Фундук – культура довговічна

Фундук – культура довговічна

Серед горіхоплідних рослин фундук займає одне із чільних місць. Це обумовлено високою споживчою цінністю горіхів, простотою агротехніки, невибагливістю до ґрунтово-кліматичних умов та місця розташування в саду, іншими корисними якостями.

Фундук відзначається хорошою врожайністю: в середньому 5–7 кг з куща. Якщо ви посадите хоча б три кущі – це вже 15–21 кг, – буде чим взимку поласувати. Якщо ж ви посадите кущів вісім, то збиратимете по 40–56 кг цінних горішків. За словами медиків, тривале споживання горішків допомагає при хронічній втомі, неврозах, захворюваннях серцево-судинної системи, малокрів’ї, діабеті, ожирінні. А все тому, що фундук містить всі двадцять амінокислот, необхідних людському організму, дев’ять вітамінів та багато макро- і мікроелементів. Особливо корисний для дітей та літніх людей. В олії фундука знайшли дуже цінну речовину: токоферол (вітамін Е), що його називають вітаміном молодості. Це сильний антиоксидант, що подовжує життя, особливо корисний для людей старших.
Фундук довго зберігається. Головне – покласти зібрані та підсушені горіхи в сухе приміщення без сторонніх запахів, де без втрати смакових якостей їх можна зберігати хоч до наступного врожаю, а при необхідності – ще рік чи навіть два.
В Італії, де знаходиться найбільша кількість фундукових насаджень Європи, цей горіх називають рослиною для лінивих – так мало він потребує догляду. Основні роботи по догляду за дорослим садом припадають на збір врожаю, вирізання надмірної прикореневої порослі та полив у посушливий період.
Фундук можна вирощувати майже на всіх видах ґрунтів, крім засолених, дуже важких глинистих та сухих піщаних. Під фундук можна відвести незручні для вирощування інших культур нерівні ділянки, де він, крім всього іншого, запобігатиме ерозії ґрунту.
Листя у різних сортів буває різного кольору: від темно- і світло-зеленого до жовтуватого і різних відтінків червоного. Особливо красиво, якщо в одному ряду з’єднати зелено-, жовто- і червонолисті кущі фундука.
Фундук – рослина «чужозапилювана», тому сади, закладені одним сортом, дають дуже низькі врожаї. Для кращого плодоношення на присадибних ділянках потрібно висаджувати не менше 2 різних сортів – це буде сприяти кращому запиленню. Розміщувати кущі слід на відстані мінімум 4 м одне від одного. На промислових плантаціях обов’язково висаджують сорти-запилювачі, розміщуючи їх по певній схемі.
Догляд за фундуком полягає в прополюванні бур’янів та розпушуванні ґрунту в пристовбурних кругах. Оскільки коренева система у фундука поверхнева (корені рослини розміщені на глибині 10–15 см), робити це потрібно достатньо акуратно, на глибину 5–8 см. Обрізані корені товщиною 3–5 см не відновлюють росту. Фундук – це кущ, і бокові паростки починають з’являтися на третій рік. Але при бажанні ви можете сформувати з нього дерево, буде набагато зручніше збирати врожай, особливо на промислових плантаціях. Для цього потрібно постійно вирізати всі новоутворені пагони. Якщо ж ви вирішили формувати кущ, потрібно слідкувати, щоб він не загущувався, тому що це погано вплине на якість врожаю. Загущений кущ погано освітлюється сонцем, і весь урожай зосередиться на зовнішніх гілках, а горішки стануть меншими. Тому, починаючи із 5–7 року, в кущі потрібно залишити 5–7 пагонів, вирізаючи інші. У сортових саджанців плодоносіння починається на 4 рік після садіння, а у сіянців – на 2 роки пізніше.
Фундук – культура довговічна. На одному місці фундук може рости до 100 і більше років. Пік плодоносіння приходиться на 7–20 рік. Для омолодження куща його зрізують під корінь, а на наступний рік починають з’являтися нові пагони, які знову вступають у плодоношення.

Популярні сорти

Барселонський
Кущ сильнорослий, утворює розлогу густу крону. Достатньо витривалий щодо низьких температур. В умовах нашого клімату досягає висоти 5 м. Листя велике або дуже велике, світло-зелене, верхній бік – темніший, нижній – світлий, на жилках – трохи ворсинок. Восени листя стає світло-жовтим.
Сорт має чисельні великі сережки (довжина – до 9 см, діаметр – біля 7 мм), переважно по 2–3 у китицях, салатового кольору. Час цвітіння – середньоранній. Плодовий кошик дуже великий, майже у 2 рази довший за горіх, широкий, розкритий віялом. Краї мають довгі вузькі зубчики. У період достигання горіхів оболонка розтріскується, і горіхи вільно випадають.
Горіхи дуже великі, різної форми, злегка приплюснуті, часто тригранні. Шкаралупа досить товста, червоно-коричнева, знизу блискуча з темно-коричневими полюсами, до верхівки світліша. Верхівка горіха часто шипувата. Ядро велике, майже повністю заповнює шкаралупу. Форма – несиметрична, приплюснута. Ядро – соковите, солодке, смачне, покрите зморщеною, дрібноволокнистою, тонкою, коричневою оболонкою. Іноді всередині ядра є невелика порожнина.
Горіхи достигають у першій половині вересня. Сорт дуже врожайний і рано починає плодоносити. Недоліком сорту є його вразливість до моніліозу.
Косфорд
Сорт виведений в Англії, в місцевості Оксфорд у 1816 році. Кущ сильнорослий, має високу густу крону. Середньовитривалий стосовно низьких температур. Листя темно-зелене, велике, восени червоніє. Сережки чисельні, довгі, коричневого забарвлення. Час цвітіння – ранній.
Горіхи легко випадають з обгортки, крупні, на кінцях злегка приплюснуті і закруглені. Шкаралупа досить тонка, жовто-коричнева, у міру дозрівання переходить у червоно-коричневу. Ядро покрите гладкою коричневою волокнистою оболонкою, не дуже щільно заповнює шкаралупу, соковите, смачне. Колір – світло-кремовий. Горіхи достигають у другій чи третій декаді вересня.
Сорт рано починає плодоносити, дуже плодовитий. Потребує тихого, захищеного від вітру місця.
Галле (Гальський)
Німецький сорт, виведений в 1788 році. Кущ сильнорослий, утворює велику розлогу крону середньої щільності. Виростає до 5,5 м. Листя темно-зелене, з шорсткими ворсинками. Сорт має чисельні чоловічі суцвіття, в китицях до 6 штук (довжина – до 7 см, діаметр – близько 5 мм). Час цвітіння – середньоранній, як правило, разом із іншими сортами.
Плодова обгортка у час достигання жовтіє, розкривається, і горіхи досить легко випадають. Вони великі чи дуже великі, конусоподібні, сильно звужуються до верхівки. Розміри: висота – до 28 мм, ширина – до 25 мм, товщина – до 23 мм. Форма переважно правильна, злегка приплюснута. Шкаралупа досить товста, жовто-коричнева або коричнева з темними смугами, гладка, блискуча. Ядро велике, яйцеподібне, з гострою кінцівкою, покрите темно-коричневою, досить грубою волокнистою оболонкою, яка легко відділяється. Колір ядра – світло-кремовий, смак – солодкий.
Горіхи достигають досить пізно, переважно у другій половині вересня або на початку жовтня. Не потрібно поспішати зі збиранням урожаю, бо рано зібрані горіхи втрачають вагу та смак.
Один із найбільш врожайних сортів, що плодоносить регулярно та щедро. Сорт потребує плодючого ґрунту, теплого та багатого на перегній. Поганий урожай ви можете отримати у випадку вирощування у холодному та підмоклому ґрунті. Галле потребує підвищеного, захищеного від вітру місця. Запилюється іншими сортами і потребує хороших запилювачів, наприклад, сорти Барселонський, Косфорд, Ранній довгий.
Варшавський червоний
Сильнорослий кущ кулястої форми. Горіхи великі, дуже смачні, достигають у другій половині вересня. Надзвичайно декоративний сорт з червоним листям, поступово зеленіє влітку, а восени стає жовто-червоним.

Журнал «Овочі і фрукти».

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий