НезнаннЯ складу грунту на присадибній чи дачній ділянці нерідко стає причиною невисокого врожаю, зайвих затрат, а іноді навіть загибелі вирощуваних культур.
Ось чому, перш ніж почати обробляти ділянку, важливо встановити, які речовини переважають у грунті. Для цього необов’язково шукати адреси хімічних лабораторій, домовлятися про проби і платити чималі гроші за тестування. Необхідні аналізи можна провести і підручними засобами.
Визначення грунту на вміст піску та глини. Існує кілька способів тестування грунту. Якщо не можете визначити склад грунту за зовнішнім виглядом, проведіть так званий “тест з банкою”. Для цього беруть велику скляну банку з кришкою, яка закручується, наливають у неї води (приблизно на три чверті) і кидають пригорщу землі. Землю для проби слід брати з глибини 10–12 см. Банку закривають кришкою і злегка струшують, щоб грунт змішався з рідиною, потім полишають її на якийсь час. Якщо грунт піщаний – на дні банки швидко осяде пісок. Вода ж у цьому випадку буде відносно прозорою. На дні з’явиться осадок, а на поверхні плаватимуть легенькі часточки. Якщо грунт глинистий, осадок на дні буде незначним, а вода помутніє.
На практиці частіше користуються іншим способом визначення вмісту піску чи глини в грунті. Грудку садової землі зволожують і добре розминають пальцями до стану пластичної маси. Потім розкачують її на долоні в “ковбаску” завбільшки як дощовий черв’як. Тепер спробуйте зігнути “ковбаску” в кільце. Якщо це вдалося і на “ковбасці” не з’явились тріщини, то у вас важкий глинистий грунт. Якщо ж при згинанні виникли тріщини, то маєте суглинок із невеликим вмістом піску. Якщо ж “ковбаска” розпадається на частини, то грунт супіщаний, пісок становить значну його частину. Якщо ж землю не вдалося розкачати і зігнути, то це піщаний грунт, у ньому майже сам пісок.
Якщо ваша садова земля належить до глинистих грунтів чи суглинків, вона потребує поліпшення структури. Річ у тім, що навіть значна частка глини при поливі спричиняє “запливання” грунту. Часточки глини забивають усі пори, не дають повітрю проникнути до коріння рослин. Щоб цього не відбувалося, треба вносити або органічні добрива, або добавки, що містять кальцій. До таких належать вапно, крейда, доломіт, кісткове борошно, попіл тощо. Гумус та кальцій – речовини, які викликають найістотніше подрібнення глинистої маси (цей процес називають коагуляцією). Грунт збивається в грудочки, його структура і родючість відчутно поліпшуються. Коріння рослин утворює густу мережу, воно добре дихає, ріст рослин прискорюється. Така земля надійніше втримує поживні речовини від вимивання, довше залишається вологою за спекотної погоди. На фоні поліпшеної структури ефективніше діють мінеральні добрива.
Навіщо знати, чи багато піску міститься в садовій землі? За своїм походженням чимало городніх культур і садові квіти тяжіють до піщаного грунту і найліпше ростуть на ньому. Приміром, піщаний грунт та легкі супіски полюбляють капуста, картопля, морква, редиска, салат, цибуля, часник, огірки, кавуни, дині і, звісно ж, цибулинні квіти. (Решта важливих овочів – буряки, помідори, гарбузи, кабачки, горох – не віддають переваги якомусь одному грунту, вони добре ростуть і на суглинках, і на супісках). Тож, якщо маєте можливість, поліпшіть садову землю додаванням піску.
Одначе варто знати, що пісок містить невеликий запас поживних речовин і потребує регулярного внесення добрив. Найліпше добриво для піщаних грунтів – компост, прілі рослинні рештки, а також минулорічний, добре перепрілий гній. Не можна вносити на піщаних грунтах великі дози добрива, оскільки це призводить до опіків коріння. Ліпше вносити добрива частинами, у вигляді підживлень.