“Із задзеркалля едему…”

“Із задзеркалля едему…”

Про себе – на наше прохання, для «Іванової гори», Сергій Сурмач написав коротко: «Був і лишаюся полтавцем, хоча крайні 20 літ фізично перебуваю на чужині. Автор 6 книг, друкувався у вітчизняних та зарубіжних журналах. Лавреат літературних премій імені Василя Симоненка та Володимира Малика. Підготував до друку книгу «Жевриво», куди увійшли тексти 2014–2020 років».
Нагадаємо нашим читачам, що поет народився 1955 року в Лубнах. Закінчив історичний факультет Полтавського педагогічного університету імені В. Г. Короленка, вчителював, працював на будівництві на Донбасі. Нині живе у Криму.

* * *
Л.Хв.
схоже я сам собі снюся
може я снюся комусь
коні і коники в лузі
знають
я знати боюсь
квітка далекої зірки
губить комет пелюстки
може я снюся їй зрідка
в темряві раз на віки
знати боюсь що насправді
вкрите обрусом мари
мов в телефоні несправнім –
барви слова номери
зникне доступність блютуза
згасне видіння ясне
коні і коники в лузі
хтозна чи й бачать мене
* * *
зірки голубуваті
в лимані як в сльозі
метелики багаття
танцюють на косі
і жінка як востаннє
кружляє край води
легенькі мов зітхання
лишаючи сліди
і лиш долоні течій
розгладять по миску
два імені й сердечко
на мокрому піску

Означення Івана Сокульського

завтра прийдуть чужі
я це знаю
по могилах – як смерк на ясне –
по шовках кровнорідного краю
пройдуть пройди
насядуть і не
буде сили для змаги і змоги
і хто ж будем хто ж будем цей раз
та горбатяться громом пороги
у дніпрі що тече через нас
(Із книги «Ангарський перевал» 2013 р.).
* * *
із вокзалів
закурличуть поїзди
без печалі
ми не вернемо сюди
двічі в річку
синіх колій не зайти
манять в нічку
а виходять не за тих
таньки й свєтки
обірвавши юний сміх
на віньєтках
у альбомах випускних
як на лихо
не розгледіти крізь ніч
навіть тих хто
не ховав своїх облич
ці вокзали
із захриплими «курли»
ми втрачали
трохи більше ніж могли
на порозі
проводжали та не нас
без наркозу
ріже спогадами час
як же мало
ходить світла між імли
ми кохали
трохи довше ніж жили

Вірус

присмерки автівки а тебе
щось таке безжальне переїде
нипають навколо атб
постаті щурячі гречкоїдів
тільки не втекти за блокпости
приписів сказавши «я не граю»
знатимеш пощо насправді ти
і почім халва в бахчисараї
жеребом підкинутий мідяк
світить та не гріє через грати
вірусів геномів і ніяк
і нічого вже не переграти
* * *
оперилося зло вже і в друге крило
до смертельних свинців ще й чуму
принесло
неполеглі на фронті старої війни
погадають на чорних ромашках весни
занотують свої безпросвітні жалі
на вкраїнських полях на чернетках ріллі
де в рядках лісосмуг розставляє харон
жваві коми сорок мертві крапки ворон

Сергій СУРМАЧ
Член Асоціації українських письменників

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий