Кобеляцькі атлети на світових аренах

Кобеляцькі атлети на світових аренах

Нещодавно в Анталії (Туреччина) під егідою Всесвітньої федерації армреслінгу (WAF) проходив чемпіонат світу з армспорту серед юнаків, юніорів, дорослих, ветеранів і паралімпійців. У змаганнях взяли участь більше 1400 спортсменів із 55 країн світу, які розіграли 130 комплектів нагород. У складі національної збірної команди України було більше 80 спортсменів.
Полтавську область представляли 11 спортсменів: вісім кобелячан і троє полтавців. Враженнями про чемпіонат поділився тренер кобеляцьких рукоборців Артем ПИСЬМАК.

– До складу національної збірної були включені: юніори – Олег Ісаєнко, Леся Варич, Руслана Кулик; молодь до 21 року – Людмила Деменко, Марина Шуліка, Яніна Назарько; дорослі – Ліна Деменко, Роман Мантика.
– Як оцінюєте підготовку спортсменів до чемпіонату?
– Підготовка і фінанси – це два найбільш важливі й складні моменти. Якщо бути чесним, то спортсмени, які брали участь у чемпіонаті Європи, виклалися повністю, а відновити сили не встигли. Поїхати на базу олімпійського резерву в Київ у нас немає можливості. Своєї бази не було: в спортзалі аграрного ліцею йшли ремонтні роботи, а оскільки проводили їх власними силами, спортсмени по можливості допомагали. Як результат, на сто відсотків вони не були підготовлені. Поїздка на чемпіонат стала можливою завдяки фінансовій підтримці спонсорів-аграріїв, які й самі є фанатами спорту: ФГ “Відродження” (Валерій Дрига), ФГ “Вектор Агро” (Віктор Середа), ФГ “Віват-2011” (Віктор Малюк), ФГ “Громада” (Сергій Жук), ФГ “Червоні Квіти” (Петро Слоква), ФГ “Урожай” (Іван Стрюк), СТОВ “Бережнівське” (Іван Байбара), ПСП “Колос” (В’ячеслав Нестеренко), С(Ф)Г “Шанс” (Володимир Струк, Олександр Ткаченко), ФГ “Диметра” (Олександр Колодочка), ФГ “Є.М.М.” (Микола Єгоренко), ТОВ “Говтва”.
– Чи достатньо було цих коштів?
– Ні. Чемпіонат проходив у курортному містечку, де ціни на порядок вищі. Довелось економити на тому, що приїхали безпосередньо в день зважування, а після змагань спортсмени відразу летіли додому, не чекаючи закінчення чемпіонату. Одна доба перебування в Туреччині коштувала 55 євро. А, скажімо, казахи витрачали по кілька десятків тисяч умовних одиниць на підготовку кожного спортсмена, адже вони приносять авторитет і рейтинг своїй країні. Наші спортсмени виступають на власному ентузіазмі та патріотизмі й не чекають взамін слави і винагороди. Організатори подбали про чудові умови для спортсменів та для проведення чемпіонату.
– Чи виправдали спортсмени ваші надії?
– Усе, що могли, вони показали, але ж самі розумієте, який рівень спортсменів, що виборюють право виступати на змаганнях найвищого рівня. Приміром, Олег Ісаєнко, учень аграрного ліцею, зайняв друге місце на чемпіонаті України й був включений у збірну. Але до чемпіонату світу виявився не готовим емоційно: не вистачило досвіду змагань. Як результат – 10-те місце (права рука), 13-те місце (ліва). Леся Варич зупинилась за крок до призових місць (зайняла 4-те і 5-те місця). По-перше, вона не змогла повністю відновитись після чемпіонату Європи, по-друге, змушена була заробляти кошти на поїздку й менше уваги приділяти тренуванням.
– Ви не розповіли про результати інших спортсменів.
– Найкращий результат показала Руслана Кулик: друге місце й “срібло” на праву руку та “бронза” – на ліву. Могла б показати вищий результат Марина Шуліка (на ліву руку – третє місце, на праву – шосте), але віддала всі сили в першому поєдинку. Яніна Назарько вперше виступала в новій категорії (молодь), рівень тут вищий, а часу на підготовку їй не вистачило: доки навчалась у школі, тренування були регулярними, зараз Яніна – студентка юридичної академії. Ліна Деменко змагалась на відмінно, але програла. Рівень підготовки її суперників був вищий. До речі, Ліна входить у п’ятірку кращих спортсменів області з неолімпійських видів спорту. Роман Мантика зайняв четверте місце. Зазначу: я, як тренер, задоволений результатом. Внесок кобелячан у результат національної збірної такий: дві золотих медалі, одна срібна, три бронзових.
– Але, судячи з нашої розмови, кількість нагород не сходиться.
– Так, я не сказав про Людмилу Деменко, яка в категорії “молодь” виграла бронзову нагороду. Претензій у мене немає: далася взнаки травма. Цього разу Людмила вперше виступала як паралімпієць із вадами зору. І, незважаючи на травмовану руку, проявила характер, волю до перемоги, довела, що є найсильнішою в пара-армспорті. Вона завоювала дві золоті медалі. Людмила, на запрошення і за фінансової підтримки Інваспорту, пройшла навчально-тренувальний збір, після чемпіонату – відновлювальний збір. За такою програмою повинні працювати всі спортсмени, але не маємо ні власних можливостей, ні підтримки. Та в цілому враження чудові. І від організації чемпіонату, і від погоди: нам вдалося скупатися в морі. До речі, відпочиваючі активно підтримували українців. А під час вечері до нас підійшли росіяни, які живуть на Уралі, й сказали: “Ситуація, що склалася між Україною і Росією, – через політиків. А прості люди люблять вас, хвилюються за вас. Пробачте, що так на сьогодні є”. Зараз спортсмени відпочивають. Першочергове завдання – відновлення сил і здоров’я. Далі – тренування, які й відкривають шлях до успіху.

Наталя ПУЗИНА
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий