Янгол небесного легіону

Янгол небесного легіону

За інформацією прес-центру операції об’єднаних сил, 12 травня на всій лінії зіткнень не припинялися бойові дії. Війська сепаратистів порушили режим припинення вогню та 20 разів застосовували 122-міліметрову артилерію, 120- та 82-міліметрові міномети. На Донецькому напрямку інтенсивні бойові дії тривали в районах населених пунктів Зайцеве, Верхньоторецьке, Кам’янка, Новоградське, на Авдіївській промзоні та на околицях Мар’їнки. Під час бойових дій один військовослужбовець загинув, ще чотири – отримали поранення.
Саме в Авдіївці Донецької області загинув наш земляк Олег Бокоч. Він, намагаючись порятувати із зони обстрілу пораненого товариша по службі, зазнав поранення голови, яке виявилось несумісним із життям…
Це повідомлення озвалось болем у серцях не лише рідних Героя. Важко стримати емоції. Важко знайти потрібні слова…
Ну як же так? Знову загинув зовсім юний. Лише 23 роки. Нестерпний біль втрати. Ще один Герой перейшов у небесний легіон захисників України. Сказати, що болить серце, – це нічого не сказати. Клята війна забирає найкращих янголят. Їх уже так багато на небесах…
Вічна пам’ять Герою, який загинув, рятуючи побратима, а за великим рахунком – усіх нас. Боже, благаю, допоможи припинити цю трикляту війну.
***
БІОГРАФІЯ Олега Бокоча вміщується в кілька рядків.
Народився в 1994 році в селі Миколаївка Кобеляцького району. По закінченні 9-го класу Бродщинської ЗОШ І–ІІ ступенів вступив до Полтавського базового медичного коледжу, де отримав спеціальність фельдшера. Деякий час працював у медичних закладах Полтави й пішов служити за контрактом у Збройні сили України. Служив у 95-й окремій десантно-штурмовій дивізії на посаді фельдшера 2-ї десантно-штурмової роти. 12 травня був останній день його служби (контракт закінчився), а став останнім днем у житті військовослужбовця.
Непоправної втрати зазнали батьки, Надія Степанівна і Степан Васильович, та брат Роман, який працює в Полтаві в органах поліції.
Не може повірити в те, що сталось, Бродщинський сільський голова Наталія Довга:
– Бокочі – дуже хороша родина. І синів такими ж виховали. Олег був, як те сонечко: веселий, привітний, добрий. Мріяв про медицину й впевнено опановував професію. У житті не шукав легких шляхів. Два роки служив за контрактом, будував плани на майбутнє, і так боляче, що їм не судилось збутись.
Дуже болісною стала звістка про загибель Олега колишньому класному керівнику Яні Довгоженко:
– Усі роки (з 5 по 9 клас) Олега обирали командиром класу. Він був активним: добре навчався, займався спортом, брав участь у всіх шкільних і класних заходах. Захищав честь школи на районних змаганнях, займав призові місця. Був відповідальним, товариським, привітним, мав почуття гумору. Коли готували свята, давали Олегу жартівливі ролі: він справлявся з ними найкраще. Не учень був, а сонечко. Як боляче, що так рано це сонечко згасло.
Женя Чудопалов, колишній однокласник:
– Ми дружили в шкільні роки. Я знав, що він надійний, щирий, готовий прийти на допомогу. А ще – дуже веселий. Після 9-го класу наші дороги розійшлися: я поїхав навчатись у Царичанку, він – у Полтаву. Потім я проходив дійсну службу, а він підписав контракт на службу в Збройних силах України.
Хіба я міг подумати, що нам уже ніколи не доведеться зустрітись?! А сталось саме так…
Ірина Семенова-Бацалє:
– Ніколи не дивилась новин і зовсім випадково наткнулась на «ТСН» і побачила його фото. Ледве не втратила свідомість, як побачила Олега. До цих пір не вірю, що його немає. Разом у коледжі навчались, співали на одній сцені. Він – хлопець-позитив, ніколи й нікому ні в чому не відмовляв. Неймовірно добра людина була… Царство Небесне. Співчуття батькам і брату.
Нестерпно боляче говорити про Олега в минулому часі. Нестерпно боляче усвідомлювати, що йдуть від нас найкращі.
Поховали військового медика Олега Бокоча на міському цвинтарі в Кобеляках з усіма військовими почестями. Спочивай з миром!

Наталя ПУЗИНА
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий