Як реагувати на лайку з уст дітей

Як реагувати на лайку з уст дітей

«Лайка – це відреагування накопиченого через надмірний стрес, вона може виразити глибину переживання, якщо інші слова не підходять», – розповідає психологиня в приватній практиці, інклюзивна тьюторка, спеціалістка дошкільної освіти Анастасія АБМАНОВА.
Публікацію за підсумками спілкування з фахівчинею для сайта «Нова українська школа» (https://nus. org.ua) підготувала Марія МАРКОВСЬКА. Пропонуємо кілька уривків з цього матеріалу.

Психологиня Анастасія Абманова пояснює, що під час війни ми чуємо багато лайки від дорослих і дітей тому, що люди емоційно перевантажені. «У французькій армії спеціально вчать солдатів лаятися. Адже їхнє завдання – максимально чітко й виразно висловлювати свої думки та давати команди. У них немає часу та можливості влаштовувати терапевтичні групи й переживати почуття. Натомість лайка – це дуже коротке та чітке послання. Лайка показує конкретний намір та яку енергію вкладає людина. А на війні немає часу для прохань і сумнівів», – говорить Анастасія.
З дитиною, яка взяла за звичку лаятися, варто поговорити, чому в буденному житті ми не використовуємо такі методи. Адже ми – не в армії, ми в інших умовах, а тому комунікація інша, ми маємо змогу використовувати більш соціально прийнятні форми висловлення.
«Якщо дитина ненароком почула лайку й запитує дорослих, чому людина так говорить, треба все пояснювати, не вважаючи дитину дорослою і такою, яка сама має все розуміти. «Лайка – це така мова, дядько дуже злякався, а тому так сказав. Ця мова має певне послання. Але ми в буденному житті так не спілкуємося. Це нормально для війни, але не для нашого спілкування».
Дитині треба знати, що лайка може ранити почуття іншої людини.
***
Якщо дитина багато лається, то, найімовірніше, у неї накопичилося багато переживань, і їх треба кудись злити, якось відреагувати на них.
«У такому випадку треба говорити з дитиною, що відреагувати на емоції можна іншими, більш соціально прийнятними методами – через розмови, ігри, малюнки. Якщо в мирні часи психологи не рекомендують батькам купувати дітям «танчики» чи солдатиків, то зараз – будь ласка. Дітям треба відрефлексувати, програти свої емоції – і якщо вони цього потребують, треба це дозволяти.
Утім, слід розуміти, що зараз діти рефлексують над своїми емоціями методом, який вони найчастіше бачать у суспільстві, – і цього не забереш. Адже діти дивляться відео, а навіть якщо увімкнути серіал, перед ним все одно 10 хвилин показують рекламу, в якій можуть бути вже сталі лайливі вирази цієї війни. Навіть якщо вони заблюрені (приховані), дитина могла до того чути оригінал і відтворювати його», – пояснює психологиня.
Якщо дитина в афекті, то спочатку треба розрядити цей афект, а потім говорити про кордони, межі, про спілкування, яке ранить, і ситуацію, у якій ми перебуваємо.
Окрім усього, треба знати, що зараз нормально спрямовувати свою агресію на агресора та ситуацію загалом. Натомість не можна спрямовувати її одне на одного.
Дорослим треба розібратися: це їм некомфортно, що діти поруч із ними лаються, чи діти просто не можуть інакше висловити свої почуття. Психологиня пояснює: якщо, наприклад, дітям постійно кажуть: «Не бійся», «Не хвилюйся», «Припини плакати», а дорослі поруч постійно лаються, то лайка – це єдино прийнятний спосіб вираження емоцій для дитини.
«Тоді важливо говорити: «Знаєш, я чую, що ти зараз емоційно висловлюєшся. Поговорімо про це!». Під час розмови треба розібратися, через які емоції відбувається цей викид. Усе також залежить від ресурсів дорослих. Якщо вони наразі не мають змоги помічати почуття інших і турбуватися про них, то така розмова не матиме сенсу», – говорить Анастасія Абманова.
Старшим дітям можна пояснювати, що нині завдання ворога – це деморалізувати нас. Тому важливо залишатися в стійкому моральному дусі, бути уважними та дотримуватися нормальних правил комунікації.
«Так і пояснюємо дитині: «Лайка є, її використовують солдати, ми можемо подосліджувати з тобою, у яких ситуаціях її використовують, адже слова – це також зброя. Ми не можемо дати людині, яка не вміє користуватися зброєю, рушницю. Так само із лайкою – якщо ви не вмієте користуватися емоційно забарвленою мовою, то можете нашкодити комусь», – наводить приклад фахівчиня.
Далі можна поговорити про правила комунікації. Наприклад, удома з батьками, братиками та сестричками ми не лаємося, ми уважні одне до одного, не ображаємо одне одного.

Добавить комментарий