Із непростої правди життя

Із непростої правди життя

Нещодавно у комунальному видавництві «Лубни» побачив світ історичний роман молодої письменниці Ганни Кревської (Марини Кононенко) «Монастирські сливи». Ще недавно наші читачі знайомилися з її новими поезіями зі збірки «Імена снігу» та оповіданнями із прозової книжки «Ситцеве щастя», а сьогодні відкриваємо перші сторінки роману, де вона звертається до нас спершу в передмові. Її варто процитувати, щоб зорієнтуватися, що повідає нове видання:
«Шановний читачу! Ти перебуваєш на початку захоплюючої ретро-подорожі вглиб історії нашого краю під назвою «Монастирські сливи». Під час мандрівки на тебе очікують смерть, кров та любов, а саме – карколомні зміни подій з елементами справжнього вестерну, подружні зради та сімейні розради, земельні питання й щастя жадання. Одним словом, усе, що відбувалося в наших краях якихось сто років тому.
У романі описаний початок та перша половина ХХ століття – докорінний злам традицій та устоїв мешканців невеличкого села Мгар на Полтавщині, що й нині задивляється своїми хатами у літописну річку Сулу. Мені мріялося провести тебе углиб тихих сільських вуличок та монастирських стін, а тоді, разом із головними героями, трішки помандрувати нашою країною. Прототипи усіх персонажів роману та основна канва подій узяті з непростої правди життя. Перед тобою – лише частина великого родового полотна, краї якого «у кров умочені».
Поруч із Наумом Третяком, Іваном Кучеренком, Миколою Гринем, їхніми дружинами, матерями, дітьми, дядинами і двоюрідними братами тебе зустрінуть Чорні запорожці, Нестор Махно, отамани Григор’єв та Нечай, білогвардійський генерал Май-Маєвський та головний комінтерн Троцький.
Щоправда, були вони в наших краях лише проїздом, але дуже колоритно…
Ви дізнаєтеся, як укривали очеретом хати і як укривали повстанців, з чого починалися зажинки і як починався голод, ви дізнаєтеся про знамениті монастирські сливи-угорки та про старця Овсія.
Простувала углиб історії, слідком за своїми героями, я не сама. Насамперед допомогли спогади та перекази, які передаються в нашій родині з уст в уста ось уже п’яте покоління. Частину історій допомогли оживити краєзнавці минулого: Милорадович, Лазаревський, Бочкарьов. Стали в пригоді щоденники двох лікарів-сучасників 20-х років: полтавця О. Несвіцького та лубенця С. Тимофєєва, а ще – спогади командира кінного полку Чорних запорожців П. Дяченка. Деталі розстрілу ченців Мгарського монастиря описані В. Пономаренком у справах Особливої слідчої комісії. Окремо хочу відзначити фундаментальні дослідження кандидата історичних наук В. Ревегука. Про ув’язнених повстанців я дізналася саме з його книг.
Решти джерел згадувати не буду. Завважу лише, що на одну сторінку «Монастирських слив» припадає близько ста сторінок опрацьованого матеріалу першоджерел.
До чого все це? А просто хочеться подякувати людям, які в різні епохи та часи вже простували стежкою нашої історії та допомагають іти нею іншим. До того ж раптом тобі захочеться дізнатися більше про описані події, тоді ці прізвища стануть у пригоді.
Обрамленням роману постали знамениті монастирські сливи та сам сивочолий старець – Мгарський Спасо-Преображенський монастир, який нещодавно відзначив своє поважне 400-ліття. Але цю непросту стежку духовності ти, мій читачу, маєш пройти та осягнути сам…
З повагою до людей та історії
Ваша Ганна КРЕВСЬКА».
Детальніше розпитала авторку про роботу над романом її колега, запропонувавши запис розмови читачам «Іванової гори».

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий