Із мільйонів українців – по кілька сотень, багатіям, точніше – глитаям, – по кілька мільйонів…

Із мільйонів українців – по кілька сотень, багатіям, точніше – глитаям, – по кілька мільйонів…

Продовження. Початок.

МВФ поставив нові умови: чи отримає Україна гроші і до чого готуватися

Україна до кінця січня проводитиме переговори з МВФ про новий транш. Приїзд місії переносився неодноразово, а через пандемію зустрічі взагалі проводяться в онлайн-форматі.
Що вимагає МВФ?
У взаємодії України і МВФ останнім часом накопичилася низка проблем, які необхідно вирішити для продовження роботи. У МВФ упевнені: Україна не виконує саму рамку співпраці.
Серед головних проблем – занадто роздутий дефіцит бюджету-2021 (5,5% від ВВП). Документ потрапив до парламенту тоді, коли його просто не можна було не проголосувати, адже початок нового бюджетного року без ухваленого бюджету загрожував поглибленням поточних проблем. Але і в експертів, і в самих депутатів до законопроекту було багато питань. Колишній в.о. міністра економіки Павло Кухта припустив, що його можуть почати переглядати вже в січні, зокрема і через наполегливе прохання МВФ.
Друга проблема – боротьба з корупцією. У МВФ вважають, що останнє рішення Конституційного Суду і всі рухи навколо НАБУ також порушують рамку співпраці.
Із невиконаних рамкових умов є ще судова реформа, яка раніше була запланована на минулу осінь, але зникла з порядку денного. Кадрові перестановки в НБУ теж можуть стати каменем спотикання, адже для МВФ, як і для всіх, хто фінансує Україну, незалежність регулятора від влади – це першорядне питання.
Серед проблемних моментів економіст Олексій Кущ також виділив розгляд у Раді законопроекту про локалізацію випуску промислової продукції під держзакупівлі.
Попри всі розбіжності, експерти впевнені: українському уряду вдасться досягти домовленостей з Фондом, а гроші ми отримаємо вже у березні.
«Зараз пауза в співпраці закономірна, – каже Олексій Кущ. – МВФ не любить кредитувати Україну, коли припиняється виплата зовнішніх боргів. Останнього разу нам дали 2 млрд в червні, а вже у вересні ми виплатили рекордні 2 млрд доларів за зовнішніми позиками. Ці гроші буквально кілька місяців побули в резервах НБУ. Тому МВФ побоюється, що ми витратимо гроші на свої потреби, а не в інтересах зовнішніх кредиторів, і не дає їх заздалегідь. Думаю, співпраця активізується ближче до весни».
Щоб зберегти економіку, йти на поступки Фонду все одно доведеться, вважають експерти. У владі це розуміють, тому місія, незважаючи на деяке зволікання, має всі шанси на успіх.

Чому Україна ще довго буде в списку найбідніших країн

«Велика аграрна держава» – приблизно такий же за змістом вислів, як «солодка отрута». Напевне, тому, що в сучасній історії немає в чистому вигляді аграрних країн, тим паче великих. Щоб хоч якось пом’якшити цей смисловий нонсенс, спічрайтери нашої офіційної делегації на Всесвітньому економічному форумі в Давосі придумали більш лайтовий формат «зерно і мізки», це означає, що українці будуть не тільки орати, а й думати. Виходить унікальний гібрид, на зразок празького Голема: країна фермерів та айтішників. Яка порушує усі базові закони розвитку, в тому числі і знаменитого «кола відсталості» німецького економіста Бруно Кналла, котрий говорив про те, що деградація економіки призводить до збільшення питомої ваги низькооплачуваних професій, зниження продуктивності праці і відповідно до загального економічного спрощення та сплощення. А потім – зниження інвестицій в освіту і науку та подальший дефіцит висококваліфікованих фахівців, що ще більше підсилює загальну економічну відсталість країни. В результаті держава проходить точку неповернення, коли вже не може виділяти достатній ресурс для якісної освіти населення і професійної перепідготовки під запити мінливого технологічного укладу.
Щодо України це означає, що із загальним спрощенням економіки продовжуватиметься і зниження рівня освіти, що вже проявляється, коли половина школярів на ЗНО не можуть додати дроби з різним знаменником. Нинішній потенціал ІТ-фахівців тримається ще на колишній освітній базі, але й він має дуже чіткі параметри зростання, які залежать від чисельності населення і загальноприйнятого в світі коефіцієнта людей, які мають здатність до програмування. З цієї причини чисельність айтішників, скажімо, в Індії буде зростати, а в Україні – досягне порога зростання в 250–300 тисяч осіб і потім почне знижуватися. Тому Україна ніколи не увійде до топ-10 країн за обсягом надаваних цифрових послуг і перебуватиме у світових рейтингах ІТ-бізнесу в 4-й–5-й десятці, поряд із Тунісом або Марокко, вважає економіст Олексій Кущ.
Насправді те, що відбувається з українською економікою, чомусь закономірно. Індустріальний профіль країни з акцентами на модерн у вигляді літако- та ракетобудування припускав наявність іншого типу політичних еліт. Це мали бути еліти з інституційною пам’яттю державників, націлені на девелопмент країни, як цілісний і складний проект розвитку. Але природний перебіг історії породив і природний формат «еліт», архаїчних, з опорою на клерикалізм, ідеологізацію політичного дискурсу, з вульгарним шовінізмом у промовках і гаслах, а в економіці – олігархічних і рентоорієнтованих, тобто націлених на регулярне зняття ренти з населення і бізнесу за допомогою податків, тарифів і контролю за ключовими системами життєзабезпечення країни (енергетика, транспорт, порти тощо), констатує Олексій Кущ.
А для такої архаїчної моделі квазіфеодальна, аграрна держава – саме те, з «децентралізацією», коли величезними ОТГ управляють «голова», начальник районної поліції та районний прокурор. Перший із них – це і є новий «Дон Педро», поставлений над «рабинями Ізаурами», яких можна за нагоди навіть задавити власним автомобілем прямо на полі. А другі – це «опричники», «око государево», поставлені для того, щоб частину знятої з населення ренти, своєрідного «полюддя», передавали нагору. Умовне «РВВС» у цій моделі – майже як форпост «шерифа нотінгемського», покликаний утискати місцевих «робін гудів», періодично ґвалтувати й знімати данину з усього, що ще хоч якось економічно дихає: видобуток піску, збір металобрухту, контрабанда, базарна торгівля тощо.
«Залізний закон олігархії» у цій системі координат ніколи не дозволить розвинутися тим галузям, які не пристосовані для зняття рент, – тобто промисловості, особливо – інноваційної. Попутно знищивши ті виробництва, які ще залишилися. Згаданий вище закон сформулював Роберт Міхельс ще в 1911 році. Усе починається з переорієнтації цілей зі стратегічних на поточні. Потім – ідеологізація політики. Розрив між інтересами населення і вузької надбудови, відсікання суспільства від демократичних процедур впливу на владу (і їхня формалізація). Інкорпорація лідерів громадської думки в загальну систему рентних доходів, орієнтація провладної партії «на весь народ».
У своїй книзі «Чому одні країни багаті, а інші бідні» економісти Дарон Аджемоглу і Джеймс Робінсон описують це порочне коло екстрактивних інститутів, яке найбільш характерне для країн Африки і, як бачимо, – для нас, констатує Олексій Кущ. Основна ознака – при зміні політичних еліт самі інститути зі знімання ренти з населення й економіки не зникають, а лише трансформуються і перезавантажуються.
У сучасній економічній науці є такий надзвичайно цікавий розділ, як динамічна рівновага економічних систем. На практиці це означає, що у зростання економіки немає меж, так само, як у її падіння – немає дна. Економічна система просто знаходить точку рівноваги на більш високому або більш низькому рівнях розвитку. Нескінченне зростання – це мета країн, які розвиваються, і статус-кво розвинених. Нескінченне падіння – характерне для української економіки. За останні 20 років, коли ми жили у форматі квазіринкової системи (а не перехідної), у нас було два піки економічного розвитку, коли ВВП перевищував 180 млрд дол.: у 2007–2008 та 2012–2013 роках. Щоразу вихід на пік закінчувався обвалом. Але був ще один загальний маркер кризи: торговельне сальдо товарами й послугами.
У 2005 році ми перебували на найвищій точці залишкового промислового потенціалу в ринковій моделі, коли питома вага промислової продукції в структурі експорту становила 13%, так само, як і аграрної сировини. З тих пір ситуація тільки погіршувалася: аграрний компонент експорту досяг 50% і скоро перевищить цю позначку, а промисловий – скоротився в кілька разів до 4–5%.
У 2020-му, черговому кризовому році спостерігаємо вже третє за рахунком «оздоровлення» зовнішньої торгівлі: за півроку вперше за останній середньостроковий період маємо профіцитне торговельне сальдо на +1 млрд дол.
Відбулося це з дуже простої причини: в період кризи активізується девальвація національної валюти і загальне зниження платоспроможності населення та інвестиційної активності бізнесу. Споживчі та інвестиційні товари у нас переважно імпортні, тобто зниження платоспроможності різко обвалює показник імпорту (торік знизився на 15%). Тим часом, як аграрний експорт хоч і скорочується, але не так істотно (у 2020-му – мінус 5%).
Ось так і відбувається «оздоровлення» нашого торгового балансу. Чому ми не користуємося цим шансом на перезавантаження економічної системи? Одна з причин: дві погано адаптовані хвилі торговельної міжнародної лібералізації в рамках СОТ і ЗВТ із ЄС, які повністю знищили в Україні механізм внутрішнього протекціонізму, а залежність від зовнішніх кредиторів лише посилила цю деструкцію і сировинний характер національної економіки.
Зі зростанням економіки і доходів населення потреба в імпорті буде лише зростати. Вона вже не перекриватиметься за сумою сировинним експортом (аграрним і гірничо-металургійним). Зростання імпорту частково можна компенсувати за рахунок торгового дефіциту, граничне значення якого для нас – до 10% ВВП, тобто за показника валового продукту в розмірі 150 мільярдів доларів, які перекриваються за рахунок нових кредитів і трансферів трудових мігрантів. Але в будь-якому випадку стеля зростання імпорту в такій моделі – до 80–90 млрд дол., потім – новий обвал. Щоб його уникнути, потрібно нарощувати експорт. Але й тут є своя стеля: з урахуванням «зерна і мізків» розмір нашого експортного потенціалу в найближчі 10 років не перевищить 100 млрд дол. (і це в дуже хорошому варіанті розвитку подій на світових сировинних ринках). Цей показник експорту відповідає параметрам ВВП на рівні приблизно
200–250 млрд дол. Паралельно з цим відбуватиметься процес зростання доходів населення і відповідне збільшення імпорту (замість секонд-хенду – нові речі, замість «євроблях» – нові авто тощо). З урахуванням потенційно доступного дефіциту отримуємо максимально можливий імпорт у розмірі 120 млрд дол.

Експорт як запорука зростання української економіки

А далі можуть бути тільки два варіанти:
1. Якщо курс гривні фіксований, відбувається черговий обвал з девальвацією на 30–50%: ВВП країни повертається на звичний рівень у
150 млрд дол., населення бідніє, переходить на секонд-хенд і «євробляхи», доходи громадян країни падають на 50% і більше;
2. Якщо курс гривні плаваючий, все буде відбуватися приблизно в тому ж напрямку, але з більш частотними коригуваннями, коли курс буде знижуватися на 10%, потім зростати на 5% тощо, але із незмінною знижувальною траєкторією. Обвали будуть не такими глибокими, але більш частими. У такій моделі ВВП балансує в діапазоні 140–200 млрд дол., доходи населення стискаються і розширюються, як баян на сільському весіллі.
Простими словами, зростання нашого споживання (заснованого на імпорті) завжди буде стримуватися стелею нашого сировинного експорту. А сільське господарство, так само як і видобуток природних ресурсів, – це галузі зі зниженою віддачею, коли кожен додатковий центнер кукурудзи з гектара й кожна нова тонна руди будуть коштувати все дорожче й дорожче, поки можливість нарощування виробництва не буде остаточно вичерпана. Наша доля в цій моделі – подушний ВВП в межах 4–6 тис. дол., тобто місце в групі найбідніших країн або системне зниження чисельності населення вдвічі, що дозволить збільшити рівень добробуту щасливчиків, які залишаться, до рівня, наприклад, сучасної Туреччини.

А що в інших країнах?

Туреччина з населенням 83 млн осіб і ВВП на рівні 9 тис. дол. на душу має показники експорту на рівні 240–250 млрд дол. та імпорту в межах 230 млрд дол.
У Польщі населення 38 млн осіб і подушний ВВП – понад 15 тис. дол. з річним експортом у 330 млрд дол. та імпортом у 300 млрд дол.
У Південній Кореї з населенням
51 млн осіб подушний ВВП – 32 тис. дол. Експорт – 670 млрд дол., імпорт – 616 млрд дол.
У всіх цих економік є спільна риса – покриття експорту імпортом на рівні одиниці і вище; питома вага промисловості у валовій доданій вартості (вартість продукції за вирахуванням вартості проміжного споживання) на рівні 45–60% – джерело первинних доходів.
Для подальшого розвитку, модель якого включає в себе зростання, а не скорочення чисельності населення і вихід на більш високу, а не низьку точку динамічної рівноваги, Україні потрібно пройти чотири етапи.
Відправна точка для «великого поштовху» з ВВП на рівні 250 млрд дол. (подушний ВВП – 6–7 тис. дол.). Для цього потрібен верхній поріг експорту в розмірі 130 млрд дол.
Навіть для стартового поштовху потенціалу сировинного експорту буде недостатньо. Потрібна реанімація чинного промислового потенціалу. А для виходу на точку «умовної Туреччини» необхідна реновація промислового ядра. Для «умовної Польщі» – структурна диверсифікація за максимальною шириною лінійки виробленої продукції. Для «умовної Південної Кореї» – інновації.
Україні у форматі інвестицій потрібні: державні, внутрішні, зовнішні. У форматі моделей: перезапуск на факторі внутрішнього ринку, зростання продуктивності праці, інновації, вважає Олексій Кущ.
Є ще один варіант – нічого не робити, повернутися до милої серцю аграрної архаїки, феодалізуватися і бовтатися в ополонці між циклами криз. Постійно знаходячи точку рівноваги на нижчій точці розвитку з одним варіантом виходу з цього «дня бабака» – за рахунок зменшення чисельності населення мінімум у півтора разу. Сподіваючись при цьому, що малолюдні землі ніхто не захопить.
Оскільки прогноз економістів для України не зовсім оптимістичний, спробуємо прояснити, що пророкують зорі.

Прогноз астрологів на 2021 рік загалом

Минулий рік був високосним і приніс нам дуже багато проблем як локального, так і глобального рівня. Тепер настає час, коли ці проблеми стануть повільно відходити в минуле. Для цього доведеться докласти багато зусиль і нам самим.
Так, Василиса Володіна повідомила, що 2021 рік – це необхідність в обережній вибудові нових правил життя. Не можна йти до змін революційним шляхом, намагаючись усе поміняти грубою силою. Потрібно прагнути до обережності, пошуків компромісів.
Влітку 2021 року почне відступати коронавірус, головний претендент на звання найбільшої проблеми.
Нострадамус і Ванга про 2021 рік
Нострадамус віщував, що серйозні конфлікти між країнами можуть перейти в третю світову війну. Також 2021 рік буде багатий на природні катаклізми. Можливі серйозні руйнування через землетруси й цунамі. Говорив пророк і про великі міграції та змішання рас, ідеологій і культур.
Ванга передбачала, що в 2021 році «сильні почнуть слабшати, а слабкі почнуть отримувати силу». Це може свідчити про те, що в суспільстві піднімуться хвилювання, тому що зміни полюсів завжди призводять до проблем. Вплив сильних людей може похитнутися. Суспільство може об’єднатися у боротьбі за справедливість.
Що чекає Україну в 2021 році: передбачення екстрасенсів та прогнози астрологів
За пророцтвами Ванги, у 2021 році Україна зазнає великих змін у всіх сферах життя, цей рік стане початком відродження сильної і процвітаючої країни. Провидиця також передбачала, що президент України зіткнеться з труднощами через нечесних людей, які хотіли б даремно його оббрехати.
У передбаченнях жінки також є інформація про пандемію. Болгарська віщунка стверджувала, що вірус зникне, як тільки люди стануть об’єднуватись проти нього, почнуть думати не лише за себе, а й за здоров’я інших.
Що стосується майбутнього України в політичному руслі, то в 2021 році відносини між Росією і Україною будуть і далі напруженими, проте кровопролиття бути не повинно. Також відбудеться зміцнення міжнародних зв’язків з іншими державами. Українці бажатимуть підвищити свій рівень життя, очікуватиметься інтенсивніший розвиток культури, кіно, мистецтва.
Влад Росс
Відомий астролог Влад Росс вважає, що 2021 рік стане для України початком економічного піднесення та всебічного розвитку. За його переконаннями, особливість 2021 року в тому, що це перший рік можливого запуску західних інвестицій в Україну. Єдиною перепоною цьому може стати війна, яку потрібно завершити. Астролог підкреслив, що кровопролиття чекати не треба, адже навіть якщо військові дії на Донбасі й будуть, то швидко закінчаться. Це пов’язано з тим, що Сатурн, планета 2021 року, є холодним, тож він і охолодить усі можливі конфлікти.
Павло Глоба
Павло Глоба, навпаки, стверджує, що якихось різких змін в Україні чекати не треба. Українці, в загальному, будуть жити трохи краще, але проблеми все ж не дадуть підвищити рівень життя. У будь-якому випадку суспільство прагнутиме кращого, тож очікується стрімкий розвиток і великі успіхи у сфері технологій. Астролог наголошує, що безробіття все ж залишиться на поточному рівні.
Стосовно стану медицини в Україні, відбудуться певні реформи в галузі охорони здоров’я, що дасть змогу зробити медицину доступнішою для громадян.
Павло Глоба наголошує, що в 2021 році нам потрібно переглянути свій спосіб життя. Якщо українці належним чином стануть поважати себе і свою працю, вони зможуть вибрати правильний напрямок розвитку, який приведе їх до світлішого майбутнього.
* * *
Загалом українці матимуть змогу брати безпосередню участь у вирішенні важливих економічних питань, і їм для цього відведена дійсно важлива роль.
Цей рік покаже нові можливості, яких можна і треба буде досягати. Стосовно політичних питань, астрологи зазначають, що весь рік потрібно буде витратити на становлення країни в міжнародному співтоваристві. Очікуються певні зміни та реформи, тому для України – це дійсно хороша можливість вийти на новий рівень. Варто очікувати посилення авторитету чинного президента, а також ослаблення впливу інших світових держав.

При підготовці статті були використані матеріали інтернет-ресурсів: https://lb.ua/news/, https://news.obozrevatel.com/ukr, https://lifestyle.24tv.ua/, https://fakty.com.ua/, https://ua.112.ua/ та інші.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

1 thought on “Із мільйонів українців – по кілька сотень, багатіям, точніше – глитаям, – по кілька мільйонів…

Добавить комментарий