Готові працювати по-новому

Готові працювати по-новому

Нині у закладів екстреної медичної допомоги (ЕМД) відповідальна пора – подача до Національної служби здоров’я України пропозицій для укладання договорів за програмою медичних гарантій, аби з 1 квітня цього року розпочати роботу за новим принципом фінансування. На Полтавщині цей процес відбувається без затримок, адже область уже має досвід у цій сфері. Більше того – саме полтавська модель свого часу лягла в основу Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Про те, як сьогодні функціонує служба ЕМД області на порозі перемін, – розмова з в.о. директора КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради», кандидатом медичних наук Дмитром ЛАВРЕНКОМ.

– Як сьогодні функціонує ваш центр, і чи готовий він до реформування?
– Ще наприкінці 2012 року за рішенням обласної ради було створено комунальну установу «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Уже тоді до його складу ввійшли і нині функціонують 4 станції екстреної медичної допомоги: в Полтаві, Кременчуці, Лубнах, Миргороді; 24 підстанції, 20 пунктів постійного й тимчасового базування ЕМД та відділ виїзної консультативної медичної допомоги. У функціонування центру вкладено багато матеріальних ресурсів: було проведено добудову та реконструкцію приміщення, його оснащено новим телекомунікаційним обладнанням та програмно-апаратними комплексами світового рівня, створено сучасну Єдину оперативно-диспетчерську службу (ЄОДС). Усе це стало надійним базисом для організації роботи за сучасними стандартами.
Однією з вимог НСЗУ для укладання угоди з нею на фінансування наших послуг була автономізація закладу. Це ми зробили 1 жовтня 2019 року – стали комунальним підприємством, що дасть нам можливість надавати комерційні послуги і спрямовувати ці кошти на стимулювання роботи персоналу та зміцнення нашої матеріально-технічної бази.
– Яка роль ЄОДС у роботі служби екстреної медичної допомоги?
– Чи не найголовніша. До минулого року Єдина оперативно-диспетчерська служба була регіональною: працювала на Полтаву й Полтавський район. А з 2019 року – вже на всю область. Впровадження уніфікованого та централізованого механізму прийому екстрених викликів за номером 103 і якнайшвидше реагування на них – одна з головних умов врятування життя людини. До речі, всі мобільні оператори охоплені послугою маршрутизації викликів ЕМД за номером 103.
Алгоритм дії диспетчерської служби багатогранний. Оперативно-диспетчерська служба розрахована на 15 робочих місць, у тому числі включає посади старшого лікаря та лікаря-консультанта. У нас 4 диспетчери з прийому викликів, решта їх обробляє і спрямовує за призначенням. Приймаємо по 1700 дзвінків за добу, половина з яких мають консультативний характер, до того ж найбільше з них припадає на нічний час.
Кожен автомобіль ЕМД обладнано GPS-трекером, і диспетчер бачить його пересування та направляє на виклик найближчу бригаду. Керівники виїзних бригад перед початком роботи отримують планшети, на які надходять виклики, і на них заповнюється електронна карта пацієнта (Ф.110/о).
Із грудня 2019 року, згідно з вимогою НСЗУ, програму оперативно-диспетчерської служби приєднано до електронної системи «Централь-103». Зізнаюся, що до 70% викликів у нас – непрофільні, але ми не можемо відмовляти людям, які опинилися в тяжкому стані.
– Як у вас із автотранспортом?
– Нещодавно ми отримали 165 новеньких автомобілів класів «В» і «С». Завдячуємо цьому зусиллям обласної адміністрації та департаменту охорони здоров’я. Близько 150 мільйонів гривень виділено на це з Державного бюджету, 50 мільйонів – з обласного. Тепер ми можемо повністю оновити автопарк, забезпечити на 30% свій резерв та передати вживані автомобілі лікувальним установам області. Це дуже важливо, адже щодня у нас на маршрутах по області працює 100 автомобілів. Хоча з огляду на кількість населення (1 млн 370 тис.) мало б бути 130: на 10 тисяч населення – один автомобіль. Але навантаження не можна назвати рівномірним: приміром, у Полтаві за добу, коли виїздить швидка, виходить 248 випадків, а у віддаленому районі може бути лише 3 на дві бригади. Увесь цей транспорт перебуває на балансі «Об’єднаного автогосподарства закладів та установ охорони здоров’я». Наші автомобілі укомплектовані найсучаснішою апаратурою. У рамках реалізації в області спільного зі Світовим банком Проекту МОЗ України «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» протягом останніх трьох років ми отримали 100 дефібриляторів, 100 сучасних апаратів штучної вентиляції легень, 100 електрокардіографів із функцією дистанційної передачі ЕКГ та інше, що допомагає нам наблизити екстрену допомогу до світових стандартів.
– Чи є проблеми з кадрами?
– Звичайно, є. Не вистачає водіїв, через що ми не можемо направити на маршрути більшу кількість автомобілів. Диспетчерська укомплектована лише на 80%. Причина банальна – невисока заробітна плата. Кількість посад центру (лікарі, фельдшери) на сьогодні має складати 1463 особи, а працює лише 1307. От і рахуйте… Лікар, який має значний стаж роботи, у нас отримує досить непогано, а от початківець – 5900, це враховуючи доплату за особливий характер та особливі умови праці; фельдшер – 4700. Все-таки робота в «екстренці» досить складна, напружена, «на колесах». Гадаю, держава мала б підтримати цю таку необхідну для населення службу, збільшивши мотивацію персоналу до нелегкої роботи.
– Ваші пропозиції вже подані до НСЗУ?
– Так, і ми чекаємо результатів. У рамках діяльності екстреної медичної допомоги у нас заявлено один пакет медичних послуг. Ми перерахували в ньому всі критерії, за якими надаватимемо медичні послуги. Це судоми, знепритомлення, раптова зупинка дихання та інші. Також у пакет послуг надання екстреної медичної допомоги ввійшли інфекційні захворювання, порушення мозкового кровообігу, забезпечення транспортування пацієнтів, які потребують медичного супроводу (у разі їх направлення в столичні клініки на шунтування та ін.). Звісно, непрофільні виклики туди не ввійшли.
– Робота з 1 квітня, так би мовити, автоматично «відріже» непрофільні виклики?
– Саме так, адже НСЗУ платитиме нам тільки за перелічені екстрені випадки. І до цього населення має бути готовим. На мою думку, слід уже сьогодні роз’яснювати про це людям. Щоб потім добрі наміри не виявилися для пацієнтів як «грім серед ясного неба».
– Які ще проблеми ви бачите, що їх слід було б вирішити для поліпшення роботи ЕМД?
– Нас хвилює сьогодні, як на практиці функціонуватиме механізм фінансування, чи вистачить коштів, аби ми працювали, так би мовити, «на повні груди». Досі є певні питання щодо цього. Звичайно ж, хвилює проблема кадрів, тому що молоді спеціалісти неохоче йдуть на той рівень зарплат, що існує. А ми їх дуже чекаємо! І відзначу: фахівець ЕМД – це особливий профіль, він повинен мати колосальний вантаж знань, навичок, уміння оперативно й професійно діяти в надзвичайних ситуаціях. Тож і плата за таку роботу повинна бути гідною.
А ще нас хвилює ситуація з нашими дорогами. Маючи прекрасний транспорт останнього покоління, чудову апаратуру, ми наражаємося на небезпеку на тих ділянках, де вщент розбиті шляхи. Я не кажу вже про стан хворого в таких поїздках – навіть кардіограф на подібних «острівцях недбалості» просто відмовляється працювати…
І все ж ми сподіваємося на позитивні зміни після завершення процесу контрактування. Впевнений, що тоді наша служба повністю відповідатиме своїй назві – «екстрена допомога».

Ніна КОНДРАТЮК
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий