Казкарка, мама, бабуся

Казкарка, мама, бабуся

У день 110-річчя всесвітньо відомої шведської письменниці в Полтаві в театрі ляльок провели фестиваль дитячої творчості “У світі Астрід Ліндгрен”.
Ласун Карлсон і бешкетниця Пеппі
Організатор – навчально-виховний комплекс “Паросток” громадської організації “Педагогічний центр “Академія” при підтримці Посольства Швеції в Україні. Школа “Паросток” є учасником міжнародного молодіжного проекту “Астрід Ліндгрен і дитяча культура світу”. Тут вивчають шведську мову і творчість казкарки, їздять у гості до друзів у місто Віммербю, на її батьківщину, та приймають їх у себе.
Заявки на участь надіслали діти з Полтави, Полтавської, Запорізької, Дніпропетровської, Київської та інших областей. Завдяки міжнародному проекту юні полтавці побачили малюнки польських однолітків, почули пісеньки Пеппі й Карлсона шведською мовою.
– Наш фестиваль – творче змагання, але не конкурс. Кожний може показати свої здібності, інтелект, знання, розвинути таланти. Робимо це з метою зацікавити дітей творчістю Астрід Ліндгрен і взагалі дитячою літературою й читанням. Сьогодні у нас 210 учасників, – відзначила голова ГО “Педагогічний центр “Академія”, виконавчий директор ПНВК “Паросток” Олена Ульяніч.
Повна назва заходу – фестиваль учнівської соціальної та художньої творчості. У його рамках діяли літературознавчі та читацькі майстерні для школярів, учителів і батьків.
На дітлахів чекали літературно-рольовий конкурс “Герої Астрід серед нас”, представлення власних ілюстрацій до творів письменниці, читацька вікторина для знавців її книг тощо. Організували благодійний ярмарок для збору коштів на лікування хворого хлопчика, перегляд фільмів за творами пані Астрід, фотозону. Діти могли записати свої враження й побажання. Інтерв’ю у них брали юні журналісти шкільної газети, яка має назву “Довгапанчоха”, фотосесії проводили юні фотокори.
Школярі разом з мамами, татами, бабусями, вчителями поринули в чудовий світ казки, згадали Карлсона, Пеппі, Роні – доньку розбійника, Расмуса-волоцюгу, маленьку Мадикен та інших героїв творів пані Астрід.
Домашні вистави для розвитку дитини
Дев’ятирічна Софія Мороз, четвертокласниця 13-ї полтавської гімназії, прийшла на свято з мамою Юлею. Соня любить малювати, відвідує школу мистецтв.
– Зробила ілюстрацію до книжки про Пеппі Довгупанчоху, це весела дівчинка, яка вміє дружити, – розповіла маленька художниця. – На моєму малюнку її друзі сидять у печері з перлинами, які у них хотіли забрати розбійники.
– Ми з нею перечитали всі книги про Пеппі й Карлсона, їй сподобалось, – додала мама дівчинки Юлія. – Взяти участь у цьому конкурсі в номінації “Образотворче мистецтво” запропонували в школі. Сюжет малюнка донька придумала сама. Якщо пройти всі етапи фестивалю, розігрується головний приз – путівка в Швецію.
Семирічна Настя Ковальська побувала в ляльковому театрі разом із бабусею.
– Дуже любимо читати казки, вдома влаштовуємо екранізації, маленькі спектаклі, робимо і виставляємо малюнки до казок. Задіяні всі – дитина, мама, тато, бабуся, дідусь, друзі, – розповіла бабуся Лідія Петрівна Семенець. – У нас велика бібліотека, книжки приходять брати сусідські діти. Запрошуємо Настиних подружок, однокласників, збираємо їх на солодкий стіл. Печу їм щось смачненьке, скільки там витрат вийде на той пиріг, а дітям як цікаво! Це і для засвоєння шкільної програми корисно, і для розвитку малечі. Читаємо казки Андерсена, Пушкіна, Нестайка, англійські дитячі казки і, звісно, Астрід Ліндгрен теж.
Подарунок для доньки
…Важко знайти родину, де не знали б казок цієї письменниці, яка зуміла розгадати дитячу душу, зрозуміти переживання, страхи, мрії маленької людини і нагадати дорослим про те, що вони самі колись були такими.
Астрід Анна Емілія Еріксон народилася 1907 року на хуторі Нас, недалеко від міста Віммербю на півдні Швеції.
У дитинстві її оточували народні казки та багато історій, які чула від батьків чи друзів. Тато й мама, Самюель і Ханна, були знайомі з дитинства. Родина фермерів була великою і дружною. Астрід мала старшого брата та двох молодших сестер. Усі разом працювали і відпочивали. Любили подорожувати в кінному екіпажі.
Вона називала своє дитинство щасливим: там були ігри, пригоди, робота на природі. Дуже любила читати.
Письменницький дар проявився у неї рано. Закінчивши школу, працювала в місцевій газеті, захопилася кіно і джазом, зробила коротку стрижку, що тоді в суспільстві сприймалося насторожено. Несподівано для всіх дівчина покинула посаду молодшого репортера, перебралася в Стокгольм і вступила на курси секретарів. Переїзд в столицю став переломним моментом у житті 19-річної шведки. Вона чекала на дитину, батько якої, редактор газети, був одружений. Начебто пропонував їй заміжжя, коли закінчиться процес розлучення, але Астрід відмовилась і поїхала. Найняла кімнату, вчилася машинопису і стенографії, працювала…
Сина Ларса народила в Копенгагені. Через бідність і невлаштованість молода мама була змушена віддати малюка на виховання знайомій родині. Намагалася економити на всьому, щоб частіше їздити навідувати хлопчика. Згодом їй вдалося забрати його в Швецію і відвезти до своїх батьків, а потім виховувати самостійно.
Влаштувалася секретаркою в Королівське товариство автомобілістів, директор якого, Нільс Стюре Ліндґрен, став її чоловіком. Прийняте в заміжжі прізвище жінка зробила відомим на весь світ. У шлюбі народилася донька Карін. Ларса Нільс усиновив. Хоча рідний батько згодом теж визнав хлопчика і той отримав частку спадщини.
Вже дорослими діти Астрід розповідали, що мама, гуляючи з ними в стокгольмському парку, не сиділа на лавочці, як інші матусі. Грала в ігри, стрибала, бігала і навіть лазила по деревах. Жвавою, енергійною була і в поважному віці – ставши бабусею, так само гралася з онуками. І жартувала зі здивованими перехожими – немає закону, який би забороняв сивочолій дамі залізти на дерево….
Свою першу велику казку – “Пеппі Довгапанчоха” – Астрід Ліндгрен написала як подарунок для доньки. У сім років дівчинка тяжко захворіла і пролежала в ліжку кілька місяців. Щовечора просила у матері що-небудь їй розповісти. Так разом і вигадали смішну руденьку героїню з дивним іменем Пеппі Довгапанчоха.
Ідею “Карлсона, який живе на даху” теж підказала дочка. Астрід звернула увагу на фантазію Карін про те, що, коли дівчинка залишається одна, до неї в кімнату через вікно влітає маленький веселий чоловічок, який ховається за картину, коли входять дорослі..

Поділися:

Добавить комментарий