Громадянська місія митця

Громадянська місія митця

У ці весняні дні відзначає своє 75-ліття поважна на Полтавщині і поза її межами людина – Володимир Семенович Голуб – заслужений працівник культури України, голова Громадської ради при облдержадміністрації, театральний і громадсько-політичний діяч, педагог. Людина непростої долі, патріотична, творча й авторитетна, яка безпосередньо долучилася до розбудови сучасних демократичних процесів та громадянського суспільства на теренах нашого краю і України.

Народився Володимир Голуб 14 квітня 1944 року у козацькій родині в Лубнах. Батька свого він не знав, оскільки Семен Іосифович Роздробний був кадровим військовим і невдовзі після народження сина загинув на фронті. Відтак весь тягар щодо виховання дітей ліг на плечі матері Валентини Федорівни та бабусі Олександри Василівни. Тож усі негаразди воєнного і повоєнного часу малий Володя відчув сповна.
Та попри голодні повоєнні роки зростав фізично розвиненим хлопцем, змалечку прилучився до гри у футбол, захоплювався культурою і мистецтвом; ще зі шкільної лави брав активну участь у хореографічному гуртку при Лубенському районному будинку культури (керівник гуртка – М. Ф. Стрижов), тож поступово звикав до сцени. Після закінчення школи, за рекомендацією свого наставника Стрижова, від 1959 по 1964 роки працював артистом хореографічного ансамблю «Юність» при Лубенському РБК, а згодом, отримавши запрошення фахівців з обласного центру, став артистом балету Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя. А це уже був рівень.
***
Перебравшись до Полтави, мешкав спочатку у гуртожитку поблизу театру разом з Юрієм Поповим (згодом – народний артист України), Володимиром Лук’янцем, Василем Сіденком (згодом – заслужені артисти України). Постійно перебуваючи у творчому середовищі, швидко зростав професійно і духовно – у складі балетної групи брав участь практично у всіх музичних виставах та оперетах обласного театру. Прагнення удосконалити хореографічну майстерність привело юнака до Києва, де він стажувався у студії при ансамблі танцю під орудою Павла Вірського. А згодом закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого (за фахом «організація, управління та планування»).
Загалом із полтавським театром у Володимира Семеновича пов’язано немало приємних спогадів – як професійного, так і приватного характеру. Для Володимира Семеновича це був по-справжньому зірковий час. Упродовж 20 років (з невеличкою перервою) з акторською трупою він об’їздив увесь Радянський Союз, причому всі вистави полтавці ставили рідною українською мовою. Під час гастролей – нові зустрічі та знайомства з видатними особистостями, артистами і співаками: Дмитром Гнатюком, Анатолієм Солов’яненком, Наталією Ужвій, Богданом Ступкою… Тут, у театрі, зустрів і свою долю – чудову акторку Жанну Северин (згодом – народна артистка України). Творчі, самодостатні, талановиті, вони були дуже яскравою парою. Подружній творчий тандем Володимира Голуба та Жанни Северин багато років радував поціновувачів театрального і музичного мистецтва, вони залюбки брали участь у театральних виставах, концертах, лекторіях, культурно-просвітницьких заходах, зокрема у Всесоюзному Шевченківському святі «В сім’ї вольній, новій» у 1990 році. Подружжя чудово доповнювало один одного як у творчих, так і в політичних питаннях.
***
Працюючи над документами і матеріалами театрального, мистецького, культурного і громадсько-політичного життя Полтавщини останніх десятиліть, я неодмінно виявляв у джерелах знайоме прізвище, а тому ця постать мимоволі «притягувала» мою увагу і зацікавленість. А під час спілкування з Володимиром Голубом поцікавився, чому самодостатня у творчому плані людина так кардинально змінила напрямок своєї діяльності. Володимир Семенович пояснив: «Усі творчі люди якоюсь мірою громадські діячі, а я тривалий час працював у театрі, був там головою профспілки. Я людина свободолюбива. Можливо, саме тому розійшлися мої шляхи з компартією. Але я поставився до цього по-філософськи. Крім того, професійний вік танцюристів надто вже короткий. У середині 1980-х я, артист балетної групи, був уже фактично пенсіонером».
Володимиру Голубу довелося працювати на різних відповідальних посадах: заступником директора Полтавської обласної філармонії, завідуючим сектором культурно-масової роботи Полтавського обкому КПУ, директором Полтавського міського громадсько-політичного та культурного центру, помічником ректора та викладачем Української медичної стоматологічної академії. У 1991– 1992 роках обирався головою клубу виборців Полтави, від 1994 по 2001 роки – координатором блоку демократичних сил Полтавської області. Тож пройшов велику школу політичного і громадянського гарту.
Незабутнім для Володимира Голуба є відкриття пам’ятника жертвам Голодомору 1932–1933 років на Зажур-горі поблизу Лубен у серпні 1990 року. Тоді йому від представників громадськості доручили задзвонити у Дзвін. Саме тоді, на заходах, він познайомився із нашим славетним земляком Борисом Олійником і усвідомив, що не зможе уже полишити громадську діяльність… Відтоді – нові знайомства і співпраця з українськими політиками, громадськими і релігійними діячами найвищого калібру: блаженійшим Володимиром (Сабоданом), В’ячеславом Чорноволом, братами Горинями, Євгеном Кушнарьовим та іншими.
Активною була участь ювіляра в координації демократичних сил Полтавщини під час обговорення проекту Конституції України. На заключному етапі Конституційного процесу весною 1996 року величезне значення для краян мали Ухвала «круглого столу» політичних партій Полтавщини національно-демократичного спрямування (Міжрегіонального блоку реформ, НРУ, УРП, Ліберальної партії України, Демократичної партії України, Християнсько-демократичної партії України) щодо схвалення проекту Конституції України та створення консультативно-дорадчої ради політичних сил національно-демократичного спрямування при голові Полтавської обласної державної адміністрації (квітень 1996 р.).
***
Від 2011 року Володимир Семенович є беззмінним головою Громадської ради при облдержадміністрації (на етапі становлення цей колегіальний дорадчий орган нараховував понад 160 членів, нині, відповідно до постанови КМУ, – 35 членів; Володимира Голуба переобирали головою уже 4 рази), а це – свідчення великої довіри багатьох людей. На думку представників громадськості, він, як ніхто інший, відчуває пульс життя сучасного суспільства, має неабиякі організаторські здібності.
Серед професійних надбань ювіляра варто виокремити ще одне – високе ораторське мистецтво. Не раз був свідком того, як Володимир Семенович проводив засідання з представниками громадськості, виступав перед розбурханою аудиторією, аргументовано спілкувався з опонентами. Упродовж кількох років він зумів справді створити дієву громадську раду із досить насиченим графіком роботи.
Наведемо кілька відомих нам фактів: лише у 2017–2018 роках на засіданнях Громадської ради при облдержадміністрації було розглянуто 33 питання, які стосувалися розвитку області, окремих галузей економіки, культури, освіти, питань реформування системи управління, захисту прав громадян. З ініціативи Громадської ради у 2018 році відбулася мистецько-патріотична акція «Майстри мистецтв України – трудівникам села», під час якої було презентовано моновиставу Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя «В степу за Уралом».
За участю Громадської ради було організовано 2 шефських поїздки до зони АТО, під час яких військовим було передано продукти харчування, організовано концерт артистів Полтавської філармонії. В Авдіївці влаштовано для школярів військово-патріотичну гру «Джура». Виїзні засідання ради упродовж останніх років відбувалися у Горішніх Плавнях, Котельві, Лубнах, Нових Санжарах, Семенівці, Великих Сорочинцях. І завжди такі виїзні засідання продумувалися до найменших дрібниць. «Головне, що нам вдалося прокласти місток між громадою і владою. І ми не маємо права наказувати чи перевіряти. Зате маємо повне право заслухати очільника того чи іншого структурного підрозділу адміністрації», – таке кредо діяльності голови Громадської ради Володимира Голуба.
***
В одному із виїзних засідань Громадської ради при Полтавській ОДА 27 квітня 2017 року в місті Дніпрі, де було підписано Меморандум про взаємодію між інститутами громадянського суспільства щодо національно-патріотичного виховання молоді, я брав участь. Тож вкотре переконався, що далеко не в кожній області є такі потужні громадські організації, як у Полтаві.
Упродовж десятиліть Володимир Семенович Голуб для місцевої громади у площині розбудови громадянського суспільства зробив дуже багато. І заслуги ювіляра неодноразово відзначалися на державному рівні. Він – заслужений працівник культури України (1995), нагороджений орденами «За заслуги» 3-го та 2-го ступенів (2009, 2019), Святого рівноапостольного князя Володимира Великого 3-го ступеня (2018), Подякою Президента України (1994).
І нині планів на майбутнє у ювіляра вистачає. Він, креативний у своїх помислах, постійно перебуває у русі, затребуваний, і це надає сил і наснаги.
Тож козацького Вам здоров’я і духовної кріпості, ювіляре! Многая і благая літа Вам, шановний Володимире Семеновичу!!!

Тарас ПУСТОВІТ
Заступник директора Державного архіву Полтавської області,
заслужений працівник культури України

Поділися:
  • 31
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    31
    Shares

Добавить комментарий