«Хочу привітати з Міжнародним днем волонтера моїх друзів – членів гурту «Полтавські сіткарі»

«Хочу привітати з Міжнародним днем волонтера моїх друзів – членів гурту «Полтавські сіткарі». Це люди – різні за віком, характером, долею, але всі вони палко люблять нашу Україну і заради неї не шкодують ні часу, ні сил, ні коштів. Про них і для них я написала цей вірш, де відобразила всю їхню багатогранну роботу, як вияв вдячності й поваги до них. Якщо можна, надрукуйте його у вашій газеті».
З повагою Тамара Гайтан.

Країна та непереможна
І ворога здолать спроможна,
Де військових поважають,
У всьому їм допомагають.

Про це дбають волонтери:
Молоді й пенсіонери.
Тож добавлю кілька слів
Про «Полтавських сіткарів».

Хтось в Полтаві народився,
Хтось через війну тут опинився.
Та мета у нас одна –
Щоб закінчилася скоріш війна.

Щоб тривоги не лунали,
Щоб люди рідних не втрачали,
На благо армії слід працювати.
Й цим перемогу наближати.

Працює кожен скільки може,
Щось не виходить – допоможем.
Про одне потрібно дбати –
Якісно слід працювати.

У нас дружній колектив
Однодумців-сіткарів:
Разом свята відзначаєм,
Один одному допомагаєм.

Новим людям завжди раді,
Бо роботи в нас багато.
Доки ця війна триває,
Попит на сітки зростає.

Бійці їх розмір замовляють
Й колір сіток повідомляють.
Зелені, білі і плямисті –
На фронті всім знайдеться місце.

Плетемо сітки маскувальні
(в них потреба є нагальна),
Щоб окопи маскувати,
Машини й танки прикривати.

Одні тканину нарізають,
Інші стрічки з них надсікають
Або ж сітку обплітають –
Ніхто часу тут не гає.

Хтось картини вишиває,
Хтось інакше кошти заробляє,
Щоб сіткарі завжди мали
Для сіточок матеріали.

Гарні килимки, м’якенькі
І шкарпеточки тепленькі
Наші жіночки в’язали,
Щоб бійці не замерзали.

Тільки-но зима настала,
І холодно в окопах стало,
Бляшанки почали збирати
І з них свічки виготовляти.

Хоча свічки такі маленькі,
Та роль їх зовсім немала –
Вони в окопах виступають
Джерелом світла і тепла.
Щоб поранені бійці про себе дбали.
Жили нормально й працювали,
Люди кришки від пляшок збирають,
А фахівці протези їм виготовляють.

Про безпеку захисників
Волонтери добре дбають
І з підручних матеріалів
Кавери, кікімори виготовляють.

Кікімори в лісі, в полі –
Дуже гарне прикриття.
Від дронів, снайперів рятують
Захисників наших життя.

Хоч люди в нас і не багаті
І досить мало заробляють,
Та все ж останню копійчину
На ЗСУ перечисляють.

Українці хоробрі і сміливі,
Винахідливі й кмітливі.
Кожній речі знайдуть застосування,
Було б лише на те бажання.

Скоби від упаковок хліба
Раджу вам не викидати –
Їх для виробництва дронів
Можна теж застосувати.

Люди збирають й на фронт відправляють
Суміші з дарів природи.
Тож маленькі скляні баночки з кришками
Їм дуже будуть у пригоді.

Дой-паки з-під кетчупу, майонезу
Бажано не викидати.
Бо з них грілки для військових
Можна теж виготовляти.

Для артилеристів, піхоти і саперів
Білизну вони виготовляють
І через інших волонтерів
Її на фронт доставляють.

Стару білизну сіткарі збирають
І перев’язувальні матеріали виготовляють.
Старі джинси збирають всім загалом.
Для пошиття рукавиць вони є матеріалом.

Бійці на позиціях траншеї риють,
Руки стираючи до крові.
Є волонтери, що їм рукавиці шиють,
Які можуть запобігти болю.

Мій вклад, можливо, крапля в морі,
Але ж і краплі точать гори.
А оскільки нас дуже багато,
Росії нас не подолати.

Можливо, не про все згадала.
Форм допомоги є чимало.
Кожен сам повинен вибирати,
Як ЗСУ допомагати.