каже Іван Махтейович Балюк. – Затрати для цього потрібні великі, а
ціна за здане живою вагою м’ясо низька. З огляду на таку ситуацію ми відкрили в агроформуванні м’ясну лавку, де кожен бажаючий може купити свіжі м’ясо та м’ясні продукти.
Слід додати, в тваринницькій галузі агроформування нині проводиться велика реконструкція і не лише в приміщеннях для утримання худоби. З нуля тут будується доїльний зал «ялинка» для одночасного видоювання 32 корів. Здається, держава мала б підтримувати такі масштабні проекти в АПК, відшкодовуючи хоча б відсотків 30 вартості робіт по зведенню доїльного залу. Але, як зазначив керівник господарства, з бюджету не виділено жодної копійки. Усе робиться за рахунок господарства. І це в той час, коли ситуація в тваринництві на рівні держави критична. У господарствах населення ВРХ з кожним роком залишається все менше й менше, в агроформуваннях здебільшого поголів’я теж зменшується.
– Якщо ще років 15 тому в населення по Радивонівській сільраді утримувалося 200–250 корів, то зараз їх залишилося 25–30. А в деяких селах люди не мають жодної корови. Колись, у радянські часи, чи не в кожній радивонівській родині утримували бичків (молодняк виписували в колгоспі). Корми для них можна було теж виписати в колгоспі, а що маємо зараз? Звісно, утримувати ВРХ за нинішніх і економічних, і природно-кліматичних умов непросто. У людей старшого віку вже сили не ті, а молодь навіть не намагається обзавестися корівкою. Тож і виходить, що виробляти молоко для українців будуть лише агроформування, – констатує Іван Махтейович Балюк. – А їм, і нам, і всім господарникам потрібно, щоб це було вигідно. До того ж виникає чимало питань стосовно впровадження ринку сільськогосподарських земель. Що буде далі із землею?
Саме можливість непередбачуваних ситуацій у земельних питаннях у нашій країні нині найбільше непокоїть сільгоспвиробників. Адже тваринництво без землі приречене. Та, незважаючи на існуючі численні невизначеності в державі, в «Україні» планують розвивати молочне тваринництво, з тим, щоб довести кількість корів до 1000 й більше голів. І не лише планують. Бо тільки з початку цього року в реконструкцію приміщень, заміну обладнання та будівництво доїльного залу вже вклали понад 7 мільйонів гривень. Тут сподіваються, що до осені зал запрацює, даючи віддачу від вкладених коштів. Адже в господарстві щодня надоюють понад 14 тонн молока, яке здають на Хорольський комбінат дитячого харчування поки що вищим або першим ґатунком. Якщо ж корів видоюватимуть безконтактно, в доїльному залі, молокосировина продаватиметься екстра-класом. А це, відповідно, вища вартість і більший прибуток до казни агроформування.
Повертаючись до питання відкриття ринку земель, мудрий керівник ПАФ «Україна» висловив переконання, що наші люди, наш народ не такий, щоб кинутися торгувати землею, мов у вир, «сторч головою». Так не буде. Можливо, в когось і виникне безвихідь або якась необхідність у грошах, але більшість селян розуміють, що земля – це багатство загальнонародне й особисто власників паїв. Це на віки. Тож люди, українці, на це не підуть, бо, зрозуміло, що це кабала. Бо якщо ми продамо ще й землю, то вже точно й ми самі, й наші діти будемо наймитами, підсумував Іван Махтейович Балюк.
***
Про оновлення машинно-тракторного парку, куди в ПАФ «Україна» вкладають значні кошти, варто сказати, так би мовити, окремим рядком. Зокрема нещодавно тут придбали два високопродуктивних 240-сильних трактори американської фірми «Массей», зернозбиральний («Лексіон») і силосний комбайни, обприскувач, дві сівалки… Уся техніка імпортного виробництва, що коштувало господарству кількадесят мільйонів гривень.
Звісно, з одного боку це добре, що техніка, хоча й дорога, але якісна, потужна й надійна. З іншого боку прикро, що вітчизняне сільгоспвиробництво потрапило в залежність від іноземних виробників сільгосптехніки, а значить, від іноземного капіталу, розмірковує мудрий аграрій.
***
Не такі, як зазвичай, цьогорічні зима, весна та спекотливе літо явно не сприяють високій урожайності сільськогосподарських культур. І це вже зараз помітно з огляду на стан посівів у полях. Тож чи будуть українці з хлібом, запитую у мого співбесідника. Адже небесна канцелярія все частіше й наполегливіше екзаменує сільгоспвиробників.
На думку досвідченого керівника агроформування, урожай на полі буде.
– Можливо, не такий, як нам хочеться, але буде. Щоправда, посіви кукурудзи під сумнівом. Бо в час формування урожаю качанистої було досить прохолодно.

У нас торік восени понад 3 місяці взагалі не було дощів. Тож посіяти заплановані площі озимини не вдалося. Ми посіяли лише близько 250 гектарів жита, з якого заклали 2 тисячі тонн сінажу. А по пожнивних площах посіяли кукурудзу. Також посіяли 350 гектарів озимої пшениці, хоча зазвичай під неї відводили 800–1000 гектарів, – розповідає Іван Махтейович Балюк. – Звісно, очікуваного урожаю пшениці ми не зберемо, бо через теплу погоду вона цілу зиму вегетувала. Сподіваюся, ситуацію дещо виправили весняні опади, але відсотків 30 урожаю, мабуть, буде втрачено.
***
Як уже зазначалося, нещодавно в ПАФ «Україна» відбулася зміна керівної ланки управлінців, а відтак змінилася й сама система управління. У господарстві з’явилися програмісти та юристи… Нова команда загалом змінила технологічні підходи в управлінні виробництвом.
– Зараз кожен управлінець займається своєю конкретною спеціалізацією і здебільшого в робочий час, у робочі дні. І варто сказати, що все в них виходить не гірше, ніж було в нас. Адже ми свого часу, мало не всі управлінці разом, намагалися опікуватися й тримати під контролем усе багатогалузеве виробництво і в будні дні, і в свята та вихідні. Сьогодні ж кожен займається лише своєю галуззю, а у вихідні в основному відпочиває. У нас же завжди не вистачало часу на відпочинок, – зазначив Іван Махтейович Балюк. – Змінилася в господарстві і структура посівних площ. Нині маємо приблизно по 2,5 тисячі гектарів соняшнику й кукурудзи, решта – під ранніми зерновими й багаторічними травами. Ще приблизно 6 гектарів відводиться під городину для власних потреб.
***
Під час нашої розмови чимало добрих слів з уст Героя України прозвучало на адресу фахівців агроформування. Адже кожен із них, як мовиться, незамінний на своєму місці. Скажімо, виконавчий директор ПАФ Роман Бондаренко здійснює загальну організацію та контроль виробництва. Це грамотний професіонал. Заступник директора Максим Пилипчук опікується галуззю тваринництва (йому допомагає головний зоотехнік Лідія Кулинич) і загалом виробництва. Майже 10 років фінансовий відділ агроформування очолює головний бухгалтер Оксана Івченко – це, за словами Івана Махтейовича Балюка, «ходячий комп’ютер».
Головний агроном ПАФ Олександр Лайло значну увагу приділяє полю. Фактично на ньому тримається агрономія господарства, а головний інженер Григорій Каращук та бригадир тракторної бригади Олександр Балюк займаються технічною організацією виробництва. Визначено в «Україні» й трьох керуючих виробництвом. Це Борис Колмаков, він вникає у виробництво й працює з пайовиками, Володимир Власенко займається рослинництвом і пайовиками та Антон Яркий. Робота останнього здебільшого пов’язана з пайовиками. Він завжди знає, хто з пайовиків потребує термінової фінансової допомоги, хто захворів, кому треба допомогти по городу…
***
Змінюються часи, змінюються покоління управлінців. Та не змінюється в агроформуванні соціальна спрямованість і відповідальність перед односельцями, земляками. Як і раніше, господарство чималі кошти виділяє на ремонт соціальних об’єктів, харчування дітей у школах і дитсадках. А за нагальної потреби власним коштом ремонтує сільські дороги. На все це витрачаються сотні тисяч, а то й мільйони гривень. Така вона, економіка з людським обличчям від ПАФ «Україна».
***
Якщо в питаннях організації та забезпечення виробничого процесу в ПАФ «Україна» Іван Махтейович Балюк почувається впевнено й стабільно, то стосовно ситуації, що складається у країні, – аж до навпаки. І це не дає спокою мудрому керівникові, небайдужій до всього людині.
– Як може жити країна, в якій немає плану дій, плану економічного розвитку хоча б на 5 років? А загалом такий план повинен бути навіть не на 5, а на 15–20 років. Куди йдемо, що будемо робити в металургії, легкій промисловості, агровиробництві, вагоно- та літакобудуванні – усе це мало б бути сплановано заздалегідь, – розмірковує Іван Балюк. – Якщо у нас не знайдеться керівник держави, який би вболівав за Україну і був її патріотом, то перспективи в України дуже печальні.
І тут же наводить приклад Білорусі, яку ще кілька років тому намагалися ізолювати від усього світу, але там лише за один рік було побудовано 108 молочно-тваринницьких комплексів із доїльними залами, силосними спорудами, заасфальтованими майданчиками. На належному рівні розвивається вся економіка, а сільськогосподарська техніка, яку виробляють у Білорусі, – одна з кращих у світі. Там люди мають роботу й високу зарплату. Водночас у нас у всьому маємо такий спад, що за країну прикро. Але ж який потенціал мала Україна, ми були космічною державою!..
***
Герой України Іван Махтейович Балюк – енергійний і активний, не-байдужий до всього, що відбувається в Радивонівці, у його рідному й дорогому серцю агроформуванні – ПАФ «Україна», в державі Україна. Чи то вдача в нього така неспокійна, чи так на роду написано, але в його житті є дві України, в які він потужно й надійно вріс своїм корінням, із якими зріднився назавжди.

Людмила ДАЦЕНКО.

Поділися:

Добавить комментарий