“Фонтан казок” для дітвори

“Фонтан казок” для дітвори

В обласну бібліотеку для юнацтва імені Олеся Гончара завітав “Фонтан казок”. Так називається видавництво, яке видає дитячі книжки і відкриває нові письменницькі імена.

Таку ж назву мала зустріч юних читачів, їхніх батьків, педагогів і бібліотекарів із тими, хто власне створює дитячі книги. Видавництво заснувало ще й ініціативу “Літературний фонтан”, мета якої – популяризація сучасної української дитячої літератури.
Поспілкуватися і пограти в ігри з полтавською письменницею Оленою Колінько та гостями – головним редактором видавництва Іваном Андрусяком і письменником Олегом Чаклуном (батько якого – родом з Полтавщини), які пишуть твори для молодших школярів та для сімейного читання, зібралися учні молодших класів із 5-ї та 16-ї полтавських шкіл.
Малечі пропонували ознайомитися з книгами про супергероя – маленького робота із серії “Мікробот”, збірками казок “Банка варення”, “Справжнє диво”, “Стефа і Чакалка” , “Третій сніг” та іншими.
Наша землячка Олена Колінько презентувала книжку “Шпалереон”, яка теж вийшла в цьому видавництві. Це не перше знайомство юних полтавців із її книгою, адже молода авторка залюбки спілкується з дітьми, проводить для них ігри і майстер-класи.
…Якщо уважно придивитися до нових шпалер у класі й “увімкнути” уяву, то в їхніх візерунках можна розгледіти чудернацьких істот. Скажімо, динозаврика Хвильку, кенгуру з валізою, стверджує авторка. Усе це дуже цікаво й кумедно на нудному уроці, але не тоді, коли потрапляєш до Шпалереону, де всі ці істоти виявляються живими… Повість-казка Олени Колінько “Шпалереон” – переможець конкурсу видавництва “Напишіть про мене книжку”.
Діти ставили справжнім письменникам запитання. А ті намагалися дотепно відповісти.
– Літо – час, коли всі школярі забувають про те, що вони школярі, до
1 вересня, – разом стверджували гості.
– Невже ви всі, хто тут зібрався, любите читати? – “дивувався” Іван Андрусяк.
– Так! – вигукував зал.
А писати книжки, як виявилося, важче і цікавіше для тих, хто читати не любить. Щоб зацікавити…
Літератори кажуть: аби книга знайшла свого маленького читача, вона має бути написана з душею і без фальші.
– Книжка мусить реагувати на виклики, з якими стикаються сучасні діти. Також вона має бути яскравою, ефектною, конкурувати з мультиками, гаджетами і вигравати цю конкуренцію, – вважає Іван Андрусяк.
– Дитина – це не доросла людина, якій можна сказати: “Книжка не сподобалася, тому що ти не зрозумів, не знаєш чогось, не відчуваєш”. А дитині ти не скажеш цього, бо дитині книжка або сподобалась, або ні. І якщо не сподобалася, ти можеш робити все, що завгодно, але вона її читати не буде, – переконаний Олег Чаклун.
Олена Колінько, випускниця факультету філології і журналістики Полтавського педагогічного університету, почала писати казки для своїх маленьких племінників. З дитинства мріяла стати письменницею, і мрія її збулася.
– Коли я іду до дітей на зустрічі, я чую такі фрази: “О, так це ніби про наш клас! Бо і в нас є такий Артур, який усе знає, і така непосидюча Діана…” Тобто справді діти себе впізнають, і це класно, – говорить молода авторка.
Послухати казки з дітьми прийшли й батьки.
Марина – мама двох синів, Максима і Матвія. Одному – 7 років, другому – 7 місяців. З малим на руках прийшла на свято дитячої книги до старшого.
– Хочу привчати їх до книг змалечку, – каже молода жінка. – Щоб діти знали, що є письменники сучасні, що це не вигадані персонажі з хрестоматії, що це живі люди, які ходять по вулицях і бачать, як поводяться діти. Сама я за фахом вчитель зарубіжної літератури, випускниця ПНПУ, як і Олена Колінько, у нас з нею лише на курс різниця. Приємно, що вона стала дитячою письменницею, я запрошувала її на зустрічі зі школярами, студентами, коли працювала до відпустки по догляду за дитиною. Добре, що є у нас такі дитячі письменники, молоді й талановиті.

Анна ДОРОШЕНКО
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий