Диня канталупа (Cucumis melo L.var. Cantalupensis), або Мускусна, або Американська, або Тайська, належить до родини Гарбузових (Cucurbitaceae). Вона була завезена в Західну Європу з Азії в середні віки. Згідно з легендою була піднесена як незвичайна страва Папі Римському в XV столітті. Плід так йому сподобався, що він наказав вирощувати рослину в своєму маєтку в італійській провінції Канталупи, за що вона і отримала основну назву. І сьогодні ця надзвичайно солодка диня популярна як у Старому, так і в Новому світі. Вирощують її й українці. Причому останні кілька років виведено кілька цікавих сортів солодкого делікатесу, які успішно родять на території Степу і Лісостепу.
Солодке задоволення
Плоди дині канталупи можуть бути різної форми: округлої, овальної або у вигляді приплюснутої кулі. Поверхня буває і гладкою, і сітчастою, по якій ідуть широкі ребра, розділені вузькими і глибокими борознами; шкірка дуже товста, зморшкувата або навіть бородавчаста. Забарвлення плодів має жовтуваті відтінки або помаранчевий колір, іноді світло-зелене зі смужками. М’якуш переважно оранжево-червоного кольору, ніжний, соковитий, який тане у роті, дуже солодкий. У сортів із зеленою шкіркою – вершкового кольору, з відмінними смаковими якостями і приємним мускусним ароматом. Вага плодів становить у середньому від 0,5 до 1,5 кг, розміри диньки у цьому випадку рідко перевищують 25 см, у деяких гібридів вага плодів може становити до 4–5 кг. За термінами дозрівання сорти належать в основному до середньостиглих, але є і ранньостиглі гібриди, наприклад, Канталупа жовта F1. Плоди не зберігаються довго, але добре переносять перевезення на далекі відстані. З канталупи отримують відмінні цукати і варення високої якості. Вона невибаглива у догляді, стійка до хвороб і шкідників. Склад канталупи можна назвати унікальним, адже серед усіх сортів динь лише у ній є каротин. А низька калорійність робить диню цінним і привабливим продуктом.
Серед переваг вирощування мускусних динь відзначаються такі: грубість сітчастості на шкірці не дозволяє плодам розтріскуватися через надмірну вологу; культура легко переносить вологе і не дуже тепле літо у порівнянні з іншими азіатськими сортами. Диня невибаглива при вирощуванні. Володіє стійкістю і відрізняється відмінним смаком.
З недоліків можна відзначити нетривале зберігання. З цієї причини диню рекомендують вживати в їжу протягом трьох тижнів після збирання врожаю. При більш тривалому зберіганні плоди позбавляються своєї привабливості. Крім вживання в їжу у свіжому вигляді, з неї виготовляють відмінні цукати, варення та повидло. Свіжий овоч чудово втамовує спрагу, але довго у такому вигляді не зберігається. Пасічники отримують у період цвітіння рослин смачний мед, який називають бекмес. Через її нетривале зберігання, крім звичного всім вживання в їжу у свіжому вигляді, з канталупи виготовляють сухопродукти, але процес цей досить складний і довгий, тому не кожному під силу.
Особливості вирощування
Для садіння динь рекомендовано підбирати ділянки, окремі від інших культур. Вони повинні відмінно освітлюватися і прогріватися сонячним світлом, не зазнавати впливу холодних вітрів. Найкраще зупиняти вибір на південних схилах. Добрими попередниками є зернові, бобові, білоголова капуста, часник, цибуля, огірки. Не рекомендуються як попередники для дині всі види гарбузових, томати, морква.
За вирощування дині розсадним способом найбільш раціональним вважається вирощування по 2 рослини у горщику. Розсаді потрібні полив теплою водою і достатнє освітлення. Через 4–5 тижнів, коли буде 4–5 справжніх листків, можна пересаджувати рослини у відкритий грунт. Спочатку рекомендується накрити грядки плівкою або агроволокном, натягнутим на каркас, щоб захистити рослини від комах, низьких температур і сонячних опіків. Але коли рослини дині почнуть цвісти, їх слід буде розкрити, щоб відбулося запилення. За сезон вирощування необхідно 3–4 міжрядні обробки.
Диню можна також вирощувати на шпалері, а для підтримки плодів використовувати сітки. Канталупа – досить невибаглива рослина, але слід враховувати, що вона дуже вимоглива до поливу, особливо у спекотний, посушливий час.
Канталупа відзначається високою стійкістю, але іноді все ж уражується хворобами (борошнистою росою, кореневою гниллю та ін.) або шкідниками (попелицею, павутинним кліщем). У цих випадках необхідно обробляти посіви спеціальними препаратами. Рослини також рекомендується прищипувати, що сприяє формуванню більшої кількості бічних пагонів. Підгодовувати необхідно під час активного росту, використовуючи азотні добрива. Під час цвітіння і зав’язування плодів застосовуються фосфорні та калійні добрива. За сезон дині потрібно 3 підгодівлі: дві – до початку цвітіння (азотними добривами) і одна – у період цвітіння (калійними і фосфорними).
Сорти і гібриди
До найбільш перспективних сортів і гібридів дині канталупи належать:
Канталупа жовта. Потужна рослина має довгі пагони і великі листки темно-зеленого відтінку. Ранньостигла (60–70 діб). Плоди мають грубу сітку на шкірі, овальної форми, вага їх сягає 2,5 кг. Вміст загального цукру – 14%, стійка до хвороб.
Ірокез. Потужна рослина має довгі пагони і великі листки темно-зеленого кольору. Середньостигла (80–90 діб). Плоди овальної форми, мають грубу сітку на шкірі, вага їх сягає 1,7 кг. Перевагою цієї дині є рекордний вміст в її м’якоті бета-каротину і вітаміну А. Лежкість середня, урожай слід знімати своєчасно, щоб дині не перезріли. Відрізняється стійкістю до хвороб.
Блонді. Один із нових сортів із середнім (80–85 діб) терміном дозрівання. Рослина має високу адаптивну здатність до нових особливостей клімату, показників грунтового складу, рівня вологи. Плоди невеликі, 0,4–0,6 кг, приплюснуті або овальні. М’якоть помаранчева, містить велику кількість сахарози і фруктози, а також вітамінів РР, А і С, відзначається високою стійкістю до кореневої гнилі.
Канталупа зелена. Особливістю цього сорту є зелений колір шкірки. Плоди мають вагу близько 1,2 кг, кулясту форму і густу грубу сітку на шкірці. Диня транспортабельна. М’якоть кремово-зелена, соковита, дуже солодка через підвищений вміст цукрів. Містить велику кількість вітамінів РР, С, А, каротину. Сорт стійкий до хвороб і знижених температур.
Галлія. До умов зростання невибаглива, однаково добре переносить підвищений рівень вологості і посушливий період, відрізняється стійкістю до знижених температур. Середньостиглий сорт з м’якоттю фісташкового відтінку. Плоди не дуже великі. Головна цінність полягає у високій адаптивній здатності.
Оксана. Ранньостиглий (60–70 діб). Плоди можуть тривалий час зберігатися без втрати товарного вигляду. Відзначається великими плодами до 4–5 кг. Вони мають овальну форму і жовте забарвлення. Шкірка вкрита густою сіткою. Всередині знаходиться біла м’якоть. Вона вважається досить соковитою і трохи кислувата. Має високу стійкість до хвороб.
Паризька. Це сорт французької селекції. Він відрізняється прекрасними смаковими якостями і екзотичним зовнішнім виглядом. Рослина вважається невибагливою і придатна для культивування у різних регіонах.
Біла мускатна. Це ранній сорт. Він дозріває за 60–70 діб. Плоди відрізняються округлою формою і мають гладку шкірку. Вага може досягати 2 кілограмів. Всередині присутня соковита і солодка м’якоть зеленуватого кольору.
О.В. СЕРГІЄНКО,
доктор сільськогосподарських наук.