Коли галузь буде прибутковою

Завідуюча кунцівським молочним комплексом ТОВ “Агрофірма “Перше травня” Новосанжарського району Антоніна Олійник зазвичай скаржиться на дефіцит часу. То до столиці на семінар збирається, то в неї звіт чи контрольне переважування молодняку. Лише з третьої спроби домовились про зустріч. Розмова, як нам здається, вийшла ділова і конкретна.
– Минулий рік хліборобів не особливо порадував, а для вашого колективу він успішним був?
– 1,6 тисячі тонн валу, 6550 кілограмів молока від корови. Ці цифри вам про щось кажуть? Я вважаю, що нормально спрацювали. І головне – стабільно. Маточне поголів’я не збільшили. А от групи тепер у нас сформовані за продуктивністю: високо-, середньо- і низькоудійні. Якщо раніше не було відгодівлі, то тепер вирішили і нею зайнятися, залишили для цього бичків.
Раціони повноцінні, збалансовані за поживними речовинами. Причому високоудійні отримують “прогресивку” у вигляді додаткових комбікормів. Кормових запасів достатньо. В середньому на голову щодня видаємо по кілограму сіна, його вистачить до нового врожаю. Соломою запаслися так, що ще й залишиться. Бачили ж, скільки тюків на прифермській території? До речі, кому з жителів села потрібні були грубі корми для домашньої худоби – не відмовляли, продавали.
– Лише сіном та соломою худоба сита не буде…
– Це зрозуміло. Маємо достатньо якісних сінажу і силосу. На млині у Вісичах переробляємо кукурудзу й пшеницю на дерть, а вже тут, на комплексі, готуємо кормосуміші. Настане тепла днина, підросте люцерна, будемо підгодовувати корівок зеленими кормами. Їх же недарма молокогінними називають.
– У холодну пору надої не рівня літнім?
– До деякої міри так, але й у ці дні добовий вал молока – в межах 5,7 тонни. Центнерів сім-вісім реалізовуємо через фірмовий магазин, відпускаємо дитячому будинку-інтернату, лікарні, школам. Решту відправляємо на переробне підприємство. У нас прекрасні холодильні камери, тож охолоджене до трьох градусів молоко заводчани забирають раз на добу – о 7.30 ранку. Не пригадую, щоб з магазину хоч коли повертали нереалізовану продукцію чи були претензії із заводу.
– Не раз доводилось чути, що ви тісно співпрацюєте з науковцями. Не пориваєте зв’язків і понині?
– Дружили з багатьма. Зараз співробітництво в основному – з компанією “АгроВітАтлантік”. Фахівці приїздять, щоб проконсультувати стосовно використання вітамінних добавок, провести УЗД-діагностику, порадити, як забезпечити належну якість сінажу чи силосу та не допустити захворювання худоби.
– У молочному скотарстві племінна справа – чи не на найпершому плані. Ваші корови і тепер паспортизовані?
– Ось погляньте, це паспорт, де зазначено ідентифікаційний код, кличку корови, дату її народження, хто батьки… Як і раніше, новонароджене теля називаємо за першою літерою материної клички. Якщо Чайка, то в неї буде Чаклунка, Чародійка, Чистюля або ще якось. Вибраковуємо корів переважно після досягнення семирічного віку. Тепер уже враховуємо і продуктивність: якщо дає менше п’яти тонн молока на рік, стає кандидаткою на вибраковування.
– Директор товариства “Перше травня” Михайло Носенко – єдиний у районі керівник агроформування, котрий не відмовився від тваринницької галузі, яку вважають дотаційною, щоб не сказати збитковою.
– Я б назвала галузь високозатратною. Виробництво молока за всі роки, що я тут працюю, прибутків не приносило, лише торік їх отримали. Ми прагнемо стати племінним репродуктором, беремо курс на збільшення виходу молодняку, щоб не лише молоко виробляти, а й реалізовувати племінний молодняк, тоді тваринницька галузь приноситиме прибутки.

Петро ЖАБОТИНСЬКИЙ
Журналіст