Пам’ятний день встановлено Указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції Гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
Цього трагічного дня 2014 року у центрі Києва силові підрозділи режиму Януковича розстрілювали протестувальників. Від куль новітніх яничарів загинули понад сто людей, яких назвали «Небесною Сотнею». День 20 лютого став переломним у ході подій Революції Гідності.
Про них нагадає уривок із поеми-хроніки, який пропонуємо нашим читачам.
…Шеренги чорні в кільце беруть…
Майдан – як камінь, збитий,
як ртуть.
Живий, пульсуючий – тільки очі
горять під кулями… Кров клекоче…
– А ви проти куль із чим –
з прапорцями?
– Ми вас заступим – своїми серцями!
…І відлітають серця у вирій,
як птахи білі, як птахи сірі…
У чорний сніг, у розжарену магму
тіла лягають… Де їхні мами?..
Супроти куль, димових гранат –
шини гумові, бруківки град,
«коктейлі Молотова» – і все!
Що ж тебе, хлопче, від куль спасе?!
З щитом дерев’яним – на автомати!
Сина шукає і падає мати –
його наречена закриє їй очі…
– Не хочу такої влади! Не хочу!
«Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені».
* * *
У Михайлівськім б’ють
напропаще дзвони…
У Славутичі орця здійнялись води.
Харон ледь встигає вантажить
човни,
а їх все несуть – де беруться вони?!
Хлопчики юні край Михайлівських
врат,
під снігом нетанучим лежать вряд…
Майданом розкидані – там і тут…
В готель «Україна» героїв несуть!
Уже не врятує їх Богомолець.
Хоч Бога моли – вже нічим не
вмолиш!
«Вмираю!» – дівча строчить
в смартфон,
кличе її до човна Харон…
«Швидка» відбирає юнку у Лети –
перед героєм – заціп, пістолети!
Та стріляти на враження – рука
не здригнеться!
Кілер цілиться – в око і в серце.
Хлопці, як квіти, летять до раю –
Україна в букети їх назбирає…
Мруть патріоти і гордість краю!
– Слава героям!
– Герої не вмирають!
Молитви зі сцени пронизують
груди…
Очі до неба підносять люди –
хрест, як видіння яке чи диво…
Розп’яття на голови небо спустило!
– Свят, свят, свят! Господи, сохрани!
У сніг, як проскурки, летять сини…
Здається, і з Бога кров тече,
як «Мадера»!
– І з Бога б вийшов добрий Бандера!
– Вимикай ТV і сюди приходь –
на Майдан злетів із Небес Господь!
Труни над натовпом – привиди наче…
Всю нічку до раночку «Плине кача…»
Антонія ЦВІД