Евкаліпт – антисептик

Евкаліпт – антисептик

«Цікаво знати, які рослини мають антисептичні властивості».
М.П.БЕРЕЗЮК.

Евкаліпт кулястий (дивне дерево; эвкалипт шариковый Eucalyptus globulus) – вічнозелене велике (50–70 метрів заввишки) дерево родини миртових.
Батьківщиною евкаліпта кулястого є Австралія і острів Тасманія. В Україні евкаліпт вирощують як декоративну та ефіроолійну рослину.
Для виготовлення ліків використовують листя і одно- або трирічні пагони. Заготовляють листя цілий рік, особливо влітку. Молоде листя збирають у листопаді, коли в ньому вже назбирається ефірна олія. Сушать сировину на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється, розстелюючи тонким шаром і періодично перемішуючи. Штучно сушать при температурі до 40°. Сухої сировини виходить 42–43 %.
Листя евкаліпта як ароматичну сировину зберігають окремо від інших незапашних рослин у багатошарових пакетах.
З лікувальною метою використовують і пилок рослини.
У листі рослини є ефірна олія (до 3% ), флавоноїди, дубильні речовини, елагова кислота, смоли та віск. Ефірну олію містять і інші частини рослини. Головною складовою частиною ефірної олії є цинеолмоноциклічний терпен з інтенсивною окисною дією. Пилок евкаліпта містить білки, амінокислоти, вуглеводи, вітаміни (В1, В2, РР, С, біотин, фолієва кислота, рутин), антибіотики і стимулятор росту.
Головна терапевтична властивість евкаліпта – антисептична. Його препарати згубно діють на стрептококи і стафілококи, паличку черевного тифу і паратифів А і В, паличку дизентерії, кишкову паличку, гнійних і анаеробних збудників, пригнічують ріст дизентерійної амеби і трихомонад. Крім цього, рослина має виражені протизапальні властивості, сприяє швидкому гоєнню ран, виявляє болезаспокійливу, слабку седативну і незначну відхаркувальну дії.
Евкаліптові приписують і загально-зміцнювальний ефект. З його листя готують настій, відвар і настойку. Відвар і настойку приймають всередину як антисептичний і протизапальний засіб у разі гострих кишкових інфекцій і диспепсичних розладів та гострих респіраторних вірусних інфекцій, при запаленнях жовчного і сечового міхура. З листя евкаліпта виробляють протистафілококовий препарат хлорофіліпт.
Зовнішньо галенові препарати евкаліпта застосовують у вигляді обмивань, полоскань, примочок, вологих тампонів і спринцювань. У хірургічній практиці їх використовують для лікування наривів, флегмон, фурункулів, остеомієліту, гнійних маститів, відкритих переломів, опіків та обморожень; у стоматології – при стоматиті, гангренозному пульпіті, запаленні слизової оболонки ротової порожнини; в оториноларингології – при ангіні, хронічному риніті й фарингіті, зовнішньому отиті, дерматиті й екземі зовнішнього слухового проходу тощо; в гінекологічній практиці – при кольпіті, білях та дисплазії шийки матки; в дерматології – при гноячкових висипах на шкірі; в офтальмології – при блефариті.
У вигляді інгаляцій галенові препарати евкаліпта використовують при гострих респіраторних захворюваннях, трахеїтах і ларингітах. Широко використовують у медичній практиці евкаліптову олію. Її використовують для лікування фурункульозу, флегмон, ерозивно-виразкових уражень слизових оболонок, для інгаляцій (при нежиті, бронхіті, ангіні), полоскання (при захворюваннях верхніх дихальних шляхів), розтирання (як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах і плекситах) і як антипаразитарний засіб (при педикульозі, для відлякування комарів, москітів та мурашок). Евкаліптова олія входить до складу комбінованих препаратів евкатолу, ефкамону, інгакамфу, камфомену та пектусину.
Пилок евкаліпта має жарознижувальні, антибіотичні й тонізуючі властивості, стимулює діяльність шлунку.
Внутрішньо вживають відвар листя (10 г або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу). Його п’ють теплим по чверті склянки тричі на день після їди. Для інгаляцій столову ложку відвару розводять склянкою води. Настойку листя (на 1 частину сировини беруть 5 частин 70-процентного спирту) приймають по 15–20 крапель тричі на день після їди. Для інгаляцій беруть 10–20 крапель настойки на склянку води. Евкаліптову олію призначають по 10–20 крапель на склянку води для інгаляцій. Хлорофіліпт приймають всередину у вигляді однопроцентного спиртового розчину по 3–5 мл 4 рази на добу в 30 мл води за 40 хвилин до їди при наявності стафілококів у кишечнику. При стафілококовому сепсисі, перитоніті, плевриті, пневмонії спиртовий розчин хлорофіліпту вводять внутрівенно.
Для зовнішнього використання настойку листя (готують, як у попередньому прописі) розводять у кип’яченій воді (1–2 чайні ложки настойки на літр води) і застосовують для спринцювань. Відвар листя (15 г сировини на 200 мл окропу, кип’ятять 3–4 хвилини, відстоюють, проціджують) розводять у кип’яченій воді (столова ложка відвару на склянку води) і застосовують для полоскання, примочок, обмивання і спринцювання. Хлорофіліпт застосовують місцево при опіках, флегмонах, трофічних виразках, ерозіях шийки матки.
Олію евкаліпта, розведену соняшниковою олією у співвідношенні 1:50, застосовують для лікування фурункульозу, флегмон, кольпіту, дисплазії шийки матки (змащування), як відтяжний засіб при міозитах, радикулітах, плекситах та інших хворобах (розтирання). Інгаліптом – комбінованим препаратом в аерозольній упаковці – зрошують ротову порожнину при тонзилітах, фарингітах, ларингітах, афтозних і виразкових стоматитах.
Готують порошок проти укусів комах (складається з 2,5 г евкаліптової олії, 5 г тальку і 32,5 г крохмалю), ним посипають відкриті частини тіла або втирають у шкіру.
Протипоказано застосовувати інгаліпт при підвищеній чутливості до сульфаніламідів і ефірних олій. Перед застосуванням хлорофіліпту треба перевіряти індивідуальну чутливість хворого до препарату.
Можливі алергійні реакції!

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий