Фейки, пропаганда, маніпуляції: як їх “розкусити”?

Із робочою поїздкою у Полтаві побував заступник міністра інформаційної політики України Дмитро Золотухін. Для заступників директорів із виховної роботи середніх шкіл області він прочитав лекцію “Упровадження технологій медіаграмотності та інформаційної безпеки в систему освіти”. На запитання журналістів відповів під час прес-конференції в ОКІА “Новини Полтавщини”.
Лекція для вчителів відбувалася в Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського. Директор інституту Віталій Зелюк представив зібранню заступника міністра інформаційної політики України Дмитра Золотухіна, який розповів, що є нашим земляком, адже народився й виріс у Полтаві. Високу посаду пан Золотухін обіймає близько року, до цього певний час був радником міністра інформаційної політики України на громадських засадах.
У лекції Дмитро Золотухін наголосив, що у наш час світ змінюється з такою швидкістю, що жоден вчитель не може підготувати дитину до викликів, з якими вона зіткнеться у дорослому житті. Наприклад, двадцять років тому слово “гуглити” було незрозумілим більшості школярів, нині ж перше знайомство з гаджетами відбувається у ранньому дитинстві, коли батьки намагаються заспокоїти чи відволікти малюка модною “іграшкою”.
Сучасний школяр – впевнений користувач інтернет-мережі, яка обрушує на нього потужні потоки інформації. І далеко не вся вона є правдивою. Отож нове завдання школи й батьків – привчити дитину сприймати будь-які факти чи твердження, почерпнуті в інформаційному просторі, критично. У шкільній програмі окремого курсу з медіаграмотності, за словами Дмитра Золотухіна, не передбачається. Найімовірніше, ця проблематика розглядатиметься в контексті ряду гуманітарних предметів.
* * *
Саме з підсумків спілкування Дмитра Золотухіна з педагогами розпочалася його прес-конференція в ОКІА “Новини Полтавщини”. Відтак заступник міністра розповів журналістам про свою участь у розробці Доктрини інформаційної безпеки України, затвердженої Указом Президента України в минулому році: “На 60–70 відсотків цей документ складається з тез, за якими сфера захисту безпеки інформаційного простору нашої країни полягає не в роботі безпекових органів, а в розробці й упровадженні практик, які допоможуть налагодити постійну й ефективну комунікацію державних органів з громадськістю, з недержавними установами, власне, з усіма громадянами, які є платниками податків, виборцями…”
Окремо Дмитро Золотухін зупинився на тому, як сфальсифікована інформація може бути націлена на підрив іміджу держави на міжнародній арені: “У минулому році ми зіткнулися з досить потужними дезінформаційними атаками на репутацію України. Під час розгляду справи в Міжнародному суді ООН в Гаазі за позовом України проти Росії як посібниці терористів ми супроводжували розвінчання фейкових заяв російської сторони щодо збиття літака Малайзійських авіаліній, атаки на автобус під Волновахою, обстрілів Маріуполя. Інша показова історія – поява в газеті “Нью-Йорк Таймс” заяви нібито американського експерта про постачання Україною ракетних двигунів до Північної Кореї. Ця інформація була спростована, в тому числі й заявником, однак до цього часу ми не добилися жодних вибачень перед Україною. І подібні атаки проти України продовжуються”.
За твердженням Дмитра Золотухіна, у фахівців немає ілюзій щодо перетворення кожного споживача інформації на експерта з розпізнання маніпуляцій. Утім порада для бажаючих підвищити свою медіаграмотність у заступника міністра є. За його словами, будь-яка новина, після сприйняття якої людину переповнюють емоції, створена для такого впливу спеціально. Відчуваючи на собі подібну дію, потрібно відволіктися хоча б на 20 секунд, надалі сприйняття інформації буде вже до певної міри аналітичним, і висновок людина зробить свій, а не запрограмований кимось.
Щодо недобросовісних журналістів, які зумисне поширюють фальсифіковану інформацію, то, на думку Дмитра Золотухіна, побороти це явище можна тільки зусиллями всього журналістського цеху, який має засуджувати фальсифікаторів і нагадувати про професійні обов’язки і стандарти.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий