Хреститель Руси-України

Хреститель Руси-України

День пам’яті святого рівноапостольного Великого князя Володимира, Хрестителя Київської Русі, Православна Церква відзначає 28 липня.

Володимир був онуком святої рівноапостольної Ольги, сином Святослава. На київський престол зійшов після жорстокої братовбивчої війни, ймовірно, в 978-му чи 979 році.
Держава Великого князя Володимира була однією із найбільших у Європі. Утім, щоб стати рівноправним гравцем на теренах християнізованого світу, потрібні були зміни. Реорганізація країни на основі язичницької віри зазнала невдачі. Тож Володимир вирішив хреститися. Його прихильність саме до візантійського обряду пов’язують не тільки з об’єктивними політичними та економічними відносинами з Візантією, а й з розумінням, що цей обряд найкраще відповідає ментальності нашого народу, із «зернами», колись посіяними у Володимировій душі бабусею-християнкою.
За найпоширенішою літописною версією, князь охрестився в 988 році в завойованому ним грецькому місті-фортеці Корсуні (древній Херсонес). Перед цим Володимир був змушений відрядити посланців до Візантійських царів Василя і Константина, які не виконали зустрічні зобов’язання угоди про воєнну допомогу проти Варди Фоки, і наказав передати: «Я взяв ваше славне місто, але коли ви не віддасте за мене сестру Анну, то з вашим містом Царгородом я зроблю те саме, що з Херсонесом».
У стародавньому Херсонесі, де кожен камінь пам’ятав святого Андрія Первозваного, відбулося вінчання святого рівноапостольного Володимира та блаженної Анни.
Охрестившись сам, князь Володимир насамперед охрестив своїх дванадцятьох малолітніх синів у джерелі на місці, що сьогодні відоме в Києві під назвою Хрещатик. За його наказом охрестився столичний Київ та населення в інших землях. Поганські ідоли знищувалися, часто це робилося привселюдно.
За наказом князя збудували чимало храмів. Християнство, проповідуючи милосердя та християнську любов – підвалини цивілізованого і мирного життя, об’єднало релігійно велику державу Володимира і позитивно вплинуло на мораль керівної верхівки і населення.
Із прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи. Учителями були священики з Корсуня, які знали слов’янську мову. Від власних доходів, а також і від державних, князь Володимир визначив відрахування в розмірі 10 відсотків на розбудову церков і утримання духовенства.
Після хрещення Великий князь Володимир прожив ще 28 років, ревно дбаючи про поширення християнства. За межу вічності він відійшов 28 липня 1015 року. Поховали Володимира Великого в Десятинній церкві біля гробу цариці Анни, яка померла раніше (1011). Мощі князя знаходилися тут до 1635 року, коли Київський митрополит Петро Могила знайшов їх і переніс до Софійського собору. Голову князя Володимира було перенесено до Успенської Печерської церкви.
Князя Володимира зараховано до лику святих саме за Хрещення Русі. Уперше святим його названо в літописах за 1254 рік.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий