“Фотографія хороша, тільки чого він плаче?”

У видавництві “АСМІ” побачила світ книга “Історія Полтавського району” Аркадія Славуцького. Автор – знаний фотолітописець Полтавського краю, член національних спілок журналістів та фотохудожників України. Видання стало можливим завдяки підтримці голови Полтавської райради Михайла Кононенка. До книги увійшли світлини, зроблені за десятки років роботи у редакції газети “Вісті” та багатьох інших виданнях. На них – люди, події і, звісно ж, неповторні пейзажі Полтавського району.

Є й фотографії, з якими пов’язані несподівані моменти. Одна з них – “Спогад ветерана”. Об’єктив фотографа зафіксував колишнього артилериста Пантелеймона Токаря із села Степного, що під Полтавою, у хвилину задуми, коли на очах у того бриніли сльози. Світлина перемогла на творчому конкурсі, оголошеному газетою “Зоря Полтавщини” у 1977 році. Тодішній відповідальний секретар видання Володимир Майорчик спершу охоче взяв її до розгляду. Проте згодом повідомив, що у редколегії виникли сумніви: “Фотографія хороша, тільки чого він плаче? Варто зробити текстівку”. Аркадій Славуцький написав, що фото зроблене 9 травня і дума ветерана – “про фронтові путі-дороги, про незабутніх побратимів…” Автору присудили І премію.

Подібна доля спіткала і фотографію, де зображений скульптор Павло Вітрик із села Рибців тоді Полтавського району. Аркадій Славуцький надіслав її у газету “Правда”, і світлина була надрукована, що вважалося тоді неабияким досягненням (йшов 1970 рік, і потрапити на сторінки “головної” партійної газети було дуже престижно). Проте невдовзі його викликав “на розмову” перший секретар райкому і нагадав про субординацію: “Як ти міг надіслати фотографію в “Правду”, попередньо не узгодивши з нами?!” Згодом фото “Скульптор П. Вітрик” з’явилося ще й у журналі “Україна”.
Часи змінюються, і зараз колишні непорозуміння уже викликають тільки посмішку… А в Аркадія Славуцького ще багато творчих задумів і завзяття, щоб їх втілити.

Галина ПУСТОВГАР
Журналіст