Хоча й уродило рясно...

Олександр Зубенко, Олег Бондаренко, Іван Лещенко.

Хоча й уродило рясно…

На полі нині «гаряче»: завершують збирати урожай пізніх культур, засівають ниву, грунт готують, щоб встигнути до негоди. Поряд із золотокосими полями – зелені килими. Безпомилково можна визначити, що то сходи озимих. Та особливу увагу привернуло поле озимого ріпака, яке ретельно оглядали відомі в Кобеляцькому краї фермери – Іван Лещенко та Олександр Зубенко.

За плечима обох – солідний стаж роботи в сільському господарстві, керівні посади. У числі перших взялися за зовсім нову справу – фермерство. І сьогодні, більше, ніж через два десятиліття, добре пам’ятають, як складно було розпочинати господарювати самостійно, як непросто було завоювати авторитет і повагу, створити матеріально-технічну базу.
Згадали це не випадково. Труднощі не покидають аграріїв і тепер. Ось і цьогоріч виростили й зібрали непоганий урожай практично всіх культур, але…
– Скаржитися ми не звикли. Тому назвемо 2023 рік просто невтішним. Дотримання агротехніки, досвідчений колектив механізаторів та сприятливі погодні умови дали гарний результат. Сівозміна в нас (ФГ «Ліс» і «Кристал») стала: озима пшениця (зібрали по 68 центнерів з гектара), озимий ріпак (34 центнери з гектара). Це не дуже гарний урожай, але ми знаємо свої помилки й уже не повторимо. Соя вродила по 24 центнери з гектара, соняшник – по 38 центнерів з гектара.
Два крайніх роки (2022, 2023) ввели в сівозміну культуру з родини бобових – горох, який є найкращим попередником під озиму пшеницю. Зібрали його по 45 центнерів з гектара. Ще одну культуру – кукурудзу, яку постійно вирощуємо, – завершуємо збирати.
Найбільші площі (по 500 гектарів) займають озима пшениця, а також озимий ячмінь та озимий ріпак. Соняшник вирощуємо на 460 гектарах, кукурудзу – на 280 гектарах, горох – на 200, сою – на 180 гектарах.
– А про реалізацію продукції взагалі говорити не хочеться, – продовжують розповідь фермери. – Продали озимий ріпак, на який більш-менш була прийнятна ціна, вся інша продукція лежить на збереженні. Якщо продавати по цінах, які нам пропонують, то можна опинитися у всім відомій ситуації: «Досить, тату, торгувати, бо нема чим решту давати»…
– Треба вчасно посіяти озимі, зібрати пізні культури, купувати пальне, насіння, добрива, виплатити заробітну плату, сплатити податки. Питання допомоги ЗСУ – пріоритетне, бо якщо результату на фронті не буде, то й тут не буде що робити.
Та, як уже зазначалося, до труднощів Івану Лещенку й Олександру Зубенку не звикати. І рук вони не опускають. Два роки застосовують нову технологію: strip-till. Ознайомилися з нею в одному з господарств у Кіровоградській області. Її переваги полягають у мінімальному обробітку грунту, що дозволяє зменшити витрати пального та зберегти вологу у грунті. Крім того, рідкі та сипучі мінеральні добрива закладаються безпосередньо в рядок на необхідну глибину. Для цього, звісно, довелося придбати відповідну техніку.
– Про ефективність цієї технології говорити ще зарано: впродовж цих двох років ідуть дощі, випадає достатня кількість опадів. А негатив бачимо: якщо раніше в нас були ідеально чисті поля, то тепер розвели бур’яни. Ще один неприємний момент – це миші, які додали нам клопоту, та інші шкідники. Половину озимого ріпака (250 гектарів) посіяли по strip-till, іншу половину – по no-till технології.
З гордістю розповіли керівники про свій колектив:
– Працівники в нас «універсальні»: мають 3–4 спеціальності. Працюють, приміром, водієм, механізатором, токарем, навантажувачем. Якщо, не дай Боже, хтось випаде з виробничого ланцюга – це значно ускладнює процес. І така ситуація в усіх аграріїв.
У ФГ «Ліс» і «Кристал» один напрямок діяльності – рослинництво. Але для душі, для, так би мовити, морального перезавантаження є куточок, який вабить у будь-яку пору року: весною – білопінним цвітом, влітку – смачнючими ягодами, персиками, малиною, восени – яблуками, які просто обліпили гілки, і виноградом, який різниться як формою і кольором ягід, так і смаковими властивостями. Це царина Олега Бондаренка.
Іван Лещенко розповів:
– Якщо повернутися в далеку молодість, то був у мене виноград сорту «Ізабела». Ріс собі, родив, а тепер доглядаємо, як наука радить, але не все виходить.
До свого захоплення він вирішив повернутися років десять тому.
– У черговий раз поїхав з колегами на агровиставку в Київ і, оглядаючи одну з експозицій, придбав саджанці винограду. Подумав: роки беруть своє, нехай залишиться пам’ять. Купив кілька сортів. Серед них – «Преображення», «Кодрянка».
З того й почалося. Вдома маю близько 30 кущів, у фермерському господарстві –100, а може, й більше. Вирощуємо на шпалерах. Вивчали досвід колег, які мають гарні результати. Але цей рік – не виноградний.
Сусідять з виноградом яблуні напівкарликових порід – «Богемія», «Джонаголд» та інші. Гілки не витримують величезної кількості плодів – красивих, соковитих. Але якщо у нас емоції зашкалюють від неймовірної краси, то в фермерів – від проблем з реалізацією. І в той же час ціни в торговельній мережі роблять ці фрукти не всім доступними.
Ось вам і відповідь на те, чому золота осінь не дуже радує селян.

Наталя ПУЗИНА
Журналіст

Поділися:

Добавить комментарий