Фіолетове диво в Красному

Фіолетове диво в Красному

Мабуть, кожен із нас хоч раз чув про французький Прованс – лавандові поля, знамениті на весь світ заспокійливим ароматом і цілющими властивостями. Щоб побачити ту красу, вдихнути запахи, зробити знімок, не обов’язково їхати у Францію: в Україні з’явилось чимало місць, де росте лаванда.
Є вони й у кобеляцькому краї. За 10 кілометрів від центру громади, в затишному селі Красне, облаштувала райський куточок Оксана Івашко, яку можна впевнено назвати лавандоманом – людиною, яка знає надзвичайно багато про цю багаторічну культуру. Вона щедро ділиться своїм досвідом з іншими. Та, як сама зізнається, кілька років тому й уяви не мала про лаванду…

«Чоловік мене підтримав»

Народилася і виросла Оксана в Біликах. У шкільні роки захоплювалася англійською мовою, сумлінно відвідувала додаткові заняття. Школу закінчила з відзнакою і пішла шляхом мами – Алли Іванівни Ісай, вступила в Кременчуцьке педагогічне училище, де отримала спеціальність учителя початкових класів і англійської мови. У вільний час допомагала мамі на городі – саджати, полоти, збирати. Зізнається, що робота була для неї скоріше обов’язком, ніж бажанням. Усе змінилося тоді, коли родина Оксани і Руслана Івашків оселилася в міській квартирі.
– Проводячи багато часу з дітьми, донькою Веронікою і сином Ванею, я мріяла про власну клумбу, розуміла, що це найкраща можливість змінити обстановку, відпочити від щоденних турбот, отримати позитивний заряд на наступний період, – розповіла Оксана. – Чоловік мене підтримав, і коли ми придбали власний будинок, я переглянула безліч інформації щодо ландшафту клумби і квітів. Випадково натрапила на лаванду, яка зацікавила тим, що є прекрасними натуральними ліками для тих, хто має проблеми з органами дихання (у сина діагностували це захворювання), і замовила відразу 50 кущів рослин. Посадила на клумбі, доглядала, раділа кожній квіточці і все більше схилялась до думки: я хочу багато-багато лаванди – ціле поле! Чоловік знову мене підтримав (це правило в нашій сім’ї – підтримувати один одного в усіх починаннях, навіть якщо вони здаються занадто оригінальними чи малоперспективними).

Відступати не збиралася

З легкої руки Руслана Оксана отримала для реалізації своїх задумів невеличку земельну ділянку в Красному.
– Це мала батьківщина мого чоловіка. Я дуже швидко прикипіла серцем до цього села, полюбила місцевих мешканців. Вони – особливі люди, трудолюбиві, доброзичливі, знаються на вирощуванні городніх культур і квітів, мають щиру вдачу.
І, мабуть, не випадково саме тут восени 2019 року родина Івашків посадила лавандове поле.
– Саджали і ми, і діти. Я не до кінця усвідомлювала, що буде на сімдесятиметрових рядках, але відступати не збиралася. Вірила: все буде лаванда!
Так і сталось – з 15 сотих розширились до 20. Оксана навчилась збирати якісне насіння, вирощувати саджанці і для власних потреб, і ділитись ними з рідними, друзями.
Перший рік кілька кущів викопали, «позичили», але Оксана трагедії з цього не робила: значить, комусь потрібніше. Односельці з цікавістю поглядали, що за незвична культура оселилася неподалік.
– У перший рік нічого цікавого не було: як радить агротехнологія, квітки обривала для збільшення зеленої маси, обрізала кущі, прополювала. Інформацію черпала з інтернет-ресурсів, але далеко не всі поради виявилися корисними. Допомогли інтуїція і невеличкий власний досвід.
Згадаймо, що весна 2020-го – період поширення в Україні і світі пандемії коронавірусу. Коли більшість не знали, що робити, Оксана з дітьми проводила час з користю для себе і здоров’я – працювали, оздоровлювались на лавандовій ділянці. У Руслана через зайнятість на роботі можливості були обмежені, але наступного року йому довелося взяти на себе левову частку обов’язків.
– Я змушена була поїхати з сином на Західну Україну, щоб він пройшов лікувальні процедури, і дуже вдячна чоловіку, який на відмінно справився з доглядом за лавандою. Ми не застосовуємо жодних гербіцидів, тільки ручна праця.
Минулого року лаванда порадувала родину Івашків, їхніх друзів. Хто бажав – зробив фотосесію, а Оксана… не встигла. Вона збирала насіння, сушила букети, виготовляла ефірне масло, воскові свічки. Розробила власноруч макет і замовила подарункові коробки, витримавши все в єдиному кольорі – фіолетовому. Реалізувала ще одну мрію: лаванда – не тільки красиво, а й корисно!

Закохавшись у лаванду, Оксана закохує інших

Оксана готова зустрітися з усіма бажаючими безпосередньо на плантації. Вона прагне, щоб люди на певний час відволіклися від тривожних думок, отримали заряд енергії, позитиву, пройшли курс ароматерапії, провели фотосесію. Для фотосесії облаштувала кілька фотозон.
– Щось побачила в Інтернеті, щось підказали друзі, а щось придумала сама, оскільки був певний реквізит. Затрати – мінімальні: частину виготовив власноруч чоловік, є, за сучасними мірками, раритети. Скажімо, лавка, якій дуже багато років, фотоапарат, старший за мене, друкарська машинка, яку зараз рідко побачиш… Чимало кошиків, які презентували мені друзі. Та, як кажуть, краще один раз побачити… Рада буду всіх зустріти на полі, де пахне лаванда, де натруджено гудуть бджілки. Їх багато, але жодна мене не вкусила. Певно, подобається те, що я роблю.
Подобається захоплення Оксани й друзям: «Яка краса, душа радіє», «Дуже гарно і круто», «Їхати звідти не хочеться», «Креативно і красиво», – такі відгуки надходять на її адресу.
Завойовує популярність і продукція з лаванди. Оксана минулого року придбала дистилятор, власноруч виготовляє ефірну олію, робить мило, саше з сухоцвітів… Перш ніж взятися за нову справу, вивчає все від «а» до «я». Доки є щось невідоме, доти й цікаво, – зізнається співрозмовниця.
До речі, лаванда може використовуватися не тільки з косметичною метою, а й з лікувальною, у кулінарії.
Початок цьогорічного сезону був дуже тривожним
– Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рашистів в Україну, довго не могла прийти до тями, визначитися з тим, як діяти. А потім вирішила: працюю далі, створюю красу. Сьогодні розумію, що це було правильне рішення. Вдячна родині, друзям за підтримку і розуміння.
Я пересіла на велосипед. Хтось би про це сказав раніше – не повірила. Маю водійське посвідчення, їжджу за кермом автівки. Але розпочалась криза з пальним, і я вирішила, що можу десяток кілометрів проїхати велосипедом. Прошу водіїв бути більш уважними і толерантними до велосипедистів, бо ми такі ж учасники дорожнього руху, як і вони. Тепер і в справах, і з дітьми на річку їжджу велосипедом, адже це зручно й корисно для здоров’я.
* * *
Поки що в Оксани Івашко ще не безкраї поля лаванди, але маленьке фіолетове диво в Красному їй вдалося створити. Хто не вірить, може в цьому переконатися!..

Наталя ПУЗИНА
Журналіст

Добавить комментарий