Клич Майдану. Літопис самовидця

Пам’ятний день встановлено Указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції Гідності, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

Цього трагічного дня 2014 року у центрі Києва силові підрозділи режиму Януковича розстрілювали протестувальників. Від куль новітніх яничарів загинули понад сто людей, яких назвали «Небесною Сотнею». День 20 лютого став переломним у ході подій Революції Гідності.

Про них нагадає уривок із поеми-хроніки, який пропонуємо нашим читачам.

…Шеренги чорні в кільце беруть…

Майдан – як камінь, збитий,

як ртуть.

Живий, пульсуючий – тільки очі

горять під кулями… Кров клекоче…

– А ви проти куль із чим –

з прапорцями?

– Ми вас заступим – своїми серцями!

…І відлітають серця у вирій,

як птахи білі, як птахи сірі…

У чорний сніг, у розжарену магму

тіла лягають… Де їхні мами?..

Супроти куль, димових гранат –

шини гумові, бруківки град,

«коктейлі Молотова» – і все!

Що ж тебе, хлопче, від куль спасе?!

З щитом дерев’яним – на автомати!

Сина шукає і падає мати –

його наречена закриє їй очі…

– Не хочу такої влади! Не хочу!

«Гей, плине кача по Тисині,

Плине кача по Тисині.

Мамко ж моя, не лай мені,

Мамко ж моя, не лай мені».

* * *

У Михайлівськім б’ють

напропаще дзвони…

У Славутичі орця здійнялись води.

Харон ледь встигає вантажить

човни,

а їх все несуть – де беруться вони?!

Хлопчики юні край Михайлівських

врат,

під снігом нетанучим лежать вряд…

Майданом розкидані – там і тут…

В готель «Україна» героїв несуть!

Уже не врятує їх Богомолець.

Хоч Бога моли – вже нічим не

вмолиш!

«Вмираю!» – дівча строчить

в смартфон,

кличе її до човна Харон…

«Швидка» відбирає юнку у Лети –

перед героєм – заціп, пістолети!

Та стріляти на враження – рука

не здригнеться!

Кілер цілиться – в око і в серце.

Хлопці, як квіти, летять до раю –

Україна в букети їх назбирає…

Мруть патріоти і гордість краю!

– Слава героям!

– Герої не вмирають!

Молитви зі сцени пронизують

груди…

Очі до неба підносять люди –

хрест, як видіння яке чи диво…

Розп’яття на голови небо спустило!

– Свят, свят, свят! Господи, сохрани!

У сніг, як проскурки, летять сини…

Здається, і з Бога кров тече,

як «Мадера»!

– І з Бога б вийшов добрий Бандера!

– Вимикай ТV і сюди приходь –

на Майдан злетів із Небес Господь!

Труни над натовпом – привиди наче…

Всю нічку до раночку «Плине кача…»

 

Антонія ЦВІД

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий