Історії про те, чому рашистській орді ніколи  не здолати Україну,  або Кількома рядками…

Карикатура з Фейсбуку.

Історії про те, чому рашистській орді ніколи не здолати Україну, або Кількома рядками…

Минуло вже понад два місяці повномасштабної російско-української війни… І це були найжахливіші місяці для України з часів Другої світової. Рашистські орди, як і вісімдесят років тому орди гітлерівців, плюндрують наші міста і села, вбивають мирних жителів і вже чинять справжній геноцид українського народу. Людей вбивають за український прапор, українську мову, взагалі за те, що ми – українці. Але ворогу не здолати нашу непереборну націю – ми на своїй землі, з нами віра у Перемогу. А ще – почуття гумору притаманне українцям і закладене в нас у генотипі. Згадаймо хоча б запорозьких козаків, які писали свого славнозвісного листа султану…

На початку квітня планета відзначала, як прийнято його називати, День дурня. Вважаю, що жодна адекватна людина у світі не буде сперечатися, що головними дурнями 2022 року варто визнати рашистського недофюрера та його Zетанутих ординців, які, як таргани, полізли на нашу землю. Так, 1 квітня українцям було не до одеських юморин і веселих розіграшів… Але посміхатися ми не перестали. Тільки наші жарти стосовно сусідів, які так полюбляли розповідати про братерство, стали зовсім іншими…
Ті, хто навчався у школі в 70–80 роках минулого сторіччя, мають пам’ятати, що великою популярністю тоді користувалися (назвемо їх так) «злі» віршовані рядки, на кшталт «Маленький мальчик зенитку нашел…». Пригадуєте? Іноді за їх переповідання навіть могли викликати «на килим» до директора навчального закладу чи секретаря комітету комсомолу, які суворо розповідали, що все це зловісні підступи ЦРУ. Звичайно, жодного стосунку до ЦРУ я не мав тоді, як не маю і зараз, але за ці місяці став дуже злим… Злим, як увесь український народ, який проклинає окупантів і бажає їм лютої смерті. Тож фактично з першого дня війни протягом цих місяців, коли «мав час і мав натхнення» (пам’ятаєте ж і цей анекдот?), відроджуючи, так би мовити, підзабутий жанр, заримовував у невеличкі «злі» віршики окремі факти і події розпочатої рашистами війни. Війни, в якій у них немає шансів на перемогу.
Більшість з наведених подій широко- відомі, але деякі фрагменти з мозаїки битви добра зі злом у різних регіонах України, звитяги українського народу і звірячої тупості нелюдів під знаком «Z» могли опинитися поза увагою шановного читача, тож після кожного віршика коротенько зупинятимусь на тому, про що йде мова.
Ну а почну, звичайно, з найвідомішого…
* **
Орки Бандеру повсюди шукали.
Зустрічі з ним з нетерпінням чекали.
Їм підказали один адресок…
Знов з Чорнобаївки в’ється димок!
(Про оголошену окупантами нагороду за затримання Степана Андрійовича
і вже 17:0 (на цей час) у Чорнобаївці, мабуть, знають всі).
* * *
Труїла щурів якось бабця в коморі.
Трохи отрути лишилося в схові.
Зранку – війна, окупанти прийшли.
Дуже сподобались їм пиріжки…
(Як свідчить радіоперехоплення розмови одного з окупантів на початку війни, у пекло в результаті «смачної трапези» відправилося вісім його «колег»).
* * *
Рашисти у Гадяч дістатись бажали.
Але про «трикутник Бермудський» не знали.
Дуже сміялись бійці ТеРеО.
Танки стоять. Москалів – нікого.
(У перші дні війни колони рашистської бронетехніки спробували прорватися на територію Полтавської області. В результаті, покинувши іноді цілком справну техніку, були вимушені втікати. Ці провали окупантів у соцмережах охрестили «Гадяцьким сафарі» та «Бермудським трикутником». У ньому залишилися десятки танків і бронеавтомобілів ворога. Деякі з них вже б’ють на фронті своїх колишніх господарів).
* * *
Зайшли окупанти в звичайне село.
Їх здивуванню меж не було.
Ліхтарі біля хат, всюди газ і асфальт.
І у бурятів не склався гештальт.
Тож довелось призупиниться:
«Це райцентр чи це столиця?»
Віршик одразу згадав дід Кіндрат.
Зі злістю подумав: «Ні, гад! Ленінград…»
(Цю історію розказав один із друзів, київський колега-журналіст, який після звільнення одного з найвіддаленіших сіл Київської області відвозив туди «гуманітарку». Місцеві мешканці розповіли, що у цілком звичайнісіньке село Луговики зайшов підрозділ бурятів, які після того, як побачили в селі асфальт, газ і вуличне освітлення, вирішили, що це районний чи обласний центр).
* * *
На Київ бліц-криг провалився в рашистів.
Перемололи піxоту й танкістів.
Частина засіла у лісі Рудому.
Можуть жінки не чекати додому…
(Лише цілковиті ідіоти можуть без радіаційного захисту годинами їздити по Рудому лісі під Чорнобильською АЕС і копати там окопи. Після цього, як свідчили незалежні білоруські джерела, ті ідіоти «пачками» відправлялися у шпиталі. Дружинам орків справді буде непереливки, навіть якщо дочекаються, з сексом очікуються дуже великі проблеми).
* * *
Шлють бандеролі скоти-мародери.
Навіть покрали труси і шпалери.
Та не зрадіють оркині трусам.
Їх «зкомуниздив» російський поштамт…
(Армія російських окупантів назавжди залишиться в історії воєн як орда вбивць, ґвалтівників і мародерів. А ось російські поштарі «обмародерили» самих «асвабадітєлєй». Так, з майже сотні посилок з награбованим майном, які окупанти відправили з білоруської пошти в одне з містечок РФ, до адресатів дійшли лише три. Як повідомили місцеві ЗМІ, іншим відправникам порадили «писати скарги». Від себе додам: якщо вони ще будуть спроможні писати…).
* * *
«Цезар», «Саратов» і «Новочеркаськ»
В гавань Бердянська зайшли водночас.
Хтось «підкурив папіроску» в порту…
Двоє горять, а один потонув!
(«Невдалий візит» до Бердянська великих десантних кораблів орків «Цезар Куніков», «Новочеркаськ» та «Саратов», який пішов «годувати рибок» у Бердянську, теж у всіх на слуху. До речі, варто зазначити, що у пекло разом із капітаном і командою «Саратова» трохи згодом відправився і капітан «Цезаря»).
* * *
Занервували орки в Рогані.
Може і Zети зафарбували.
Мріяли, мабуть, посунути в тил.
Аж тут прилетів їх гвинтокрил…
(Гвинтокрил окупантів стер з лиця землі власний підрозділ у Малій Рогані на Харківщині. Саме той підрозділ, який довгий час обстрілював мирний Харків. Було знищено велику кількість рашистської живої сили і техніки. За кілька днів українська армія, визволяючи село, остаточно вирішила питання перебазування орків, але не в тил, а в пекло…).
* * *
Загін окупантів розмелено в прах.
Один пере…вдівся, сховався в кущах.
Тільки ж по запаху швидко знайшли.
Не врятували «вояку» труси…
(А це сталося на Миколаївщині. Наші захисники взяли у полон рашистського підполковника, який встиг переодягнутися в українську білизну. І не якогось там підполковника, а начальника групи інформаційно-психологічної протидії військової частини 47084. Гарний привід дав «політрук» як для жартів з боку українців, так і для підвищення бойового духу «непереможної російської армії»).
* * *
Паніка в Пензі, Орлі і Москві.
До них з України летять голуби.
Рятунком лише синьо-жовтий є стяг.
Тоді не заразить «змутований» птах.
(Українці «затролили» населення РФ, якому московські пропагандисти істерично розповідали про біологічну зброю, яку для винищення «слов’янського етносу» американці та німці розробили в Україні і збираються розповсюдити за допомогою птахів. Як один із способів порятунку ерефянам порадили вийти на площі із синьо-жовтими прапорами. Птахи побачать, що свої, і полетять собі деінде шукати «справжніх слов’ян»).
* * *
Захмарної щедрості аукціон.
Квиток від Шойгу на літак та в вагон.
«На шару» рідня тепер може злітать
До родича-орка… У морзі впізнать.
(Поки з телеекранів у паребрії ллється потік брехні про «все йде по плану» і «втрати мінімальні», в контракти орків почали вносити новий і досить незвичний «бонус». «Спецквиток» з будь якої точки РФ на прилеглу до України територію для двох родичів для упізнання у випадку смерті. Ну що ж, по плану, так по плану…).
* * *
*уйло зібралось «на Луну».
Всі здивувалися: чому?
І ось з’явилась новина:
«Москва» горить»! Палай, Москва!
(Про те, що українські «Нептуни» потопили «Москву», знають усі, але напередодні рашистський «сцарь» проголосив, що РФ відновлює свою космічну програму польотів на Місяць. І це в умовах початку краху економіки, на фоні військових поразок і глобальних санкцій, які взагалі ставлять під сумнів майбутнє космонавтики в Мордорі. От до чого б це він?..).
* * *
Зранку Медведєв, *уйло і Шойгу
Спецтелеграму читають одну:
«Адольф, як дізнавсь, написав панегірик.
Чекаємо й вас. Тут не холодно. Жирік».
(Дуже сподіваюся, що Адольф Гітлер і Володимир Жириновський, який з 6 квітня більше ніколи не зможе просувати ідеї рашизму, недовго чекатимуть у пеклі вищеназваних нелюдів разом з усіма Zетанутими).
* * *
Орк-генерал штаб свій замаскував.
Інших тихцем на нараду зібрав.
Раптом із даху «цеглини» упали.
Розвіявся пил… Мінус три генерали!
(Збройні Сили України 22 квітня завдали нищівного удару по передовому пункту управління 49-ї загальновійськової армії російських окупаційних військ, який, всупереч бойовим настановам та здоровому глузду, було розміщено на незначному віддаленні від лінії бойового зіткнення у Херсонській області. Результат ураження – ППУ 49А знищено, двох генералів окупантів ліквідовано, один – важкопоранений, у критичному стані, евакуйований, повідомили у ГУР МОУ).
* * *
Сцаря у барлозі знешкодили чітко.
В горлі – клинок. Поруч – візитка.
«То Правий сектор?» – спитав руZкій Ваня.
Може, і так, але підпис – Масяня!
(Потужним ударом по путлеризму на інформаційному фронті стала 160-та серія мультсеріалу «Масяня». Мультфільм завершується смертю Путіна. Кілька днів він утримував третю сходинку в тренді Ютуба. Ще за кілька днів Роскомнадзор Масяню репресував – сайт мульт.ру було заблоковано, але Масяня встигла, як вже зазначалося вище, втекти в Ютуб. І обіцяла помститись…).
* * *
І нарешті віршик, присвячений фотографії, яка, з моєї точки зору, є однією з квінтесенцій війни РФ проти України. Фото з визволеного українськими воїнами Тростянця на Сумщині було викладено у соцмережах.

Історії про те, чому рашистській орді ніколи  не здолати Україну,  або Кількома рядками…
Зустрілися три танки.

Два українці зустрілися в місті.
А третє – без башти – залізо рашистів.
І «тридцятьчетвертий» сказав від душі:
«Так їх, внучок! Бий РФашистів! Круши!»
Можливо, хтось не знає, але легендарний танк Другої світової – загальновідома «тридцятьчетвірка» родом із Харкова. Саме там, на тодішньому паровозобудівному заводі (нині це завод імені Малишева), було зібрано перший екземпляр Т-34. Свого часу завод бомбардували гітлерівці, а нині весь Харків, вся Україна потерпають від обстрілів їхніх «учнів» і наслідувачів – рашистів. Більше того, в мережі легко знайти відео, як окупанти воювали на нашій землі з танками-пам’ятниками, адже саме «тридцятьчетвірки», здебільшого, ставали на постаменти. Деякі з них орки сприймали за діючу техніку, атакували і знищували…
Тим часом наші армійці продовжують знищувати рашистів. І роблять це дуже ефективно. Окупанти за два місяці зазнали величезних втрат у живій силі і техніці, демонструючи всьому світу, що вихваляння про «другу армію в світі» це лише байки, адже схоже, окрім як воювати з пам’ятниками і мирним населенням, ні на що інше армія РФ просто не здатна.
А ми переможемо! Ще раз наголошу – націю, яка навіть у найскрутніші часи не перестає посміхатися, здолати неможливо!
Все буде Україна! Слава нашій непереможній нації! Смерть ворогам!

Андрій ФІАЛКОВСЬКИЙ
“Зоря Полтавщини”

Поділися:

Добавить комментарий