Відомо, що взимку і ранньої весни людина має особливу потребу в живих вітамінах. Але, на жаль, у довгу зимову пору переважну більшість овочів вдається зберегти тільки в переробленому вигляді. А тому кожна культура, яку можна вживати в свіжому вигляді аж до нового врожаю, викликає в городника особливий інтерес. Ось і мені довелося потратити декілька років на пошук такої культури. Йдеться про кавбуз. Про його неабиякі лікувальні властивості я багато читав і в пресі, і в Інтернеті. Та все ніяк не міг «познайомитися» з цією диво-ягодою ближче…
…АЛЕ ДОПОМІГ ВИПАДОК
Якось на запрошення свого шкільного товариша я гостював у нього в селі під Харковом. Як дачник з багаторічним стажем, я аж ніяк не міг пройти мимо його «городнього багатства». А що стояли погожі вересневі дні, то городина щедро буяла вже достиглим, але ще не зібраним урожаєм. Чого тут тільки не було! Не стану й перелічувати! Може, тому, що погляд мій відразу ж зупинився на двопудовому (не менше!) помаранчевому красені-велетні.
– Що то в тебе за диво-гарбуз такий? – запитав Сергія. – Скільки живу, а такої краси ще не бачив.
– То не гарбуз, а кавбуз, – почув, ошелешений, у відповідь.
Ось тобі й маєш! Та я ж за ним уже декілька років «полюю», а він, виявляється, давно облюбував «фазенду» мого товариша.
Того ж таки вечора, перетягнувши цього красеня поближче до кухні, ми з Сергієм покраяли його на шматочки, вибрали насіння, а Лариса, товаришева дружина, вирішила продемонструвати страви, які вже роками готує з кавбуза.
Словом, за ті три дні чого я тільки не скуштував: і запіканку, і кашу, в яких, до речі, кавбуз проявив свої смакові якості набагато яскравіше. Тут він дещо схожий з гарбузом, але із значно ніжнішим і незвичайним ароматним присмаком. До речі, ніжність кавбуза відчувалася і в оладках – як солодких, так і пікантних. Незвичайними за своїм смаком були й десертні витвори господині, особливо цукати з кавбуза, а також варення (його в родині називають «латвійський ананас»: це коли в процесі його приготування до кавбуза додають аличу або лимон, а ще ліпше – те й інше).
…Звісно ж, крім інших гостинців, віз я додому й чималий шматок «екзотики» з товаришевої грядки та з півсотні насінин, щоб наступного літа, нарешті, здійснити на власній дачі свою давню мрію.
«ОДРУЖИЛИ» ГАРБУЗ І КАВУН
Кавбуз – скорочена назва гібрида кавуна й гарбуза, виведеного українськими вченими наприкінці минулого століття. За зовнішнім виглядом рослина схожа на гарбуз. Такий же й плід, але м’якуш його ніжний, жовто-помаранчевого кольору, запашний. За смаком нагадує банан, тільки твердіший. Їдять його сирим, а також готують із нього численні страви. Саме високі смакові якості м’якуша в сирому і, особливо, приготовленому вигляді, зокрема й свіжовичавленого соку, є головним фактором кавбуза. Важливою особливістю цієї культури також є лежкість. Тобто плоди внаслідок тривалого (до наступного літа) зберігання не тільки не втрачають своїх корисних властивостей, але навіть стають солодшими. Отож проблеми дефіциту вітамінів узимку з цією культурою не буде.
Агротехніка вирощування проста, як і гарбуза чи кавуна. Кавбуз можна висівати насінням, попередньо замочивши його, а краще – розсадою. Якщо висадити в ґрунт у першій декаді травня, плоди дозріють уже наприкінці серпня – на початку вересня. Верхівку головного стебла рекомендують прищипнути після утворення перших двох-трьох зав’язей, інакше рослина буде витрачати свої сили на потужні ліани, а не на плоди. Всього на рослині утворюється до п’яти плодів, але якщо хочете отримати один величезний кавбуз, залиште всього одну зав’язь. До речі, рослину можна посадити біля сітчатого паркану, тоді кавбуз буде плестися по ньому, створюючи красиву ліановидну огорожу. Для ліпшого запилення необхідно висаджувати як мінімум дві рослини.
Кавбуз не перезапилюється з кавунами, кабачками, патисонами, мускатними і товстошкірими гарбузами. А ось від великоплідних гарбузів кавбуз слід висаджувати якомога далі, щоб не було небажаного потомства. В цілому ж догляд за кавбузом провадять за класичною схемою: прополювання, розпушування ґрунту, полив та підживлення за необхідністю. В ідеалі плоди можуть виростати масою понад 50 кілограмів, але в звичайних умовах розраховуйте на 10–15 кілограмів.
До речі, кавбуз досить невибагливий до грунтів: любить слабокислі, суглинні й піщані. Кращі попередники для його вирощування – коренеплоди, цибуля, хрестоцвіті, картопля, багаторічні трави. Міняти місце під кавбуз рекомендується не рідше, ніж один раз на чотири роки.
Позаяк плоди кавбуза виростають досить великими, то раціонально їх також використовувати й на корм тваринам. Продуктивність худоби завдяки підгодівлі кавбузами неабияк підвищується.
ПОМАРАНЧЕВА «комора ВІТАМІНІВ» ТА КОРИСНІ ВЛАСТИВОСТІ КАВБУЗА
Свої поживні та лікувальні властивості кавбуз успадкував від своїх «батьків», щоправда, солодким смаком цукрового кавуна похизуватися не може. Зате вітамінів у ньому значно більше, та й загалом користь для організму від цього гібрида важко переоцінити.
Смакові якості кавбуза можна пояснити тим, що його вивели не для того, аби вкотре задовольнити гастрономічні забаганки, а як потужний антиоксидант і радіопротектор. Як зазначають учені-медики, на основі кавбуза створюються ефективні ліки від діабету, злоякісних пухлин, вірусів, адже він багатий на клітковину і пектинові речовини, які допомагають виводити з організму радіонукліди. Харчові волокна цього гібрида мають здатність зв’язувати радіоактивні частинки, токсичні речовини, важкі метали і виводити їх з організму. Тобто кавбуз – безцінна знахідка для людей, які мешкають у промислових містах і, особливо, недалеко від Чорнобильської зони відчуження. Принадність кавбуза полягає в тому, що він не втрачає своїх лікувальних властивостей і в термічно обробленому вигляді.
Лікарі стверджують, що особливо кавбуз рекомендується діабетикам та людям, які перенесли операції або важкі захворювання, – страви з цього гібрида чудово відновлюють сили. Недокрів’я, підвищена температура, ангіна, головні болі, серцево-судинні захворювання, особливо підвищений артеріальний тиск, а також нервові розлади, аденома простати, простатит, імпотенція – далеко не повен перелік хвороб, за яких радять вживати кавбуз із лікувальною метою. М’якоть і сік споживають тоді, коли дошкуляють хвороби кишково-шлункового тракту, захворювання нирок, печінки, а також шкірні захворювання. Дуже важливо, що насіння кавбуза містить значну кількість цинку, такого необхідного для функції передміхурової залози чоловіків. Продукти з кавбуза рекомендовано при загальному виснаженні організму, для дитячого і дієтичного харчування хворих на діабет. Якщо вживати хоча б 100 грамів м’якуша на день, не страшні ні запори, ні атеросклероз. А чарка кавбузного соку, випита на ніч, заспокоює нервову систему не гірше валер’янки, а також поліпшує сон. Особливу увагу на новинку слід звернути і людям літнього віку: вживання кавбуза поліпшує в них моторну функцію кишківника. Тим, хто потерпає від набряків, артритів, передчасного старіння, екземи й псоріазу, радять вживати свіжий м’якуш чи страви з кавбуза без обмежень.
Словом, скільки б ви не читали про цю рослину, дізнатися, що таке кавбуз, можна лише тоді, коли виростиш і сам скуштуєш цю диво-ягоду: можливо, кавбуз – це саме те, що припаде до смаку й вашій родині, ставши улюбленим частуванням у вигляді запіканок, пирогів, варення, цукатів, а може, ще й позбавить вас від якоїсь болячки.
П’ятирічний досвід вирощування кавбузів на своїй дачній ділянці утвердив мене в думці, що ця диво-ягода повинна зайняти гідне місце на наших присадибних ділянках.
ПОТРІБНЕ НАСІННЯ? ЗВЕРТАЙТЕСЯ
Восени ми зібрали чималу кількість насіння кавбуза «Здоров’яга», тому маємо можливість безкоштовно поділитися ним з городниками, читачами газети. Надішлю по декілька насінин усім, хто вкладе в листа підписаний конверт із марками та надішле мені за адресою: Сенчуку А. І., вул. М. Небаби, 100, кв. 27, м. Чернігів-5, 14005.
Буду щиро радий, якщо й на вашому городі чи дачній ділянці з’явиться влітку цей помаранчевий і такий корисний красень-велетень. Спробуйте. Впевнений, що не пошкодуєте!
Анатолій СЕНЧУК.