Коли сміття стріляє

Полтавські волонтери почали виготовляти маскувальні сітки для захисту солдатів в умовах міських боїв

Об’ємні маскувальні сітки, призначені для убезпечення воїнів під час ведення боїв у міській забудові, почали виготовляти волонтерки групи «Hand made для Армії руками небайдужих полтавок». Сітки дуже вдало імітують будівельне сміття, що лишається після руйнувань.

Фарбовані поролон і пінопласт гарно імітують биті будівельні матеріали

– Це ноу-хау, на жаль, належить росіянам, – розповідає координаторка групи Тетяна Сігіда. – На нього ще в жовтні минулого року звернув увагу один з наших військових, Олекса Коба, виставивши на своїй сторінці у фейсбуці фотографії кількох таких сіток. «Росіяни, на відміну від нас, не влаштовують срачів, а чудово адаптуються і роблять все для своєї перемоги. Нова масксітка, яку для них шиють волонтери, вже активно юзається всіма вбивцями – від снайперів і дронщиків до прикриття техніки і вогневих засобів. З відстані/під кутом у міській забудові й смітті від обстрілів це дуже потужне маскування», – залишив підпис під знімками Олекса.
І це стало для нас поштовхом до дії. Уважно вивчивши фотографії, ми почали думати над тим, які матеріали потрібні для створення сітки з ефектом 3D. Зупинились на легких поролоні й пінопласті.
Поролон волонтеркам дали на меблевій фабриці. Пінопласт повишкрібали з дому. Порізали у довільній формі. Спочатку кусочки матеріалу прив’язували дротом до основи сітки, але в ході роботи виникла ідея приклеювати їх на розпилену по основі монтажну піну. Далі сітку пофарбували так, щоб вона повторювала природний ландшафт.
Уся робота була виконана за шість годин. Її площа – шість квадратних метрів. За словами керівниці волонтерської групи, зазвичай сітки вони плетуть невеликими, щоб було простіше відправляти багаж поштою, а вже на місці, в залежності від потреб, воїни самі з’єднують їх між собою.
– Над експериментальною сіткою ми працювали з особливим натхненням, – продовжує пані Тетяна. – У майбутньому на створення такого маскування, коли буде напрацьована технологія, йтиме, звісно, менше часу. І ми ще будемо думати, які матеріали краще використовувати. Бо поролон, наприклад, вбирає вологу і стає важким, а пінопласт не можна зменшити в об’ємі, тому його складніше транспортувати.
Маскування з ефектом 3D вже у наших військових, що тримають рубежі на південному напрямку. У військових воно викликає надзвичайне захоплення.
– А як це працює? – цікавлюсь у своєї співрозмовниці.
– У моєму уявленні це більше стаціонарні сітки. Їх розкидають на руїнах у різних місцях при міських штурмах. Вони виконують функцію конспіративного укриття для бійців, які знаходяться під ними. Перевага таких сіток у тому, що вони надзвичайно легкі. Але і нас, і військових лякає об’єм, якого надає їм пінопласт. У складеному вигляді наша сітка має довжину 132 сантиметри і діаметр 63. А якщо їх буде три, то це займе багато місця. При швидкому переміщенні підрозділу не зовсім зручно. Тому ми домовилися з хлопцями, що другу сітку зробимо лише з поролону. Подивимось, як буде краще. Одне слово, експеримент триває.
Тетяна Сігіда припускає, що найближчим часом зростуть замовлення на об’ємні сітки від ЗСУ.
– Звичайно, їх простіше робити волонтерам у прифронтових районах, – говорить жінка. – Це полегшить доставку, а матеріалами їх могли б забезпечувати з тилових регіонів. Ми готові ділитися з іншими своїми напрацюваннями.
На жаль, у кожної волонтерської групи, які спеціалізуються на маскувальних сітках, дуже багато замовлень і дуже малий ресурс. Але, попри все, мусимо забезпечувати нові потреби захисників. У нас одна мета: щоб усі вони повернулися додому живими.

Контрнаступ під «ковдрою-невидимкою»

Група «Hand made для Армії руками небайдужих полтавок», яка є підрозділом громадської організації «Полтавський батальйон небайдужих», була створена ще 2014 року. За цей час у ній залишилися лише найстійкіші, які налаштовані на марафон. Їх не більше десятка. Чимало жінок – бухгалтери, журналісти, педагоги, психологи за фахом – поєднують роботу з волонтерством, але щодня бодай на пару годин приходять на свою «базу». Хтось працює вдома. Робота ж не припиняється ні на день. Щомісяця волонтерки відправляють на фронт до 120 звичайних маскувальних сіток розміром загальною площею близько 2 тисяч квадратних метрів та півтори сотні засобів індивідуального маскування.
– Окрім «кікімор» і «пончо», наші жінки роблять захисні пристосування від пошуку тепловізора, які ми називаємо «екранами», – говорить Тетяна. – Як відомо, тепловізор реагує на тепло, а людина є найтеплішим об’єктом у довкіллі, її одразу видно, і вона, звісно, стає легкою мішенню. Похресник однієї нашої волонтерки якось спитав її, чи не можемо ми зробити чогось такого, щоб захистити військових від ворожих тепловізорів. Це було кілька років тому. Ми задумались і знайшли рішення. Купили шматок найтоншого термоізолу (будівельний матеріал, який використовують для термоізоляції. – Авт.) й обшили його тканиною спандбонд кольору мультикам. Вийшло дуже вдало. Коли людина накривається таким «екраном», тепловізор її не бачить, бо він блокує тепло. А людина під ним зливається з місцевістю, стає невидимою.
– Така собі ковдра-невидимка?
– Я порівняла б це з бронежилетом. Він же не дає стовідсоткового захисту, проте значно мінімізує небезпеку. Це дуже виручає наших бійців. Найчастіше, як відомо, солдати гинуть при заході на позицію й на виході з неї. Ми вже близько тисячі таких «ковдр» пошили. Зі слів саперів, вони успішно застосували їх у період контрнаступу в 2023 році. Накриваючись ними, розміновували території навіть вночі, забезпечуючи просування наших підрозділів. А піхотинці, установлюючи «екрани» у формі будиночка над собою, копали окопи й рили капоніри.
До того ж, ці «екрани» (ми робимо їх квадратними, розміром 2х2 метри) дуже легкі й тримають тепло. У холод допомагають зігрітися. Можна скласти – буде каремат. Одне слово, багатофункціональний виріб ручної роботи. На нього також дуже великі замовлення, бо, на жаль, подібні речі недовговічні.
– А якби зробити з названих вами матеріалів костюм…
– Військові також просили нас про це. І ми робили на їхнє прохання і плащі, і пончо. На жаль, ці моделі не такі ефективні, як «екрани», і доволі швидко починають «пропускати тепло» при терті у місцях безпосереднього контакту з тілом. До того ж, якщо військовий переміщуватиметься навіть невеликими перебіжками, його буде видно, бо всякий рух легко фіксується оператором БПЛА, якщо дрон оснащений приладом нічного бачення чи тепловізором. Ідея полягає якраз у тому, щоб сховатися під теплоізоляційним «екраном», завмерти, щоб тебе не помітив ворог. Для розвідників це також незамінна річ.
– Хід війни постійно змінюється, і ті, хто в тилу, мусять задовольняти нові потреби військових, – резюмує Тетяна. – Якщо хтось захоче скористатися нашим досвідом, ми охоче поділимося з ними своїми напрацюваннями.

Ганна ВОЛКОВА.