Екзотичних тваринок  з королівським хутром розводити нескладно

Екзотичних тваринок з королівським хутром розводити нескладно

Красиве хутро і відносна простота вирощування роблять фреток одними з найпривабливіших для вирощування хутрових звірів, яких можна тримати у присадибному господарстві. Фретка – це одомашнений тхір. Точніше, це внутрішньовидова помісь чорного лісового тхора і фуро (його альбіносної форми). Фретка – досить велика тваринка: дорослі самці досягають у довжину 50 см, самки – до 40 см. Вага дорослої тварини складає близько 1,5–2 кг. Тіло фретки витягнуте, забарвлення шерсті темне, зі світлішим підпушком, на кінцівках майже чорне або темно-коричневе, на животі світле, в тон підшерстку. Інколи на мордочці у звірів темна шерсть утворює ніби карнавальну маску, але частіше вона виглядає, як темні круги довкола очей, які можуть з’єднуватися на переніссі. Тривалість життя фретки в домашніх умовах – до 10 років, але так довго її не тримають, оскільки термін господарського використання тварини не перевищує чотирьох років.
Утримувати фреток можна у будь-яких клітках, які підходять за розміром. Розмір індивідуальної клітки для однієї фретки може бути такий: довжина – 90 см, висота – 45 см, ширина – 45 см. Але якщо вона буде більшою, то для тварини це буде добре. У більш просторих клітках фретка активніше рухається, а хутро її чистіше. До клітки обов’язково повинен бути прикріплений гніздовий будиночок. У природі дикі тхори живуть у норах, і будиночок є імітацією, краще відповідає фізіологічним потребам тварини.
Годувати фреток нескладно. Вони невибагливі в їжі, але господареві не варто цим зловживати. Погане за якістю або недостатнє за вітамінно-мінеральним складом годування не може не відбитися на шерсті тварин, темпах росту молодняку і репродуктивних здібностях батьківського стада. Згідно з фізіологічними потребами фреток структура їх раціону повинна бути такою: білок тваринного походження – 45%, жири тваринного походження – 25%, вуглеводи – 25% та клітковина – до 5%. Для складання такого раціону можна використовувати такі корми: м’ясо, м’ясну обрізь (рубець, печінку, легені, вуха, губи, пташині шиї, голови), дрібну рибу, кров, сир, яйця або відходи інкубаторів, знежирене молоко, зернові каші, овочі, м’ясо-кісткове, рибне борошно. Фретки їдять досить багато. Одна тварина потребує на день до 400 г свіжого корму. Його можна давати цілим або в подрібненому вигляді. М’ясо-кісткове та рибне борошно домішують у процесі приготування в холодний корм.
Фретки досягають статевої зрілості в однорічному віці. Парувати їх можна двічі на рік. Перший період розмноження починається з настанням тепла і триває з останніх днів березня до кінця квітня. Другий проходить з середини червня і до початку серпня. В серпні парувати тварин не бажано, бо малеча погано росте і якість шкірки погіршується.
Тривалість вагітності фреток – 40–43 дні. У цей період господар повинен створити самці найсприятливіші умови утримання і забезпечити повноцінне годування. В іншому випадку (при стресах, травмах, поганому годуванні й незадовільних умовах життя) частина або всі ембріони можуть загинути в утробі.
Вагітна фретка стає спокійною, менше рухається і більше їсть, у неї збільшується живіт. На 20-й день у тварини настає період линьки і починають розвиватися молочні залози. Порцію корму для заплідненої самки слід збільшити до повного задоволення її апетиту. Чим краще харчується самка в період виношування дитинчат, тим крупнішими вони будуть при народженні, тим більшим буде її молочний резерв.
Перед пологами самка будує гніздо з підстилки і свого пуху в гніздовому будиночку. Пологи, як правило, проходять без ускладнень, зазвичай народжується близько 8–10 дитинчат. Перший приплід завжди більш численний, ніж другий (літній).
Молочність самок дуже висока, молока може вистачити навіть для вирощування 12–16 дитинчат. Ситі малюки більшу частину часу сплять, перебуваючи в гнізді. Зазвичай у самки 10–12 добре розвинених сосків. Якщо дитинчат народилося більше, то деякі з них можуть залишатися голодними і неспокійно повзати по гніздовому будиночку, жалібно шукаючи поживу. У більшості випадків молока у самки вистачає на всіх, навіть якщо сосків менше, ніж поголів’я у виводку. Але у молодих і недостатньо вгодованих самок «зайві» дитинчата можуть недоїдати. Таких малюків доведеться або вигодовувати штучно (а це дуже клопітка справа), або розподілити між малоплідними самками.
При підселенні дитинчат в інше гніздо самку-мачуху відволікають їжею, щоб вона не бачила проведених людиною маніпуляцій в гніздовому будиночку. Руки перед роботою слід добре вимити гарячою водою без мила. «Підкидьків» обережно натирають пухом з приймального гнізда, після чого кладуть в центр купки виводку і залишають так на 40 – 45 хвилин. За цей час, перебуваючи в гнізді з іншими дитинчатами, «прибулець» набуває запаху нового гнізда. Через певний час заслінку лазу гніздового будиночка потрібно відкрити і впустити фретку-годувальницю до потомства. Легше чужих дитинчат беруть самки фуро. У гніздо до фуро можна навіть підселяти дитинчат інших видів куницевих (норки, соболя і т. д.).
Молодняк фретки в підсисний період швидко росте і розвивається. Зуби у малюків з’являються вже на 16 – 18-й день життя. Спочатку виростають ікла, потім, на 22 – 24-й день, – різці, після них, в 28–30 днів, – корінні. Слухові проходи у дитинчат відкриваються на 24 – 27-й день, очі – на 30 – 32-й день.
Лактація у самок триває до 30 – 35 днів, після чого кількість молока знижується, а до сорокового дня припиняється зовсім. Підгодовувати молодняк нежирним м’ясним фаршем можна з 20-го дня. Особливо це актуально, якщо виводок великий. У віці 45 – 50 днів дитинчат потрібно відсадити від матері і вирощувати окремо.
Самка після відсадження дитинчат через тиждень знову приходить в охоту і може бути запліднена за тією ж технологією, що і в період весняного гону. Використовуючи цю особливість фреток, можна об’єднувати два нечисленних виводки під одну самку, а другу парувати для отримання наступного приплоду.
Вирощувати молодняк фреток зручно в просторих клітках групами по кілька тварин. При груповому утриманні молодняку слід створити всі умови для того, щоб уникнути конкуренції за їжу і територію. Для цього годування має бути достатнім, а годівниця такою, щоб всі тварини могли підійти до неї одночасно, не створюючи скупченості. При достатньому годуванні й хорошій якості корму молодняк швидко набирає вагу. Інтенсивність росту першого в році виводку вища, ніж другого. Самці ростуть помітно швидше за самок. В місяць дитинчата першого виводка важать по 160 г (самки) – 180 г (самці); другого в цьому ж віці – 130 г (самки) –140 г (самці). У два місяці перші важать по 520 – 680 г, другі – по 400 – 470 г. В три місяці перші – від 700 г до 1,2 кг, другі – від 700 г до 960 г. У чотири місяці вага дитинчат з перших виводків становить від 810 г до 1,3 кг, а з літніх виводків – 800 г – 1,21 кг. П’ятимісячні самки перших виводків важать близько 860 г, самці – 1,6 кг, тоді як самки з других виводків – близько 880 г, а самці – до 1,4 кг. У півроку самки ранніх виводків важать до 950 г при довжині тіла
37 см, а самці – 1,85 кг при довжині тіла 44,5 см. У цьому ж віці самки пізніх виводків важать 900 г при довжині тіла 35,5 см, самці – 1,5 кг при довжині тіла 39,5 см. З племінною метою рекомендують тримати тварин лише з першого виводку. До того ж хутро від тварин, які народилися влітку, не є густим і ціниться менше.

Віталій Чугуєвець,
видання «Agrostory».

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий