“Голуби для мене – найкращий антидепресант”

“Голуби для мене – найкращий антидепресант”

Понад 50 років тому батьки Анатолія Харченка придбали будинок. Після попередніх власників серед господарських будівель залишився старий порожній голуб’ятник. І якось, коли родина вже переїздила до нової оселі, на їхнє обійстя прилетіла пара голубів. Відтоді життя на старому дворищі завирувало по-особливому. Згодом до першої пари голубів-поселенців приєдналася ще одна. Виявилося, попередні власники розводили цих прекрасних птахів. Віддані голуби почали повертатися до старого житла. Саме з того часу і зародилася у серці Анатолія любов до пернатих, яку він не зраджує й донині. Своїми спостереженнями за голубами ділиться з такими ж, як і сам, птахівниками.

«Голуби відчувають людське ставлення до себе, віддячуючи за доброту своєю відданістю. Вони для мене – найкращий антидепресант, – говорить господар. – Щодня перебуваючи в їхньому товаристві, розслаблююсь, втому як рукою знімає. Зворушливо спостерігати за поведінкою птахів, коли голуб, воркуючи, витанцьовує перед голубкою, забігаючи поперед неї та розпускаючи хвоста, а вона вклоняється йому. Ще ніжнішими їхні стосунки стають навесні, коли розпочинається шлюбний період. Коли самочка висиджує яйця, самець завжди поряд. І навіть коли голубка хоче залишити гніздо – злетіти, не дозволяє їй цього зробити, накриваючи собою зверху. Навіть яйця голубки несуть по два: з них вилуплюється зазвичай теж самець і самочка. Усе життя, а це близько 15–17 років, кожен голуб відданий лише своїй супутниці, за винятком випадків, коли хтось із пари загине.
У своєму господарстві переважно тримаю голубів високолітної миколаївської породи і декілька пар спортивних голубів. Птахи оцінюються за висотою та тривалістю польоту, розмахом крил. Деякі підіймаються колами на велику висоту та кружляють кілька годин, інші – відразу йдуть вгору, не роблячи кіл, і впродовж якогось часу ніби зависають – стоять на місці. Є голуби, які в польоті перевертаються через голову, падаючи вниз, або, як кажуть голубівники-аматори, вибиваючи стовп, ідуть вгору. Миколаївські голуби літають чотирма основними стилями: «жайворонком», «метеликом», «торцевим» та «серпастим».
Анатолій Олександрович разом зі своїми підопічними брав участь у різноманітних виставках та фестивалях, які проводяться в Україні, має численні кубки, медалі, грамоти та дипломи. А для перевезення голубів на великі відстані він облаштував спеціальний намет, із дахом та сіткою з боків.
«Найдовший шлях, на який літали мої голуби, – понад 200 кілометрів. Вони повернулися з Києва додому, – доповнює він. – Поки що прилітали всі. Якось на одній виставці, за 80 кілометрів від дому, випустив п’ять спортивних голубів. Чотири з них повернулися того ж дня. А один – молодий – збився з курсу і прилетів лише наступного дня.
За своє життя довелося зводити чимало голуб’ятників. Найперші, коли був малим, робив ще з батьком. Останній капітальний голуб’ятник розмістив на даху однієї з господарських споруд у дворі. Зазвичай голуб’ятник робиться з цегли, дерева або металу і повинен бути досить просторим, світлим. Без протягів, мати відділення і для дорослих птахів, і для молодих. Двері роблять висотою приблизно 150 сантиметрів, шириною приблизно 70 сантиметрів. Їх можна зробити подвійними: зовнішні – суцільними, внутрішні – грачастими. Підлога має бути зі струганих дощок, на 25 сантиметрів від землі, щоб уникнути вологості. Висота голуб’ятника повинна бути не менше 2 метрів.
Моє приміщення розділене на три відсіки, з поличками для кожної пари. А кожна пара має ще по два гнізда. Кожен голуб на одному з гнізд сидить з голубкою, а на іншому вони висиджують голуб’ят. Потім міняються. Доки одні голуб’ята вилетять з гнізда, батьки встигають висидіти нове потомство ( голубки висиджують яйця з березня по червень).
У годівлі голуби не вибагливі птахи. Я годую своїх двічі на день. Вранці роблю корм, змішуючи 0,5–0,7 кілограма подрібнених зерен кукурудзи, пшениці, проса, гороху, додаю й соняшникового насіння, але оскільки воно жирне, то обмежую його в кількості до 200 грамів. А ввечері – по 0,5 кілограма ячменю та кукурудзи, по 300 грамів сорго і рапсу. Улітку вони живляться й зеленою люцерною, рапсом та гичкою буряків, які висіваю на присадибній ділянці. В середньому сотня голубів з’їдає близько 7 кілограмів корму на добу. Влітку у поїлках у них завжди є вода. Взимку, щоб вона не замерзала, наливаю воду під час годівлі».
Окрема тема для розмови – профілактика захворювань голубів та їх лікування. Анатолій Олександрович також стежить, щоб його підопічні не хворіли.
«Найпершими заходами для профілактики захворювань голубів є дотримання санітарних норм – регулярне прибирання та дезінфекція. Щовесни я проводжу дезінфекцію приміщення розчином хлорного вапна. Внутрішні поверхні білю негашеним вапном. Прибираю в голуб’ятнику не рідше, ніж раз на місяць, а влітку, коли з’являються пташенята або коли у голубів линька, мало не щодня. Щотижня чищу годівниці і промиваю їх
5-відсотковим розчином кальцинованої соди чи іншими дезінфікуючими засобами. Якщо раптом виникають інфекційні захворювання, то дезінфекцію слід проводити не рідше, ніж двічі на тиждень».
Небезпечними захворюваннями голубів є кокцидіоз, хвороба Ньюкасла та сальмонельоз. Для їх профілактики Анатолій Харченко робить улюбленцям щеплення. Раз на квартал – обробку від гельмінтів. Усі заходи узгоджує з ветеринарним лікарем. Птахи-хижаки також є небезпечними для голубів. Тому своїх підопічних господар взимку випускає рідко, лише у гарну погоду. А ось із настанням теплої пори року вони дружно злітають у небо. І дарма що для самого Анатолія Олександровича ці птахи не приносять прибутку. Вони дають набагато більше – любов та відданість, яку він проніс через усе життя.

Лариса БАЧИНСЬКА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий