Ікони з часточками святих мощей «мандрують» сільськими храмами

Ікони з часточками святих мощей «мандрують» сільськими храмами

Від середини літа й майже до середини осені ікони святої великомучениці Варвари та священномученика Макарія, митрополита Київського, з часточками святих мощей мають побувати в понад 15-ти храмах Полтавської єпархії УПЦ КП, які розташовані в селах Полтавського району та в обласному центрі. Наприкінці липня образи перебували в церкві Різдва Пресвятої Богородиці, що в селі Горбанівка. Надалі на них уже чекали в храмі святого апостола-євангеліста Іоанна Богослова в Мачухах, затим – у Свято-Богоявленській церкві в Супрунівці.

«Це, щоб Бог захистив нас»

У Горбанівці дорогу до храму Різдва Пресвятої Богородиці, що височіє на місці явлення великої православної святині нашого краю – Горбанівської ікони Божої Матері, мені показує літнє подружжя. Виявляється, ми – попутники. Людмила Федорівна з чоловіком їздять сюди із сусідніх Розсошенців уже понад два десятиліття. Ще від тих часів, коли на спорудження сучасного прекрасного храму на місці знищеного в 1930-ті роки тільки сподівалися. Точніше, щиро молились і вірили.
«Майже жодної служби не пропускаємо. Хіба тоді, як хто захворів», – каже Людмила Федорівна.
«Ми з чоловіком – ентузіасти. Храм відкритий щодня, то ми й чергуємо в ньому», – продовжує моя супутниця. І підказує затриматися у церкві біля ікони святої великомучениці Варвари: «Зараз будні й усі на роботі, та хоч разок треба прийти, попросити, щоб свята Варвара молила Бога за нас, грішних».
Помітивши на ошатному церковному подвір’ї жіночку біля квітників, уже знаю, зі слів Людмили Федорівни, що це також активна парафіянка Надія Василівна Плескач. Квіти тут – її послух. Цвітуть – не надивишся, не надихаєшся. Сьогодні жінка привела вшанувати образи з часточками святих мощей свого онука Віталика.
Серед тих, хто прийшов того дня до храму вшанувати святині, був також Іван Іванович Мелешко, давній парафіянин і староста Горбанівської церкви. Чоловік упевнений, що життєписи святих – це добра нагода відірватися від «тієї мирської суєти, яка завжди була і є і яка прибиває людину до землі».

Час посиленої молитви

Більше про «мандрівні» ікони розповів перед початком богослужіння протоієрей Василь Патрош, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Горбанівка та храму Святого апостола-євангеліста Іоанна Богослова в селі Мачухи. «Із нагоди 1030-річчя Хрещення Київської Русі-України, з благословення архієпископа Полтавського і Кременчуцького Федора у всіх храмах Полтавської єпархії будуть перебувати ікони святих мучеників, священномучеників із часточками мощей. Це відбувається зокрема й тому, що українські християни нині очікують проголошення Томосу, за яким нарешті постане Українська Православна Помісна Церква. Посилена молитва потрібна нам сьогодні і за мир, за єдність у державі. Святих мучеників Церква шанує, щоб ми прагнули наслідувати їхнє благочестиве, праведне життя, їхню віру, любов, жертовність…» – каже батюшка.
Нагадав отець Василь і про те, що свята Варвара була замучена затятими язичниками за віру в Істинного Бога на початку четвертого століття в древньому місті Іліополі (сучасна Сирія). Тим часом священномученик Макарій – виходець із українських земель, які на час його подвижницького життя (ХV століття, дата народження невідома) перебували в складі Великого князівства Литовського. Мученицьку смерть митрополит Київський Макарій прийняв у 1497 році, в храмі села Скриголов, яке тоді належало до Київського воєводства. Нині це село Скригалов Гомельської області Білорусі. Святого жорстоко вбили татари, набіги яких на українські землі були тоді постійними.

Скарбниця незбагненних зцілень

Великомучениця Варвара по-особливому шанована в нашому народі ще й тому, що її святі мощі вже багато століть перебувають в Україні. Вважають, що з Константинополя до Києва їх привезла на початку ХІІ століття молода дружина Київського князя Святополка Ізяславовича – грецька княжна Варвара. Згоду на перевезення мощей своєї покровительки вона випросила у візантійського імператора Олексія Комніна. Сьогодні ця святиня, яку по праву називають скарбницею незбагненних зцілень, зберігається у Свято-Володимирському кафедральному патріаршому соборі УПЦ КП.
У цьому ж храмі спочивають і нетлінні мощі священномученика Макарія. Вони прославилися чудесами в ХVII столітті, коли перебували в соборному храмі Святої Софії. Є свідчення, що від гробниці подвижника сходили світло й вогонь, а перед іконостасом без будь-чиєї допомоги запалювалися свічки.
За словами отця Василя, ікони великомучениці Варвари та священномученика Макарія належать релігійній громаді Полтавського Свято-Успенського кафедрального собору УПЦ КП. В образи вмонтовані мощовики з часточками святих мощей, передані з Києва.
«Зрозуміло, що навіть за великого бажання не кожен має можливість вирушити в паломницьку поїздку до Києва. А тим більше, коли йдеться про людей старшого віку, хворих, – говорить батюшка. – Наразі ж багатьом буде достатньо прийти до свого сільського храму, щоб поклонитися святим мощам великомучениці Варвари, священномученика Макарія, та попросити в молитві їхнього заступництва й допомоги».
…Тим часом десь високо над нами озивається церковний дзвін. Люди, які прийшли до храму ще до початку богослужіння, прикладаються до виставлених для вшанування, прикрашених вишитими рушниками ікон зі святими мощами й гуртуються для спільної молитви.
(Із розкладом перебування ікон святої великомучениці Варвари та священномученика Макарія, митрополита Київського, з часточками святих мощей у храмах Полтавського району можна ознайомитися на офіційному сайті Полтавської єпархії УПЦ КП).

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий