Наталія ЖОВНІР
Дівчина в сукні бузковій
Ранок такий кольоровий –
той, що омріяв поет…
Дівчина в сукні бузковій
з квітів складає букет.
Йде у красивій обнові
по молодому садку
дівчина в сукні шовковій
поміж кущами бузку…
Їй посміхається небо,
птахи дарують пісні…
Квіти оті не для себе,
а на утіху рідні.
Буде гостей повна хата
цього весняного дня.
Свято сім’ї святкувати
дружна збереться рідня…
Дівчина в сукні бузковій,
очі блакитні, ясні…
Йде по доріжці садовій,
щиро радіє весні.
Решетилівський край – моя ніжна колиска
Решетилівський край – моя ніжна колиска,
він так близько, й водночас тепер вже далеко…
Там і небо шовкове, і зорі так близько,
що здається – крилом їх зачепить лелека.
Край пташиний, де річка тече через луки
й через ліс, де галявини тонуть у квітах,
де лунають синиць і зозуль перегуки,
де гучні солов’ї сольфеджують у вітах…
Хліборобський цей край
хлібосольним є здавна,
люди тут працьовиті, душею
відкриті.
А іще вишиванням Решетилівка
славна,
килимами своїми відома у світі.
Живописна природа, садочки вишневі
часто сняться і ваблять до отчого дому…
За красу і любов щиро вдячна Творцеві,
що прийшла в світ і виросла в краї такому.