Досвід громади з Полтавщини у плані надання соціальних послуг перенесено на всю Україну
Програма модернізації системи соціальної підтримки населення України, яку реалізує Міністерство соціальної політики за підтримки Світового банку, як відомо, передбачає, що основні соціальні послуги мають надаватися в територіальних громадах. Однією з найуспішніших «соціальних» громад не тільки на Полтавщині, а й в Україні, є Шишацька селищна. Власне, значна частина положень самого проєкту модернізації була затверджена на основі напрацювань у цій територіальній громаді.
Друге життя закинутої школи
За вісім кілометрів від Шишак знаходиться село Чернишівка, яке тепер адміністративно підпорядковане колишньому райцентру. Людей тут проживає чималенько, та і в навколишніх селах ще з півтори тисячі, а єдиний соціальний об’єкт – школа – був закритий понад 30 років тому. Приміщення хоч і заросло чагарниками, але вціліло. А зовсім скоро знову відкриється, уже як Центр соціальної активності.
– Вісім кілометрів – наче й невелика відстань, але краще все-таки мати на місці все своє, – директорка комунальної установи «Центр надання соціальних послуг населенню» Шишацької територіальної громади Світлана Васильченко запрошує до новобудови. – Ось у цьому просторому приміщенні буде конференц-зал. Тут проходитимуть концерти, збори, тренінги, освітні заходи, працюватимуть дитячі гуртки. Ці дві кімнати займе фельдшерсько-акушерський пункт, де буде гаряча вода й туалет. А тут розміститься перукарня. Це – швейна майстерня. Зверніть увагу: усі двері широкі, немає жодного поріжка і навіть східців перед входом. Скрізь будуть поручні. Тобто об’єкт абсолютно доступний для людей поважного віку та людей на інвалідних візках. Проведемо сюди Wi-Fi, а поряд уже обладнуємо сучасний спортивний майданчик.
Саме в Центрі соціальної активності зможуть знайти прихисток ті, хто потерпає від сімейного насилля чи переживає складний період у своєму житті. Для них відведена простора світла кімната з кухнею і санвузлом. Туди вже закуплені широкий розкладний диван, білизна, шафи, холодильник, пральна машина, мультиварка, пеленальний столик, ванночка для купання малечі, школярський стіл… Це – кризова кімната. У ній зможуть перебувати один дорослий з двома дітьми протягом десяти днів. Тут їх оглянуть лікарі, вони зможуть покупатися й безплатно постригтися, підігнати під себе одяг, яким їх забезпечать. З ними працюватиме психолог.
Реконструкція старої школи у сучасний Центр соціальної активності площею майже 300 квадратних метрів тривала менше року й обійшлася у 5 мільйонів гривень. Більшу частину з них виділила агрофірма імені Довженка, частину – місцевий бюджет. Тут отримають роботу вісім чоловік.
Соціальні фахівці з дипломами бакалаврів
Шишацька громада ідеальна з усіх боків. При формуванні до неї, за винятком одного села, ввійшли всі сільради, що складали колись Шишацький район. Наразі це 14 старостинських округів, у яких проживає майже 19 тисяч людей. Відстань від колишнього райцентру до найвіддаленіших сіл становить не більше 40 кілометрів.
Отож, це компактна територіальна одиниця, яка зберегла адміністративний потенціал колишнього райцентру і його інфраструктуру. Це – ключовий момент її успіху.
Та все, як відомо, вирішують кадри. І тут громаді також пощастило. У 2015 році люди довірили очолити громаду Олександру Тутці, який п’ять років до цього керував селищною радою. Олександр Іванович прийшов на посаду уже з перевіреним надійним колективом, готовим звернути гори. Зміцнив його деякими фахівцями з районної держадміністрації, що мала припинити діяльність.
– Ми надавали чимало послуг ще до початку модернізації системи соціальної підтримки населення, причому тоді навіть назв цих послуг не мали, – посміхається Олександр Тутка. – Й після об’єднання були зацікавлені показати свої досягнення на всіх рівнях: в області, в Кабміні, Міністерстві соціальної політики, Верховній Раді. Скажу чесно, не скрізь навіть розуміли, про що ми говорили, але наші напрацювання й плани викликали в усіх зацікавлення. У результаті співпраці відділу соціального забезпечення, праці та соціальних послуг селищної ради з Мінсоцполітики була вироблена й апробована модель «соціальної» громади. Під час реалізації «пілоту» ми отримали значну фінансову підтримку як від державних органів влади усіх рівнів, депутатів, бізнесменів, агропідприємств, так і міжнародних організацій, таких, як U-LEAD з Європою, Світовий банк. Окрім того, нас навчили залучати кошти, що дуже важливо (дякую школі місцевого самоврядування DISPRO). Переважно всі свої задуми реалізували на умовах співфінансування. Значну частину – завдяки участі в тих чи інших програмах, під які виділяються кошти. Тепер наш досвід поширено на всю Україну.
– А як у вас із кадрами?
– Нема проблем! Колишнім працівникам розформованих сільрад ми запропонували перекваліфікуватися на соціальних працівників. Дехто пішов навіть здобувати вищу освіту, і тепер у нас є магістри з соціальної роботи. Є також свої психологи. Забезпечили роботою перукарів і швачок, які надають безплатні послуги для вразливих категорій населення. У кожному старостинському окрузі створили фронт-офіси (віддалені робочі місця), куди мешканці звертаються для оформлення спадщини, субсидій, отримання інших допомог. Загалом у цій сфері зайнято близько 600 чоловік. Окрім того, ми зберегли й обновили всі фельдшерсько-акушерські пункти та амбулаторії сімейної медицини, які, на жаль, у багатьох громадах закрили як економічно невигідні, бо вони не потрапили в програму фінансування Національної служби здоров’я. У нас їх 13 (6 ФАПів з маніпуляційними кімнатами й 7 амбулаторій). Реконструкція й обладнання кожного обійшлися в 1 мільйон гривень. Зате люди отримують якісні медичні послуги. Й забезпечення всіх існуючих медичних закладів, до яких додамо ще й Центр первинної медико-санітарної допомоги в Шишаках, практично стовідсотково ми взяли на себе. Все це – робочі місця, по-перше, а по-друге, наближення соціальних послуг до людей. Адже, як показує досвід, будівництво технічної інфраструктури, яким би воно не було важливим, не може замінити турботи про людину.
До речі, грантові програми для Шишацької ТГ пише спеціально запрошений на роботу фахівець з ученим ступенем.
Домашній «курорт»
Так-от, про наближення соціальних послуг до людей.
– Гляньте, без палички ходжу! – закінчивши сеанс апаратного масажу для ніг, бадьоренько прямує на вихід з Пришибського ФАПу бабуся Катя. – Лікарка прописала десять сеансів від артриту, а заодно ще й електропроцедури на коліна. І, ви знаєте, помогло. Й на курорт не треба їздити.
І це правда. У віддаленому від центру громади селі установлена та ж апаратура, що й у кращих оздоровницях. «Найчастіше люди звертаються у ФАПи з проблемами опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, ускладненнями діабету, – говорить медсестра Тетяна Зігаренко. – А недавно курс відновного лікування у нас проходив чоловік після інсульту, так у нього запрацювали пальці на нозі».
До речі, «візочники», люди з особливими потребами та одинокі престарілі у Шишацькій громаді мають ще один «привілей» – їх возить соціальне таксі. Точніше, одразу два: низькопольні мікроавтобуси, обладнані спеціальною платформою для підйому-спуску інвалідних візків. Щоб скористатися такою послугою, треба зателефонувати у диспетчерську службу, яка формує поїздки згідно з графіком, і замовити автомобіль до медзакладу.
Були часи, коли соціальним таксі дітей з інвалідністю возили на реабілітацію з Шишак у Миргород за 45 кілометрів. Для багатьох це було дуже виснажливо.
– Якось медсестра з Миргорода, побачивши стан дитини в інвалідному візочку після такого переїзду, сказала, що для її здоров’я краще взагалі сидіти дома, – розповідає начальниця відділу соціального забезпечення, праці та соціальних послуг Наталія Завалідер. – Те зауваження спонукало нас терміново створювати власне реабілітаційне відділення для дітей.
Відділення, в якому сьогодні поновлюють здоров’я близько сотні хлопчиків і дівчаток, з 2017 року запрацювало на базі Центру надання соціальних послуг населенню. Завідувачка відділенням реабілітації дітей з інвалідністю закладу Юлія Михайлова-Яненко з особливою гордістю показує сенсорний кабінет для маленьких пацієнтів з розладами аутистичного спектру. Він буквально нашпигований пристосуваннями для розвитку тактильних відчуттів особливих діток.
У Центрі є фізіотерапевтичні кабінети, масажний кабінет, кабінет психолога, лікувальної фізкультури, фіто- та ароматерапії. Діє соляна кімната.
Окрім того, у прокатному пункті, що знаходиться тут же, можна взяти у тимчасове користування палиці, милиці, ходунки та інші пристосування. А заодно – полагодити взуття, одяг чи постригтися. Загалом, можна прийти в одне місце й одразу вирішити кілька проблем.
Наразі соціальних послуг, які можна отримати у територіальній громаді, близько 30, у тому числі паліативний догляд за тяжкохворими. У кількісному відношенні їх надають за рік в середньому 30 тисяч. Незабаром додасться ще дві – манікюр і медичний педикюр. Люди просять.
Щоб селяни мали свіжий хліб у магазинах, місцевий бізнес отримав пільги
Пенсіонерка з Пришиба Галина Степанівна Виговська прийшла до фронт-офісу старостинського округу, аби оформити субсидію на житлово-комунальні послуги. Її син з нею не проживає, але зареєстрований у неї. Раніше жінці пояснили, що в цьому випадку до заяви вона має надати довідку з місця роботи сина, тоді субсидія буде нараховуватися на реальних мешканців, і вона повернулася вже з необхідним документом.
– Мені тут усе дохідливо розказали, допомогли написати заяву. Я нікуди не їздила, не стояла в чергах. Усе виявилося простіше, ніж я собі думала, – розповідає задоволена пенсіонерка.
– Я сканую документи, вношу всі дані в свою базу і в електронному вигляді передаю їх у відділ соцзабезпечення селищної ради, звідки вони надходять у район, область, Міністерство соціальної політики, – розповідає фахівець соціальної роботи старостинського округу Ірина Троневська. – Це дозволяє оперативно нараховувати виплати, вносити якісь корективи. А вже при наступному зверненні людини буде ще простіше, оскільки необхідна інформація зберігається у цифровому вигляді.
– У нас всі віддалені робочі місця соціальних працівників і посадовців, зайнятих у сфері надання соціальних послуг, під’єднані до програмного комплексу «Інтегрована інформаційна система «Соціальна громада», – пояснює Наталія Завалідер. – Це система доступу до пов’язаних між собою документів на різних комп’ютерах, підключених до Інтернету, яку розроблено з метою наближення адміністративних послуг до громад. З
1 січня цього року вартість технічного та інформаційно-консультаційного супроводу ТГ в Україні оплачує Міністерство соціальної політики. Завдяки міністерству й Світовому банку ми також отримали потужні ноутбуки, сучасні багатофункціональні пристрої та меблі.
– Шишацька громада була першою в реформуванні соціальної сфери, тому ми маємо таку підтримку з боку держави й міжнародних організацій, – додає Олександр Тутка. – Мені було навіть соромно перед колегами, коли всі п‘ять автомобілів Renault Duster, які надійшли в область за державною програмою для амбулаторій сімейної медицини та ФАПів, були передані нам. Але рішення приймала комісія, яка попередньо об’їздила заклади первинної медицини Полтавщини.
Місцевого бюджету сільської територіальної одиниці, звісно, не вистачило б на те, щоб так підняти соціальну сферу. Своє плече громаді підставили агрофірма імені Довженка, СТОВ «Воскобійники», КСП «Нива», окремі фермери, приватна енергокомпанія ДТЕК, народний депутат від округу Олег Кулініч. Отак спільними зусиллями для громади було куплено ще й три автобуси, які доїжджають тепер до найвіддаленіших сіл, й новенький автомобіль для новоствореного підрозділу пожежної охорони, що дислокується в Михайликах й обслуговує половину території громади (інша частина залишилася під контролем державної пожежної охорони). А ставки податків для сільських підприємців удалося дещо знизити. «Бо хто ж у села возитиме хліб?» – пояснює таке рішення Олександр Тутка.
Кому не до душі Шишацький край, так це любителям легкого життя: їм своїми візитами не дають спокою фахівці із соціальної роботи. А хто прислуховується до їхніх порад, той виходить зі складних життєвих обставин. У Гоголевому, наприклад, щоб захистити матір з двома малими дітьми від впливу неблагополучної родини, староста Людмила Шабельник допомогла їй перебратися у хату, що продавалася. Поручившись за жінку, що та виплатить частинами вартість житла. А тепер допомагає їй в оформленні субсидії на тверде паливо.
Дві сім’ї з «покоління» неблагополучних завдяки турботі старости змінили спосіб життя. У їхній хатах тепер є світло й газ. І головне – діти з інтернатів до батьків повернулися!
Когось доводилося вчити правильно витрачати гроші, когось – привчати регулярно стригтися…
* * *
Так виглядає турбота про людей в окремо взятій «соціальній» громаді. І ця публікація дає чіткі відповіді на запитання скептиків децентралізації: «Як людям із села добиратися за сотню кілометрів до райцентру, щоб узяти потрібний папірець?», «Де набрати фахівців соціальної роботи у село?», «Якою може бути ефективність реабілітації у територіальній громаді, якщо в неї ні на що немає грошей?», «Про яку інклюзію в глибинці можна говорити, якщо цим немає кому там займатися?»…
Ганна ВОЛКОВА
Журналіст
