Із торфом,  але без попелу

Із торфом, але без попелу

На своїй присадибній ділянці вже із десяток років вирощую жимолость. Після малини її смачні плоди із легкою кислинкою – найулюбленіші в нашій родині. Щоб рослини родили щороку, додаю у грунт торф (підвищує гігроскопічність) чи напівперепрілі соснові голки. А от попіл не додаю, хоча дехто й радить, адже він так само, як і вапно, підвищує лужність, яку жимолость не любить. Додаю органіку в землю під кущами десь наприкінці червня. Для прискорення її перепрівання після рясних опадів підливаю під рослини розчин Байкалу ЕМ-1 (100 мл/10 л води) й роблю це кілька разів протягом вегетаційного періоду.
Для стимуляції зав’язування плодів перед цвітінням обробляю рослини Екосилом. Розчин роблю із розрахунку 12 крапель препарату на 3 л води. Повторюю обробіток вже після завершення цвітіння.
Як і в малини, в жимолості восени треба видаляти всі старі й надто розгалужені пагони, що загущують крону. А от ті, що виросли в поточному році, не вкорочую, бо саме на них закладаються квіткові бруньки, із яких і формуватиметься врожай.
Хтось для приваблення медоносних комах до плодових насаджень перед цвітінням обробляє їх цукровим сиропом чи медовим розчином (2 ст. л./10 л води). Я ж висадив між кущів жимолості медуницю, сію гірчицю, інші медоносні культури. Отож моя жимолость щедро й родить, бо дбаю про неї.

Розмножую живцюванням і відводками

І ще – про розмноження цієї культури. Найкращий ефект дає зелене живцювання. Найкращий час для цієї операції – перша половина червня. Зрізаю верхівки молодих нездерев’янілих пагонів завдовжки до 15 см. На кожному залишаю верхівкову пару листків, а решту обриваю, щоб не забирали поживу. Перед висаджуванням у шкілку живці зрізаним краєм занурюю у розчин, що стимулює утворення коренів. Далі саджаю пагони у пухкий тепличний грунт, рясно поливаю й накриваю зверху плівкою.
Улітку, коли природної вологи в повітрі не вистачає, доводиться до 10 разів за день обприскувати саджанці. До осені корені в них уже повністю сформовані, і я залишаю їх зимувати в неопалюваній теплиці, накривши ялиновими гілками чи соломою. Висаджую дворічні саджанці жимолості у відкритий грунт навесні. А восени їх уже можна саджати на постійне місце.
Менш трудомісткий спосіб розмножити улюблений сорт жимолості – укоренити відводки. Роблю це весною так: обережно пригинаю до грунтової поверхні кілька нижніх пагонів і вкладаю кожен у заздалегідь вириту борозенку глибиною приблизно 5 см. При цьому пагінці другого порядку чи хоча б життєздатні бруньки мають залишитися над грунтовою поверхнею. Обов’язково фіксую відводки і засипаю їх грунтом, а потім ще й поливаю. У липні перетягую їх біля основи цупким дротом для прискорення появи коренів. Відокремлюю відводки від материнського куща й розсаджую їх у вересні. До заморозків вони добре вкоріняються й нормально зимують у захищеному від вітрів місці.

Федір ДАНИЛЕНКО.
м. Полтава.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий