Гра “Оса”

Добрий день! Цю гру я записала зі слів моєї бабусі Олександри Панасенко з села Лиман Другий Решетилівського району. Так гралася дітвора майже сто років тому. Хочете теж спробувати?
Починаючи гру, діти стають парами і беруться за руки. Той, хто залишився без пари, буде ведучим – “осою”, яка стає на позначене місце, приміром, у коло, окреслене крейдою, чи між двох камінців.
Діти розбігаються юрбою, прибігають до “оси” та й питаються: “Оса, оса, ти дуже лиха?” “Оса” відповідає: “Як укушу, то знатимете! Я не зла, не лиха, а кого схочу, того зловлю!”.
Після цих слів “оса” біжить зі свого місця і намагається піймати когось із дітей.
Ловити пари не можна, а тільки тих, хто стоїть чи біжить один.
Гравці повинні скоренько знайти свою пару, щоб “оса” не піймала, а як тільки небезпека мине – “оса” пробіжить далі, – знову розбігатися. Постійно стояти парою не можна.
Кого “оса” зловить, буде ведучим. Попередня “оса” бере за руку ту дитину, чия пара стала “осою”.

Надіслала
Світлана ПАНАСЕНКО.
м. Полтава.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий