Формування кущів помідорів

Формування кущів помідорів

Формування рослин помідорів у відкритому ґрунті проводиться за тим же принципом, що й у захищеному, за винятком того, що у відкритому ґрунті, залежно від погодних умов, постійно треба коригувати навантаження на рослину. Воно не повинне обмежуватися виключно безсистемним видаленням певної кількості пагонів, адже формування куща в помідорів проводиться з метою перемикання накопичених рослинами пластичних речовин на швидкий ріст і розвиток плодів. За допомогою таких агротехнічних прийомів, як прищипування верхівки (точки росту) у головного й бічного пагонів, видалення бічних пагонів (пасинкування), видалення листя, а іноді й суцвіть, ми свідомо регулюємо врожайність рослини, щоб домогтися прискореного дозрівання плодів.
За характером і силою росту рослин сорти помідорів поділяються на детермінантні, індетермінантні і напівдетермінантні.
У детермінантних рослин ріст головного пагона після утворення 4–6 (а іноді й більшого числа) суцвіть обмежується квітковою китицею. У таких рослин перше суцвіття на головному стеблі закладається над 7–8-м листом, а наступні через 1–2 листи. Часто закладаються й по 2 суцвіття підряд. Висота рослин коливається (залежно від сорту) від 40 до 90 см. Ріст рослин обмежується квітковою китицею звичайно у ранньостиглих, середньоранніх і ультраранніх сортів.
У індетермінантних рослин ріст головного пагона не обмежений квітковою китицею й за сприятливих умов може тривати 4–5 місяців. Ці рослини часто називають ліаноподібними, вони досягають висоти 2–7 м. Перша китиця в них закладається над 9–12-м листком, а наступні – через 3–4 листки. Такий ріст характерний для рослин пізньостиглих сортів.
Напівдетермінантні рослини за характером і силою росту займають проміжне положення між вищезгаданими. Ріст головного стебла в них триває до утворення 8–10 китиць, а потім обмежується квітковою китицею. Висота рослин досягає 90–150 см.
Рослини індетермінантних сортів зазвичай формують в одне стебло. Ріст стебла продовжують до утворення на ньому 7–10 плодових китиць, а потім його верхівку прищипують. У південних районах сорти з індетермінантним типом куща частіше формують у два стебла. При цьому на першому стеблі (головний пагін) залишають 7–8 квіткових китиць, а на другому (бічний пагін) – 3–5 китиць, після чого прищипують їхні верхівки.
Рослини напівдетермінантних сортів частіше формують у два стебла: на першому залишають 5–6 китиць, на другому – 3–4 китиці, потім їхні верхівки прищипують. Прищипуючи верхівку, не можна забувати, що ріст і розвиток плодів відбувається за рахунок розташованих поблизу суцвіття листків, тому над останнім суцвіттям треба обов’язково зберегти 2–3 листки й тільки після цього прищипнути верхівку пагона, залишеного в якості 1, 2 чи 3-го стебла.
Зрозуміло, що коли ми формуємо рослину в одне стебло, ним є головний пагін. Друге та третє стебло формується з пасинків 1-го порядку, що розвиваються на головному пагоні, у пазухах листків, розташованих нижче від
1-ї квіткової китиці.
Пасинкування – особливий прийом догляду за рослинами, з допомогою якого видаляють бокові пагони, що виростають із пазух листя (у помідора) або з підземних вузлів кущіння (кукурудза). Пасинкування сприяє прискоренню росту й дозріванню продуктивних органів (плодів та качанів). Чим раніше проведене пасинкування, тим вищим і якіснішим буде врожай. Однак це не настільки проста справа, як видається на перший погляд.
Після того, як намічено бічний пагін для формування
2-го та 3-го стебел, видаляємо всі бічні пагони, що з’явилися в пазухах їхніх листків і листків 1-го стебла. Пасинкування проводиться протягом усього періоду вегетації. Пасинки, довжина яких 5–6 см, видаляють. Робити це треба сонячним ранком, щоб швидше підсохла ранка на стеблі. Пасинки потрібно зривати рукою, не застосовуючи ніяких різальних інструментів. Особливо велика кількість пасинків з’являється після прищипування верхівки стебел. Треба стежити й видаляти їх вчасно.
Пасинкування рослин залежно від умов вирощування й сорту починають приблизно через 25–30 днів після висадження розсади в ґрунт. Пасинкують один раз у 5–7 днів, видаляючи за один прийом не більше 1–2 пагонів на одній рослині.
В міру дозрівання й збирання плодів на нижніх китицях видаляють і пожовклі листки. Їх сміливо можна обривати до тієї китиці, на якій почали дозрівати плоди. За один прийом видаляють не більше 1–2 листків на одному пагоні, повторюючи це через 2–3 дні. Видалення листків на головному пагоні проводять тільки до 5-ї, а на бічних – до 1–2-ї китиці.
У різних кліматичних умовах той самий сорт буде поводитися по-різному, тому в кожному конкретному випадку треба регулювати навантаження на кущ, тобто число китиць. Буває, що в несприятливі роки доводиться видаляти і суцвіття, і частину китиць з плодами. В такі роки основну масу плодів треба забирати в рожевій стиглості, щоб дати можливість швидше розвинутися плодам, що зав’язалися. З іншого боку, треба знати, що є сорти зі слабким листкуванням. Не перестарайтеся, видаляючи листки, стежте за тим, щоб рослина не оголилася цілком.
Неможливо правильно сформувати кущ без опори. Кілки встановлюють із північного боку рослини на відстані 10–14 см від стебла. Для середньостиглих сортів вони повинні бути висотою 1,2 м, для пізньостиглих – 2,0–2,5 м. В залежності від сили росту рослини підв’язують до кілків «вісімкою» у 5–8 місцях.
Замість кілків можна встановлювати шпалеру (по типу виноградної), тоді рослини ще краще освітлюються сонцем і плоди швидше дозрівають. Для установки шпалери в ряди, де будуть висаджені помідори, забивають металеві півдюймові труби чи дерев’яні палі перетином 10×10 см. На них натягують 5–7 рядів алюмінієвого дроту. До цього дроту, починаючи з першого ряду, підв’язують рослини, а потім, в міру їх росту, і важкі китиці з плодами. Площа живлення рослин у залежності від типу опор може бути 90–100×50–60 см – для індетермінантних і 70×50 чи 50×50 см – для напівдетермінантних сортів.
Газета «Добродій».

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий