Сучасний відповідальний споживач відмовляється від поліетиленових пакетів на користь екосумок. Торбинки з тканини стають усе більш затребуваними. Їх пропонують придбати і в текстильних магазинах, і в продовольчих супермаркетах.
За бажанням рукодільниці можуть пошити екоторбу своїми руками. Головні вимоги до виробу – практичність, міцність і зносостійкість. Якщо хочеться мати оригінальну торбу, її можна цікаво декорувати. Наприклад, вишивкою.
Під словом «еко» ми розуміємо наявність екологічно чистого матеріалу. Тобто, по-перше, виробництво екоторб у промислових масштабах не повинно завдавати шкоди навколишньому середовищу, по-друге, носити в них продукти харчування має бути безпечно для здоров’я людини. Насправді ж просування на сучасному ринку екоторб не позбавлене хитрих маркетингових ходів. Під екологічними гаслами споживачам у торговельній мережі можуть пропонувати «нешкідливі» текстильні аксесуари, виготовлені в результаті переробки таких відходів, як пластикові кришки, пляшки й навіть гумові шини. Тримаючи в руках зручну містку стильну екоторбу, покупець далеко не завжди буде цікавитися, з якої тканини вона пошита.
Отож, найкращий вихід для рукодільниць-природолюбів – виготовити торбинку своїми руками. Передусім варто вибрати тканину. Хорошими варіантами є бавовна і льон. Головне – пам’ятайте, що полотно має бути доброї якості й міцної текстури. Перевага цих матеріалів ще й у тому, що їх досить зручно декорувати вишивкою, намистинами, стрічками, фактично не порушуючи цілісність полотна.
Якщо є можливість, зупиніть вибір на бамбуковій тканині, яка вважається стовідсотково екоматеріалом. Вона відмінно пропускає повітря і навіть має бактерицидні властивості. Єдиний недолік – швидко вбирає різні запахи. Тому в торбі з цього матеріалу краще не носити продукти з насиченими ароматами.
Якнайдоречніше підійде для пошиття екоторби тканина з волокон кукурудзи, пальми. А от від джутового матеріалу розумніше відмовитися, бо ж він не розрахований на великі навантаження. До того ж із часом може прогнити чи пересохнути. Загалом сумки з джутового полотна бажано ховати від прямих сонячних променів, а в дощову погоду, без сумнівів, залишати вдома.
Надійну сумку можна пошити з джинсової тканини чи зі штучної шкіри. Згодиться навіть тканина від старої парасольки. Дуже цікаво й своєрідно виглядають торбинки з соломи. Завдяки якості сировини й певним видам плетіння вони можуть бути достатньо міцними. Утім сумки з соломи пасують далеко не всім. Якщо ви надаєте перевагу спортивному одягу, від такого аксесуару краще відмовитися. Не підійде він і прихильникам суворої класики.
Щодо фасону майбутнього виробу, то недосвідченим рукодільницям слід зупинитися на найпростішому варіанті. Оскільки більшу частину часу екоторбина буде лежати у складеному вигляді у вашій повсякденній жіночій сумочці, дуже мудрувати з її формою та декоруванням не обов’язково.
Створюючи сумку для покупок уперше, варто спочатку намалювати викрійку на папері. Поміркувати, наскільки зручні для вас обрані розміри. За потреби підкорегувати їх. Щоб не помилитися, можна орієнтуватися на форму й розміри будь-якого поліетиленового пакета, яким ви до цього користувалися і розміри якого вас влаштовують.
Будуючи викрійку, намалюйте два великих прямокутники зі сторонами 45 на 35 сантиметрів для основної частини, а також дві довгі смужки розміром 5 на 30 сантиметрів для ручок. Спростити роботу вдасться, якщо замість двох прямокутників (для лицьового й зворотнього боку виробу) вирізати тільки один, але вдвічі довший. Тоді дно торбини буде в ділянці згину тканини навпіл.
Зшити всі деталі виробу нескладно навіть вручну. Нитки слід брати міцні й застосовувати в два складання. З’єднувати основні деталі можна швом «назад голку», але краї треба додатково обробити, щоб вони не розтріпалися. Всередину кожної ручки бажано вкласти спеціальну стрічку для зміцнення конструкції. Така стрічка завжди є у магазинах для рукодільниць.
Пошита своїми руками екоторба буде вашим безсумнівним внеском у турботу про навколишнє середовище.