Хатинка в скляному  яйці

Хатинка в скляному яйці

(Уривок з повісті-казки «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером»)

Бабусі поїхали. Орися одразу ж увімкнула телевізор і цілу годину дивилася передачу «У світі тварин», присвячену мавпам.
Потім вона ледве дочекалась, коли повернуться з роботи батьки, і одразу ж почала вимагати… мавпу. Тато швидко втік до кабінету. Мама розіклала на столі блискучу голубу тканину і почала викроювати новорічну сукню.
– Ну, мамо, ну купи… Ну, не хочеш мавпу, купи кенгуру. Я ж від тебе все одно не відстану.
– Подарунки тому й звуться подарунками, доню, що їх дарують добровільно, а не скоряючись дитячим забаганкам.
– Ну, то подаруй добровільно. Чуєш, краще подаруй добровільно мавпу або кенгуру, а то захочу слона!..
– І взагалі, доцю, на Новий рік подарунки дітям дарують не рідні, а Дід Мороз. Хіба ти цього не знаєш? Отож не вередуй, а краще сядь за стіл і напиши листа Дідові Морозу.
Мама поставила платівку з казкою «Лускунчик» і продовжувала викроювати сукню. Орися сіла писати листа Дідові Морозу. Стало тихо і затишно. За вікном смеркло. Сніг став синій-синій, а вітрина крамниці «Старовинні речі» навпроти – ясно-золотою. Орися любила вечорами розглядати цю вітрину. Там було стільки дивних речей! Мідні самовари і чайники, оленячі роги, картини у величезних темних рамах і багато всіляких фарфорових дядь й тьоть, одягнених, як принци та принцеси в казках. Мама з Орисею час від часу заходили в цей магазин, роздивлялись, але майже нічого не купували, бо все було таке дороге!
– Мамо, поглянь, у вітрині нова карета. Ох і гарна! Це, мабуть, у ній Попелюшка їздила на бал.
– Цілком можливо, – посміхнулась мама і теж поглянула на вітрину.
Карета, справді, була чудова: бузкова, в золотих квітах, коні – вороні, віжки – золоті, а візник – у синьому кафтані ще й із золотим пером на капелюсі.
– Мамо, а може, Дід Мороз подарує тобі на Новий рік цю карету? Ти б написала йому листа, га?
– Вистачає Дідові Морозу клопоту і з твоїми подарунками, – зітхнула мама.
– А коли ти була маленька, Дід Мороз дарував тобі подарунки?
– Звісно, дарував. Але то були скромні подарунки. Одного разу, пам’ятаю, він подарував мені червону стрічку, другого – тоненьку книжечку про двох козенят, а ще якось – грудочку цукру. Адже я росла по війні, і Дід Мороз був тоді бідний. І не міг дарувати дітям самокати й оксамитові сукні.
– Так у тебе зовсім-зовсім не було іграшок? – здивувалась Орися, і голос її аж затремтів од жалю.
– Була. Одна. Якось сусідський хлопчак боляче смикнув мене за косу. Я сиділа на лаві біля двору і плакала…
– Хай би мене смикнув! Я б йому…
– Повз мене проходив якийсь дідусь, спинився, сів поруч і погладив по голівці. Я заплакала ще дужче. Тоді він вийняв з кишені велике голубе скляне яйце і простягнув мені. Я взяла іграшку, і сльози одразу висохли. Це було дивовижне яйце. В глибині його сріблився засніжений ліс, в лісі стояла хатка з крихітним золотим віконечком, а на хатці – голубе козенятко зі срібним копитцем…
– А! Це із казки «Срібне копитце».
– Так. Сніг на даху блискотів різноколірними самоцвітами.
– Ох як гарно…
– Коли яйце струшували, в ньому здіймалась сніжна заметіль. А коли його клали, сніг знову влягався на землю і на дерева.
– А чому ти мені його ніколи не показувала?
– Бо я загубила його, доню. І це була найбільша втрата мого дитинства. Довго я не могла втішитись.
За вікном ішов сніг. Звучав ніжний і чарівний вальс із платівки про Лускунчика, а мама з Орисею розмовляли про мамине дитинство.
Коли Орися заснула, мама підійшла до столу і побачила лист, який Орися писала Дідові Морозу. Кострубатими закарлюками на аркуші в клітинку було написано:
«Дорогий Дід Мороз.
Не треба мені дарувати подарунків.
Подаруй моїй мамі скляне яєчко, яке про Срібне копитце.
Або хоч карету в золотих квіточках!»
Мама посміхнулась і вкрадьки витерла сльозу.
Ішов густий лапатий сніг. Наближався Новий рік. Люди несли ялинки і яскраві коробки з подарунками. А у дворі Орисиного будинку стояла мудра і добра Снігова Баба.
Вона все знала, все чула, все бачила.

Ірина ЖИЛЕНКО

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий