Індики – таки ж пани великі

Індики – таки ж пани великі

Індик – найбільша домашня птиця. Вага дорослого самця може досягати 40 кілограмів! Індиче м’ясо – продукт не лише смачний, але і дуже цінний. Індичатину рекомендовано в дитячому, дієтичному і лікувальному харчуванні. В індичатині мало жиру (8,2%) і калорій (176 ккал/100 г), багато білка (22,5%), амінокислот, вітамінів. Регулярне вживання індичатини збільшує тривалість життя, захищає серце і судини. Прикро тільки, що в нашій країні за рік такого корисного м’яса споживається людиною в середньому не більше 200 грамів. Господарям, які мають відповідні умови, час і бажання, цілком під силу вирощувати індиків. Справа ця по-своєму захоплююча, творча, до того ж економічно вигідна.

Купуємо молодняк

Молодняк необхідно купувати на інкубаторних станціях, птахофабриках або в племінних господарствах. Як правило, продаж молодняку для приватних господарств проходить чітко в певні дні з квітня по червень і збігається з найбільшим попитом. У домашніх умовах «зимові» індиченята – це додаткові складнощі в догляді, бо маленькі пташенята дуже теплолюбні, потребують штучного обігріву й освітлення.
Найкраще купувати добовий молодняк або птицю старше 2-тижневого віку – перші 10 днів вирощування є найбільш відповідальними і трудомісткими. Добові індиченята повинні важити не менше 47 г, міцно стояти на ногах, мати не відвислий, але м’який живіт із загоєною пуповиною, рівний густий пух. Слід відмовитися від слабких і млявих пташенят із помітними дефектами. Придбати молодняк можна і на ринку, а також безпосередньо у птахівників-любителів. Однак у цьому випадку ризик купівлі хворих особин вищий: на відміну від птахофабрик аматори рідко займаються вакцинацією.

Облаштовуємо житло

Після купівлі молодняку необхідно якомога швидше доставити його на нове місце в сухій тарі (наприклад, у картонному ящику з проробленими для доступу повітря отворами), відразу напоїти і нагодувати. Це місце повинно бути заздалегідь підготовлене – продезінфіковане і прогріте, захищене від проникнення всередину котів і пацюків. Спочатку доцільно висадити добовий молодняк на неслизький папір, який добре вбирає вологу, або тканину, поклавши їх поверх тирси (50% площі підлоги), а потім міняти їх в міру забруднення до кінця першого тижня життя індичат. Якщо пташенят випустити безпосередньо на тирсу, вони можуть наклюватися її і загинути. Замість тирси підійде і суха, обов’язково без ознак плісняви і гниття, дрібно нарізана (4–5 см) солом’яна січка, найкраще житня або пшенична. На 1 м2 площі потрібно 5–7 кг м’якої тирси або різаної соломи.
У перший місяць на 1 м2 площі підлоги повинно припадати не більше 15 індиченят, до двомісячного віку –
8–10, а пізніше – 4–5. Якщо в господарстві є клітка з дном із оцинкованої сітки з невеликими чарунками від 2 до 2,5 см, можна сміливо утримувати в ній молодняк до 4 тижнів. Це навіть краще, ніж відразу висаджувати пташенят на підстилку, бо дозволяє уникнути контакту з послідом і, таким чином, можливих хвороб. Але в перший тиждень сітчасту підлогу обов’язково застеляють папером або тканиною, щоб лапки пташенят не застрявали в чарунках клітки.

Забезпечуємо комфорт

Маленькі індиченята надзвичайно чутливі до вогкості, протягів і невідповідної температури. Дехто думає, що їм потрібна така ж температура, як і курчатам, але це не так. У перший місяць життя індиченята потребують більш сильного обігріву. Простий обігрівач у домашніх умовах можна виготовити з металевого абажура й електричної лампи потужністю 100–150 Вт. Цього цілком достатньо для підтримки в місці скупчення пташенят необхідної температури – від 35–36°С в першу добу життя і до
18–20°С до двомісячного віку. Контролюють температуру за показниками термометра і знижують поступово – в перші два тижні кожні два дні не більше, ніж на 1°С, піднімаючи обігрівач вище. До трьох тижнів температура опускається до 28°С, до п’яти – до 24°С.
Про стан індиченят судять по їхній поведінці. Якщо пташенята скупчуються і голосно пищать, це означає, що температура занадто низька, а якщо розподілені по периметру огорожі і відкривають дзьобики – занадто висока. В оптимальних умовах молодняк рівномірно розподіляється по всій площі й активно рухається. Важливо знати, що саме невідповідна для індиченят температура (частіше низька, ніж висока) є головною причиною втрати пташенят на початковому етапі відгодівлі. Для молодняку старше двох з половиною місяців можливе деяке зниження температури (менше 18°С). Але потрібно мати на увазі, що чим тепліше в приміщенні, тим менше птиця витрачає корму на приріст кожного кілограма живої маси. Втрата птиці за перший тиждень відгодівлі навіть у сприятливих умовах може досягати 3%, причому самці гинуть частіше.

Осягаємо премудрості відгодівлі

Досить складно навчити індиченят їсти і пити. Справа в тому, що їм властива така особливість: перші
4–5 днів вони бачать тільки на рівні своїх очей і не помічають того, що у них під ногами. До того ж вони не такі спритні, як курчата, які швидше відшукують корм і воду. Тому варто підсадити до індиченят декількох добових курчат. Вони, так би мовити, навчать індиченят клювати корм. Дієвим буде і постукування пальцями по підлозі біля годівниць. Правильне освітлення також допоможе пташенятам швидше навчитися знаходити і споживати корм. У перший тиждень життя пташенят освітлення повинно бути яскравим і тривалістю 23 години на добу. З другого тижня інтенсивність світла зменшують приблизно в 2 рази, а тривалість світлового дня скорочують поступово до 16 годин. Індиченятам старшого віку досить 14–15 годин світла і мінімуму освітленості. При тьмяному світлі птиця менше рухається, тому більше поживних речовин корму перетворюється в приріст, а не витрачається на непродуктивне переміщення. Інтенсивність світла зручно регулювати, використовуючи лампи різної потужності.
Індиченята дуже вимогливі до годівлі. Заповнені годівниці і поїлки ставлять у добре освітленому місці ще за 2–3 години до привозу молодняку, додатково корм розсипають у декількох місцях на папір. Важливо, щоб кормового інвентарю було досить. Брак годівниць і поїлок викликає тисняву під час роздачі корму, і в першу чергу страждають від цього слабкі, відсталі в рості індиченята. Тому всі особини одночасно повинні мати вільний доступ до корму і води.
Відразу ж після посадки пташенят бажано напоїти їх із піпетки «живильним розчином», завдяки якому вони стають міцними і стійкими до хвороб. Для приготування «живильного розчину» в склянці молока ретельно розбовтують 1,5 чайної ложки цукру, а краще глюкози, 1 ложку молочної дитячої суміші або сухого молока, 4 потовчених у порошок таблетки полівітамінів і до цієї суміші додають на кінчику ножа пеніцилін або біоміцин. Наступного дня можна випоїти суміш (у рівному співвідношенні) соку люцерни, кропиви і моркви. Один раз на 10 днів індиченятам рекомендується додавати у воду марганцевокислий калій, розведений до світло-рожевого кольору, бо при нестачі марганцю у пташенят може виникнути захворювання кінцівок. Занадто теплу воду пташенята п’ють погано, а холодна викликає у них розлад травлення, тому вода повинна бути кімнатної температури і перебувати в поїлках постійно. Забруднену воду необхідно міняти на чисту.
Індиченята всеїдні і для гарного росту повинні досхочу їсти різноманітний корм: рослинний, тваринний і мінеральний. Проблем буде менше, якщо хоча б у перший місяць життя годувати їх повнораціонним комбікормом марки ПК-5-1, який використовують для найменших курчат-бройлерів. Кожне з індиченят за перший місяць з’їсть його приблизно
1,6–1,8 кг. У перші дні молодняк годують не менше 6–8 разів на добу, з другого тижня вирощування – 4–5 разів, а з четвертого – 3 рази на добу.
Корм можна приготувати і самостійно. У перший день з розрахунку на голову дають 4–5 г круто звареного і дрібно посіченого яйця і 3–6 г свіжого розсипчастого сиру. З 2-го дня до сиру підмішують круто зварену пшоняну кашу, а з 6-го – до 5 г пшеничних або кукурудзяних висівок і до 8 г подрібненого зерна. Така кормосуміш у перші 4–5 днів життя сприяє утворенню в кишечнику індиченят молочнокислої мікрофлори, яка нормалізує функції органів травлення. З 6–7-го дня для запобігання рахіту, на який хворіє молодняк, у раціон вводять риб’ячий жир і вітаміни.
Із тваринних кормів можна застосовувати термічно оброблені рибні (до 10%) і м’ясні відходи (до 7%). Сухий корм бажано зволожувати свіжим знежиреним або кислим молоком (40% від маси сухого корму). Не можна використовувати недостатньо прокислі молочні продукти, це може спровокувати розлад травлення. Потрібно бути обережним і при додаванні в корм пекарських дріжджів, норма яких – 4–5 г на 100 г кормосуміші. Важливо знати, що корм, який забродив, може спричинити загибель навіть підрощеного 60–70-денного молодняку, тому залишки нез’їденої вологої мішанки необхідно прибрати через 30 хвилин після годівлі.
З 15-го дня життя в раціон індиченят вводять варену картоплю по 5–6 г на голову. Картоплю краще змішувати з кукурудзяними або пшеничними висівками для підвищення розсипчастості кормосуміші. До того ж сухі висівки птиця поїдає досить неохоче. До двомісячного віку даванку картоплі поступово збільшують до 60 г. Зернову частину раціону до 120–150 днів доводять до 170–200 г. З цього віку подрібнене зерно частково (до 20%) можна замінити цільним. Із мінеральних кормів необхідно використовувати проварену і подрібнену яєчну шкаралупу. В окремій годівниці постійно повинен бути гравій.
З другого дня в мішанку додають дуже корисний для молодняку дрібно нарізаний зелений корм. Зелень може бути будь-яка (люцерна, конюшина, суріпиця тощо), але найкращими є для індиченят все ж гіркі рослини – зелена цибуля, кропива, кульбаба, осот, деревій, полин, гірчак. Гіркі рослини не тільки подразнюють слизову шлунково-кишкового тракту, що супроводжується виділенням шлункового соку і посиленням апетиту, а й змінюють його середовище з лужного на кисле. Кисле середовище зовсім «не люблять» хвороботворні мікроби. Аналогічно «працює» перець, тому млявим пташенятам згодовують горошину чорного (ні в якому разі не духмяного!) перцю, відкривши дзьоб і поклавши її на корінь язика. Підрослим індиченятам при проблемах із травленням можна давати вже по 2–3 горошини.
З огляду на особливості індиченят бачити корм лише на рівні очей спочатку частину зелені сиплють їм на спинки, і вони активно скльовують її один з одного. Зелені корми дають, починаючи із 3 г на голову на добу, і до місячного віку доводять до 50–60 г. Птиці старшого віку соковиті зелені корми згодовують із розрахунку
80–150 г на голову на добу. Зелену цибулю і кріп додавати до раціону бажано вранці або вдень, бо ці рослини викликають у індиченят спрагу, вони п’ють багато води і вночі поводяться неспокійно.

Не забуваємо про моціон

Випускати індиченят на вигул або пасовище можна з 5–6-го дня життя, але тільки в сонячну погоду і після того, як обсохне трава від роси. Час прогулянки з другого тижня в теплу погоду становить 30 хвилин, а в подальшому його поступово збільшують. Чисте повітря і сонячне світло зміцнюють здоров’я індиченят, а значить, покращують їхній апетит, сприяють хорошій відгодівлі. Але ні в якому разі не можна допускати перебування пташенят під палючими променями сонця в полудень, бо можливий перегрів і навіть сонячний удар.
При вільних вигулах індиченята після 8-тижневого віку добувають самостійно до 30% корму – це трава, насіння рослин, дощові черв’яки і різні комахи. Пташенята із задоволенням поїдають огірки, кавуни, яблука, зелену масу ячменю, пшениці, кукурудзи, менш охоче – кабачки, гарбузи, кормовий буряк. Але не можна випускати індиченят у городи, бо вони знищують паростки коренеплодів, кабачків та інших городніх рослин.

Результат старань

До 150-денного віку індички досягають ваги 7–8 кг, індики значно важчі і важать 10–12 кг, але самки розвиваються швидше за самців, тому на забій їх відправляють, як правило, раніше – в 100–110 днів, коли вони важать 4–6 кг. Для отримання великої птиці (самки – 9–10, самці – 13–15 кг) потрібно набагато більше часу – 210–240 днів. Якщо в годівлі птиці застосовуються тільки повнораціонні комбікорми, результати на порядок покращуються, а термін відгодівлі скорочується і становить максимум 120 днів у індичок і 140 днів у індиків. Середня витрата комбікорму при цьому на кілограм приросту живої маси коливається від 3,5 до 4 кг в залежності від його повноцінності. Цікаво, що індики мають більший вихід філе грудної частини – до 30%, але в індичок ніжніше і соковитіше м’ясо.
Виростивши птицю до живої маси 10 кг і витративши на це 35–40 кг комбікорму, ви отримаєте патраного індика масою тушки приблизно 7,5– 8 кг.

Дмитро БІЛАЙ,
магістр з технології виробництва і переробки продукції тваринництва.

Поділися:

Добавить комментарий