“Кибинські Афіни”: духовне минуле і творче сьогодення

“Кибинські Афіни”: духовне минуле і творче сьогодення

У Кибинцях Миргородського району стартував новий туристичний маршрут. Гостям показують мальовничий каскад ставків, які можуть конкурувати хіба що з неймовірними альпійськими краєвидами. За свідченнями місцевих довгожителів, на березі одного з них був розташований перший в Україні театр на воді. А ще тут проживали прототипи відомих гоголівських героїв Івана Івановича та Івана Никифоровича – поміщики Пищимуха та Духов. А хто не читав цього знаменитого твору, може прослухати його у форматі аудіовистави під час прогулянки.

Традиції і новації

Туристична екскурсія “Кибинські Афіни – минуле і сьогодення” створена в рамках проекту “Місцевий розвиток – через освіту” за підтримки представництва “Німецького об’єднання народних університетів” DVV International в Україні. Організувала громаду й очолила процес створення туристичного маршруту Кибинський сільський голова Людмила Мисяк. У ролі ведучої виступила вчителька місцевої школи Аліна Овдієнко. Саме аудіосупровід і є родзинкою нового маршруту. Цікавим з погляду ретроспективного занурення туристів у часи, коли жили герої гоголівських творів, стало використання в аудіовиставі фрагментів фільму за твором М. В. Гоголя виробництва 1949 року. А доповнили її звуками природи, дикторським супроводом, розповідями екскурсовода та місцевих жителів.

Відомий гоголівський персонаж любив коней і не любив сусідів

Перший пункт екскурсії – Пищимський ставок. На його березі колись розташовувався маєток одного з героїв гоголівських творів – поміщика Пищимухи. Звісно, шукати у цих місцях руїни давніх споруд є марною справою. До сучасників дійшли лише задокументовані в архівах свідчення довгожителів. Зараз на березі ставу шелестять густими кронами ще міцні граби. За переказом, вони були посаджені поміщиком Пищимухою, який любив незвичні для нашої місцевості рослини. З його легкої руки ще до недавнього часу тут також красувався білий бузок, а його пахощі розносилися на всю околицю. Ще одне захоплення поміщика – коні. Дані щодо кількості утриманців його стаєнь не збереглися.
Стосунки з сусідами у Пищимухи не склалися, а от до оздоблення свого будинку він підійшов зі смаком. У маєтку було багато кімнат та кілька господарських приміщень. Стіни кімнат були розписані квітковими узорами, а стеля прикрашена ліпниною.
– Коли ми були малими, ще збереглися руїни маєтку Пищимухи, – розповідає місцева жителька Валентина Володько. – Ми бігали туди й розглядали малюнки на стінах та гіпсову ліпнину. До будинку вели муровані східці, по обидва боки яких ріс бузок. Потім у цьому приміщенні відкрили лікарню. Вона проіснувала тривалий час.
Як і в кожному регіоні України, в Кибинцях також збереглися свої унікальні народні звичаї та традиції. Пані Валентина розповідає про весільні обряди у цій місцевості:
– Молодого чоловіка, який прийшов женихатися, зустрічали з хлібом-сіллю. Якщо дівчина не хотіла йти за нього заміж, то залишала замість цього на столі гарбуза. Кандидат у женихи приносив з собою паляницю і пляшку. Якщо вдавалося домовитися, то під час сватання відбувався обряд обміну хлібом. Хліб, який забирав у нареченої жених, називався “міняником”. Він мав переночувати у жениха, а його хліб – у нареченої. Потім хліб розламували навпіл і роздавали селянам. Цей обряд проводився для того, щоб молоді жили багато і довго не старіли.
Свідки стверджують, що Іван Іванович оголосив війну Івану Никифоровичу саме у Кибинцях
У книзі Володимира Сергійчука “Микола Духов” містяться свідчення, що в цій місцевості дійсно проживали прототипи гоголівських героїв – поміщики Пищимуха та Духов. Про це повідав видатний конструктор бронетехніки, ядерної та термоядерної зброї. Такою інформацією поділився літератор за покликанням, колишній директор школи Василь Ніколаєнко. З книги ми дізнаємося, що Микола Духов був онуком Михайла Никифоровича Осипова з Кибинців. У свою чергу Михайло Никифорович був нащадком того самого поміщика Духова, про якого розповів Гоголь, і мріяв, щоб онук прославився. Зрештою так і сталося. Дитячі спогади Миколи Духова дають сучасникам змогу підтвердити здогадки, звідки Микола Васильович Гоголь так колоритно змалював своїх літературних персонажів.
“Буваючи в Кибинцях, Микола Васильович Гоголь, мабуть, чув різні смішні історії сусідського життя, стосунки мого батька з Пищимухою. Батько, маючи веселу вдачу, оповідав про це. Через якийсь час, коли мені було, мабуть, років десять, батько прочитав твір Миколи Васильовича Гоголя “Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем” і довго сміявся. Пам’ятаю, ще гукав мою матір і зачитував уголос деякі місця. “Ти диви! Це ж точнісінько так, як у тебе було з Пищимухою!” – дивувалася мати і теж сміялася. Потім, уже дорослим, я прочитав “Мертві душі” і впізнав майже всіх довколишніх поміщиків. Можливо, десь серед них був і Плюшкін, адже в сусідньому селі жив поміщик Супруненко, котрий весь час роз’їжджав по гостях, щоб харчуватися самому, годувати кучера і коней. А в нього в коморах усе пліснявіло і гнило”.

“Малоросійські Афіни”– перший в Україні театр на воді

Поряд з маєтком Пищимухи, з іншого боку ставу, було розташоване помістя Дмитра Трощинського, а в ньому – перший в Україні театр на воді. Його побудували у 1822 році. До нього входила споруда на березі та ряд плотів на воді. Саме на них виступали артисти, переважна більшість яких були селянами. Вдень вони займалися роботою по господарству, а ввечері розважали гостей Трощинського. За переказами місцевих жителів, у деяких виставах грали навіть батьки Миколи Гоголя.

Театр зруйнували під час Другої світової війни.

Загалом меценатська діяльність Дмитра Трощинського дала потужний поштовх для розвитку української культури. На своїй малій батьківщині він зробив чи не найбільше, адже якщо в ті часи десь і могла розвиватися культура, то лише при маєтках заможних поміщиків. До слова, Дмитро Трощинський був одним з ініціаторів першого видання “Енеїди”
І. П. Котляревського і зібрав у Кибинцях величезну бібліотеку та картинну галерею. Він пережив трьох царів Російської імперії – Катерину ІІ, Павла І та Олександра І. При цьому кожен з них надзвичайно цінував Трощинського за його мудрість і чесність. Одним із перших заговорив про автономію України, хоча й бачив її у складі Російської імперії. А також про скасування на українських землях панщини. Навіть мав власний проект, як це варто зробити. Звісно, жоден зі згаданих російських царів не підтримав такої ініціативи.
Як відомо, Миргородський край багатий і на літературні таланти. Ще одним відомим вихідцем з Кибинців є поет доби Розстріляного відродження, основоположник українського футуризму Михайль Семенко. На пагорбі, де був розташований будинок його батьків, встановили оригінальний знак. Місце також показують туристам та розповідають історію короткого життя поета.

Проекти відновлення театру

Місцеві жителі мріють хоча б у мініатюрі відновити театр на воді Трощинського. Вже навіть подали проект на отримання гранта для розбудови цього місця. На березі ставу хочуть збудувати пірс, де місцеві артисти можуть показувати уривки з вистав. А глядачі спостерігатимуть за дійством вже з облаштованої зони відпочинку.
* * *
Музичний супровід екскурсії забезпечувала творча арт-група з Києва “Пік-Пік”. Допомогли створити екскурсію і записали аудіо Діма Левицький та Пьотр Армяновськи, музику створила Анна Хвиль, озвучив текст актор Акмал Гурезов. Для них робота саме в такому форматі є свого роду новинкою. Раніше туристів вони повністю “занурювали у музичні саунди”, і ті не знімали навушників до кінця прогулянки. Цього разу до аудіо додали коментарі місцевих жителів, які розповідають історію села. Таким чином авторам вдалося збагатити дикторський текст. А самим туристам – поринути в загадкову атмосферу цих місць.
Виконавцем проекту виступила Полтавська філія Суспільної служби України.

Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий