Як позначиться міграція на соціальній і демографічній ситуації в Україні, або

Як позначиться міграція на соціальній і демографічній ситуації в Україні, або

На який рівень доходів зможуть розраховувати українці через 10 і більше років

Як свідчить статистика, останніми роками демографічна ситуація в Україні знову почала різко погіршуватися. Скажімо, торік на Полтавщині, як і в цілому в Україні, на 100 смертей припадало 55 народжених. Причин цьому чимало, та головна – суто економічна. Адже зазвичай народження дітей планують завчасно, аби накопичити певні фінансові ресурси. Зібрати хоча б якісь заощадження зі здебільшого злиденних українських зарплат практично неможливо.

Стан війни на окремих українських територіях, низький рівень зарплат і масова міграція заробітчан, зрештою, невпевненість у завтрашньому дні – ці та інші обставини в нашій країні не сприяють зростанню народжуваності. Відтак населення України продовжує скорочуватися швидкими темпами.

За даними Державної служби статистики, тільки за період із січня по квітень цього року нас стало на 87,5 тисячі осіб менше. Станом на 1 травня чисельність населення України становила 42,3 мільйона осіб, передають “Українські Новини”.

Як повідомив інформагентству NEWSONE міністр закордонних справ України Павло Клімкін, щомісяця понад 100 тисяч наших співвітчизників емігрують у пошуках роботи. Загалом, за словами віце-прем’єр-міністра Павла Розенка, станом на квітень тимчасово чи регулярно працюють за кордоном від 3 до 6 мільйонів українців.
Сьогодні в Польщі працює близько 1 мільйона українців, проте в пенсійній системі з них зареєстровані тільки 300 тисяч. Про це в ході відеоконференції повідомив газеті “Деловая столица” міністр соціальної політики України Андрій Рева. За його словами, українці часто ігнорують страхування в Польщі.
– Людей направляють з України в Польщу як у відрядження. Але як тільки там він отримує дозвіл на роботу, тут звільняють, і там він не страхується. Оскільки він там страхові внески не платить, то страховий стаж йому не йде. Якщо повертається в Україну, у нього ні там немає права на пенсію, ні тут, – розповів Андрій Рева.
Він зазначив, що через процес трудової міграції в Україні виникла проблема нестачі фахівців.
– У нас сьогодні вже відчувається дефіцит, у першу чергу кваліфікованих кадрів. А якщо ця тенденція буде продовжуватися, то в нас взагалі буде нестача кадрів, навіть некваліфікованих, – додав міністр.
За його словами, у процес сезонної трудової міграції залучені 7 мільйонів громадян України, при цьому постійно за кордоном працюють 3,2 мільйона осіб.
Раніше польська Gazeta Prawna зауважила, що українські заробітчани – на другому місці за впливом на польську економіку. За даними Нацбанку Польщі, українці переводять більше 90 відсотків від усього обсягу транзакцій за кордон. Крім того, дослідження Personnel Service із трудової міграції у першому півріччі 2018 року показало, що в Польщі зростає кількість українців, які отримують зарплату нарівні з поляками.

Проблема не в бідності, а в нерівності

Проблема України не в бідності населення, а в нерівності між бідними й багатими. Таку думку висловила під час зустрічі Дискусійного клубу “ДС” завідувач відділу рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ Людмила Черенько. – Світ після Другої світової війни змінюється. Світ турбується про добробут людей. Але кожні 10 років ООН констатує, що рівень диференціації зростає. В Україні до цих пір немає ефективної політики, немає навіть розуміння необхідності ефективності у стримуванні зростання нерівності. У цьому ми схожі на країни Африки, – вважає Людмила Черенько. – 5 відсотків дуже бідних, 5 відсотків дуже багатих. У нас немає величезних масштабів бідності, це політичні інсинуації. Проблема в іншому – в нерівності, – додала вона.

За даними Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи, станом на 1 січня 2017 року чисельність населення без обліку окупованих територій становила 36 мільйонів осіб. Цифра істотно менша від офіційних даних Укрстату – 42,6 мільйона осіб. Перепис населення в Україні не проводився з 2001 року.

В інтерв’ю українській редакції “Радіо Свобода” директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України, академік Елла Лібанова зазначила, що міграція завжди була для України дуже важливим компонентом ситуації на ринку праці, в тому числі й за радянських часів. Це пов’язано з тим, що українці, на думку вченої, доволі мобільні, дуже кваліфіковані та згодні були виїхати.
Зважаючи на те, що основним напрямом міграції громадян України нині є Республіка Польща, Елла Лібанова зауважила:

– Зараз за паритетом купівельної спроможності в Україні середня зарплата близько $700, у Польщі – $2200. Уповільнення міграції може статися тоді, коли зарплата українців становитиме 70–75 відсотків від польського рівня.

На її думку, місце українців, які виїхали на роботу за кордон, займуть азіати.
– Це буде абсолютно інший етнос, з іншою культурою, з іншою релігією. Не факт, що наші люди готові до життя в поліетнічному етносі. Ми не поліетнічна, ми моноетнічна нація. Це шалений виклик для нашої влади і суспільства, – наголосила академік. – Ще одна проблема, пов’язана з виїздом кваліфікованої робочої сили з України, – це так званий “відтік мізків”. Ми сьогодні втрачаємо потенційних Енштейнів, – додала демограф.

Мінімальна зарплата протягом чотирьох років має зрости в півтора разу

До кінця цього року мінімальна зарплата в Україні повинна зрости до 3,9 тисячі гривень, а до кінця 2021-го вона вже має становити 6,2 тисячі гривень. Про це йдеться у консенсус-прогнозі, який підготувало Міністерство економічного розвитку та торгівлі України на основі прогнозів різних відомств і установ.
Зокрема експерти прогнозують рівень зростання реального ВВП 2018 року на рівні 3,2 відсотка, тоді як 2019-го – 3,1 відсотка, 2020-го – 3,3 відсотка, 2021-го – 4 відсотки.
Рівень інфляції, згідно з прогнозами, в цьому році становитиме 9,7 відсотка (у розрахунку грудень до грудня попереднього року), 2019-го – 8%, 2020-го – 6,8%, 2021-го – 6,4%.

Валовий продукт треба збільшити в 10 разів

Через 10 років працюючих в Україні буде вдвічі менше, ніж пенсіонерів, стверджують демографи. А що буде з економікою України через 5–10–15 років? Чи зможемо ми стати країною “першого світу” та розраховувати на “європейські” пенсії, зарплати, якість життя?

Щоб до 2030 року рівень життя українців зрівнявся з нинішнім рівнем життя у Словенії, Італії, Іспанії, за оцінками Українського інституту майбутнього (UIF), ВВП України повинен вирости більш ніж у 10 разів. Але чи достатньо в нас людського ресурсу для цього? Хто буде створювати валовий продукт через 5–10 років і для кого?
Тенденція така, що населення України старіє, народжуваність падає, креативний клас масово покидає межі країни. При збереженні такої тенденції через 30–50 років українська нація взагалі може перестати існувати.

До 2050 року, якщо не змінити ситуацію, населення скоротиться ще на 8 мільйонів і складатиме 27,9 мільйона осіб. І це без урахування очікуваного відтоку українських мігрантів після відкриття “безвізу”. Реально ж населення України, найбільшої країни в Європі, через 30 років може бути менше 20 мільйонів осіб. Тільки вдуматися, ще 20 років тому нас було 50 мільйонів.

Скільки нас працює, і хто створює валовий продукт

За даними Укрстату, тих, хто працює в Україні, загалом 16 мільйонів осіб. Із них 4 мільйони працюють у тіньовому секторі. Таким чином, у створенні офіційного валового продукту беруть участь близько 12 мільйонів осіб. Тобто третя частина населення країни. Якщо врахувати, що близько 2 мільйонів осіб – бюджетники, які отримують зарплату з податків, то фактично працюючих залишається близько 10 мільйонів осіб. По суті, це “упряжка”, яка везе на собі інших – 26 мільйонів українців, у тому числі пенсіонерів, дітей, учнів, безробітних, утриманців, тих же працівників бюджетної сфери…
Ті, кому сьогодні 25–35 років, – найбільш активні та мотивовані молоді люди. Вони легко знаходять високооплачувану роботу за кордоном і їдуть на ПМЖ до Польщі, Угорщини і т.д. Безвізовий режим з ЄС відкриває ще більше можливостей для їхньої міграції.

Близько 9 мільйонів українців щороку виїжджають за кордон на сезонні роботи, інформує 1NEWS із посиланням на прес-службу Кабміну.
Про це також заявив міністр соціальної політики Андрій Рева під час вступного слова на відкритті проекту Міжнародної організації праці “Інклюзивний ринок праці для створення робочих місць в Україні”.
– На сьогоднішній день трудова міграція в основному носить сезонний характер. У цьому процесі, за нашими оцінками, в цілому беруть участь до 9 мільйонів українських громадян щороку, – зазначив високоурядовець.
Він також додав, що, за даними Державної міграційної служби України, постійно за кордоном працюють понад три мільйони 200 тисяч українських громадян. Перекази заробітчан у 5 разів перевищують іноземні інвестиції. За 2015–2017 роки трудові мігранти переказали в Україну 23,8 мільярда доларів.

Друга група – це люди передпенсійного віку. Через 10 років більшість із них піде на заслужений відпочинок, а навантаження щодо їхнього забезпечення ляже на більш молоде покоління. Трудовий ресурс України поповниться тими, кому сьогодні до 20 років. Їхня частка найменша в загальній чисельності людей працездатного віку. Тобто уже через 10 років в Україні може виникнути надзвичайний дефіцит кваліфікованої робочої сили.
Частка українців віком старше за 60 років у загальній чисельності населення зросте до 2050 року з 20 до 30 відсотків. Тобто кожен третій українець буде пенсіонером за віком. До них ще потрібно додати пенсіонерів, які отримують допомогу через інвалідність, за вислугою років, у разі втрати годувальника тощо. Кількість працездатного населення і зайнятих продовжить падати, трудовий ресурс буде обмежений. На зміну поколінню, яке старіє, не прийдуть досить молоді, здатні “прогодувати” себе, пенсіонерів, пільговиків, дітей, утриманців та забезпечити всім гідний рівень життя. Велика частина валового доходу буде витрачатися на утримання тієї частини населення, яка не створює доданої вартості.
Про жодні “європейські” доходи та зарплати за такої демографічної ситуації мови бути не може.

Через 10 років на одного працюючого в Україні буде два пенсіонери

Якщо нічого не робити, дисбаланс між працюючими та пенсіонерами буде критичний. Реальна кількість працівників у формальному секторі економіки може знизитися до 8–10 мільйонів осіб. У той же час кількість пенсіонерів збільшиться до 13–16 мільйонів.
Через 20–30 років бюджетні дотації до Пенсійного фонду, за оцінками UIF, складуть 50 відсотків усіх Державних витрат. За такої ситуації очевидно, що нинішня молодь не матиме соціального захисту від держави при досягненні пенсійного віку. Без проведення пенсійної реформи, введення обов’язкової накопичувальної системи безбідна старість неможлива, вважають соціологи.
Складно навіть уявити майбутнє України за умови продовження нинішніх тенденцій. У такому випадку в найближчі 10 років дисбаланс між працюючими й соціально незахищеними стане критичним, прогнозують фахівці-демографи. На 1 працівника припадатиме 2–3 утриманці. Пенсійний вік підвищуватиметься кожні 2–3 роки, усе більше українців не доживуть до виходу на пенсію. Підростаючому поколінню доведеться працювати вдвічі більше, щоб утримувати старіюче населення. При цьому рівень їхніх доходів та якість життя залишаться одними з найнижчих у Європі.
Замість розвитку медицини, освіти, будівництва доріг гроші з Держбюджету будуть іти на соціальні виплати. Залежність України від зовнішніх донорів стане критичною. Ми ніколи не набудемо інституційної незалежності й будемо повністю грати за правилами інших країн. Економіка не зможе розвиватися, українці все активніше залишамуть межі батьківщини, виникне гостра нестача у висококваліфікованих фахівцях. Простіше кажучи, створювати ВВП буде нікому.
Через 30–50 років система соціального забезпечення повністю впаде, тобто пенсій, пільг, допомог не буде взагалі. Це викличе хвилі соціальних бунтів і протестів, політичну кризу, в кінцевому результаті – розкол країни.
Чи хочуть українці для себе та своїх дітей такого майбутнього? Поки Україна знаходиться в точці біфуркації, є можливість усе змінити. Ми не можемо передбачити майбутнє, але ми можемо його створити.

Людмила ДАЦЕНКО.

Добавить комментарий