ХОДИТЬ КАВБУЗ ПО ГОРОДУ…

ХОДИТЬ КАВБУЗ ПО ГОРОДУ…

Відомо, що взимку і ранньою весною людина має особливу потребу у вітамінах. Але, на жаль, в довгий зимовий час переважну більшість овочів можна зберегти тільки в переробленому вигляді. А тому кожна культура, яку можна вживати в свіжому вигляді аж до нового врожаю, викликає в городника особливий інтерес. Ось і мені довелося потратити декілька років на пошук такої культури. Йдеться про кавбуз. Про його неабиякі лікувальні властивості я багато читав і в пресі, і в Інтернеті. Та все ніяк не міг «познайомитися» з цією диво-ягодою ближче. Але допоміг випадок.

Якось на запрошення свого шкільного товариша я гостював у нього в селі поблизу Харкова. Як дачник з багаторічним стажем, я аж ніяк не міг пройти мимо його «городнього багатства». А оскільки стояли погожі вересневі дні, то городина щедро буяла вже достиглим, але ще не зібраним врожаєм. Чого тут тільки не було! Не буду й перелічувати! Може, тому, що погляд мій відразу ж зупинився на двопудовому (не менше!) помаранчевому красені-велетні.
– Що то в тебе за диво-гарбуз такий? – запитав Сергія. – Скільки живу, а такої краси ще не бачив.
– То не гарбуз, а кавбуз, – почув у відповідь.
Ось тобі й маєш! Та я ж за ним уже декілька років «полюю», а він, виявляється, давно облюбував «фазенду» мого товариша. Того ж таки вечора, перетягнувши цього красеня поближче до кухні, ми з Сергієм порізали його на шматочки, вибрали насіння, а Лариса, дружина товариша, вирішила продемонструвати страви, які вже роками готує з кавбуза.
Словом, за ті три дні чого я тільки не перепробував: і запіканку, і каші, у яких, до речі, кавбуз проявив свої смакові якості набагато яскравіше. Тут він дещо схожий з гарбузом, але із значно ніжнішим присмаком. До речі, ніжність кавбуза відчувалася і в оладках – як у солодких, так і в пікантних. Незвичайними за своїм смаком були й «десертні витвори» господині, особливо цукати з кавбуза, а також варення, як тут його називають, «Латвійський ананас», – це коли в процесі його приготування до кавбуза додають аличу або лимон, а ще краще – і те, й інше.
Звичайно ж, крім інших гостинців, віз я додому і чималий шматок «екзотики» з товаришевої грядки та з півсотні насінин, щоб наступного літа нарешті здійснити на власній дачі свою давню мрію.

«Одружили» гарбуз і кавун

Кавбуз – скорочена назва гібрида кавуна й гарбуза, виведеного українськими вченими в кінці минулого століття. За зовнішнім виглядом рослина схожа на гарбуз. Такий же й плід, але м’якуш його ніжна, жовто-помаранчевого кольору, запашна. За смаком нагадує банан, тільки твердіший. Їдять його сирим, а також готують з нього і численні страви. Саме високі смакові якості м’якуша в сирому і, особливо, приготовленому вигляді, в тому числі й свіжовичавленого соку, є головними перевагами кавбуза. Важливою особливістю цієї культури також є лежкість. Тобто плоди, внаслідок тривалого (до наступного літа) зберігання, не тільки не втрачають своїх корисних якостей, але навіть стають солодшими. Отож проблеми дефіциту вітамінів взимку з цією культурою не буде.
Агротехніка вирощування проста, як і гарбуза чи кавуна. Кавбуз можна висівати насінням, попередньо замочивши його, а краще – розсадою. При висадці в ґрунт у першій декаді травня готові плоди будуть уже в кінці серпня – на початку вересня. Верхівку головного стебла рекомендують прищепити після утворення перших двох-трьох зав’язей, інакше рослина буде витрачати свої сили на потужні ліани, а не плоди. Всього на рослині утворюється до п’яти плодів, але якщо хочете отримати один величезний кавбуз – залиште лише одну зав’язь. До речі, рослину можна посадити біля сітчастого паркану, тоді кавбуз буде плестися по ньому, створюючи красиву ліановидну огорожу. Для хорошого запилення необхідно висаджувати як мінімум дві рослини.
Кавбуз не перезапилюється з кавунами, кабачками, патисонами, мускатними і товстошкірими гарбузами. А ось від великоплідних гарбузів кавбуз слід висаджувати якомога далі, щоб не було небажаного потомства. В цілому ж догляд за кавбузом проводиться за класичною схемою: прополка, розпушування грунту, полив та підживлення за необхідністю. В ідеалі плоди можуть виростати масою понад 50 кілограмів, але в звичайних умовах розраховуйте на 10–15 кілограмів.
До речі, кавбуз досить невибагливий до грунтів: любить слабокислі, суглинні і піщані. Кращі попередники для його вирощування – коренеплоди, цибуля, хрестоцвіті, картопля, багаторічні трави. Міняти місце під кавбуз рекомендується не рідше, ніж один раз на чотири роки.
І врешті-решт, оскільки плоди кавбуза виростають досить великими, раціонально їх також використовувати й на корм тваринам. Продуктивність худоби при годуванні кавбузами неабияк підвищується.

Помаранчева комора вітамінів

Кавбуз поживні та лікувальні властивості успадкував від своїх «батьків», щоправда, солодким смаком цукрового кавуна похизуватися не може. Зате вітамінів у ньому значно більше, та й загалом користь для організму від цього гібрида важко переоцінити.
Смакові якості кавбуза можна пояснити тим, що його вивели не для того, щоб зайвий раз задовольнити гастрономічні забаганки, а як потужний антиоксидант і радіопротектор. Як зазначають вчені, на основі кавбуза створюються ефективні ліки проти діабету, злоякісних пухлин, вірусів, адже він багатий на клітковину і пектинові речовини, які допомагають виводити з організму радіонукліди. Харчові волокна цього гібрида мають здатність зв’язувати радіоактивні частинки, токсичні речовини, важкі метали і виводити їх з організму. Тобто кавбуз – неоціненна знахідка для людей, які проживають у промислових містах і, особливо, недалеко від Чорнобильської зони відчуження. Принадність кавбуза полягає в тому, що він не втрачає своїх лікувальних властивостей і в термічно обробленому вигляді.
Лікарі стверджують, що особливо кавбуз рекомендується діабетикам та людям, які перенесли операції або важкі захворювання, – страви з цього гібрида чудово відновлюють сили. Недокрів’я, підвищена температура, ангіна, головні болі, серцево-судинні захворювання, особливо підвищений артеріальний тиск, а також нервові розлади, аденома простати, простатит, імпотенція – далеко не повний перелік хвороб, при яких вживання кавбуза рекомендується в лікувальних цілях. М’якуш і сік вживають при хворобах кишково-шлункового тракту, захворюваннях нирок, печінки, а також при багатьох шкірних захворюваннях. Дуже важливо, що насіння кавбуза містить значну кількість цинку, який так необхідний для функціонування передміхурової залози чоловіків. Продукти з кавбуза рекомендовано при загальному виснаженні організму, для дитячого і дієтичного харчування при діабеті. Якщо вживати хоча б 100 грамів м’якуша на день, не страшні ні запори, ні атеросклероз. А чарка кавбузного соку, випита на ніч, заспокоює нервову систему не гірше валер’янки, а також покращує сон. Особливу увагу на новинку слід звернути і людям літнього віку: вживання кавбуза поліпшує моторну функцію кишківника, що важливо при закрепах. При набряках, артритах, передчасному старінні, екземі і псоріазі вживають свіжий м’якуш чи страви з кавбуза без обмежень.
Словом, скільки б ви не читали про цю рослину, дізнатися, що таке кавбуз можна, лише виростивши і самому спробувавши цю диво-ягоду. Можливо, кавбуз – це саме те, що прийдеться вам і вашій родині до смаку і стане улюбленим частуванням у вигляді запіканок, пирогів, варення, цукатів, а можливо, й позбавить вас від якоїсь болячки.

Анатолій СЕНЧУК,
городник.

Добавить комментарий