Коли страх небезпечніший, ніж хвороба, або Фейки під час карантину

Коли страх небезпечніший, ніж хвороба, або Фейки під час карантину

Одразу хочу зазначити, що карикатура, яка обрана як ілюстрація цього матеріалу, жодним чином не стосується пандемії коронавірусу, хоча саме так нині виглядають більшість телевізійних сюжетів щодо поширення COVID-19. А цей малюнок був розміщений в українському сатирично-гумористичному журналі «Перець» ще в середині минулого сторіччя і мав назву «Після відвідин виставки абстрактного мистецтва». Але погодьтеся, рама картини дуже нагадує сучасну «плазму», хоча жахливий сон, який з точки зору радянських пропагандистів мало викликати мистецтво, яке було досить розповсюджене у світі «загниваючого капіталізму», а отже, стало «ворожим», мабуть, не можна порівнювати з тим нервовим перевантаженням, яке нині переживають мільйони людей з усієї планети у зв’язку з цьогорічною пандемією.

Цей ворог насправді реальний! Нині триває справжня війна людства з новим, невідомим раніше вірусом. Але темою нашої публікації є не аспекти цієї битви в розрізі розробки методів лікування безпосередньо вірусного захворювання. Мова піде про те, як вберегти свою психіку, не піддатися панічним настроям і максимально критично сприймати фейки, які виринають в інформаційному просторі. Такі самі фейки, як і ті, які поширювали один проти одного СРСР і США у розпал «холодної війни». Про афроамериканців, 95 відсотків яких живуть на вулицях Америки у картонних коробках, чи місцевих художників-абстракціоністів, що є «засланцями» і «вирожденцями». Американська пропаганда, звісно, «старалася» не менше. Але тоді воювали дві системи. Нині ж людство начебто повинно бути на одному боці барикад. А виходить так, що пандемія жаху, яка «накочує» на суспільство, може призвести до, можливо, значно більших психологічних і соціальних наслідків, ніж захворювання на коронавірус, яке людство точно здолає.

Не зірватися у психологічне піке

Давайте уявимо реальні бойові дії. Що завжди слугувало запорукою перемоги, іноді навіть у безнадійних начебто ситуаціях? Бойовий дух і віра у перемогу. Чи можна сказати, що нині більшість інформації, яку «споживає» пересічний українець, сприяє цьому? Питання досить спірне. Чи є навіть для того, хто захворів, ситуація абсолютно безнадійною? Точно НІ.
Але якщо з ранку до ночі слухати про те, як в Італії помирає по 700–800 людей на добу, про перевантажені крематорії в інших країнах світу, страх так чи інакше проросте якщо не у серці, то у підсвідомості. Кожна людина цінує своє життя, але навіть цілком реальні цифри і факти, які, як на конвеєрі, продукують охочі до будь-яких сенсацій ЗМІ, з точки зору психології дуже часто виявляються досить оманливими, якщо звертати увагу на інші цифри і факти. Й тверезо проводити порівняльний аналіз. Не применшуючи, але й не гіперболізуючи ні одну, ні іншу статистику. Та про це трохи згодом.
Але найстрашніше, коли у ЗМІ йдуть цілеспрямовані «вкиди», так би мовити, «порції жаху». На кшталт «гучнострашного» допису начебто (!) у соціальній мережі чи блозі на одному з сайтів, підписаного (як з’ясувалося пізніше) неіснуючим «полтавським лікарем-інфекціоністом Остапом Кашубою» і надалі передрукованого кількома інтернет-виданнями. Надамо фрагменти офіційної відповіді департаменту охорони здоров’я (ДОЗ) Полтавської ОДА: «Як повідомила з цього приводу головний позаштатний експерт з інфекційних хвороб департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Лідія Войтенко, жодного лікаря-інфекціоніста у Полтавській області на ім’я Остап Кашуба вона не знає.
Більше того, в управлінні персоналом та медичними кадрами департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА повідомили, що згідно з автоматизованою базою даних комунальних закладів охорони здоров’я первинного, вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги «Медичні кадри» інформація щодо лікаря на ім’я Остап Кашуба відсутня…»

Знайти першоджерело теж не вдалося

«Сторінок Остапа Кашуби у Фейсбуці виявилося аж чотири, причому на кожній з них у переліку його друзів – одні й ті самі люди. Свого обличчя Остап не показує: одна «аватарка» – просто без фото, на інших – червоний автомобіль, сірий вовк та мультяшний персонаж на ім’я Леон. І жодної інформації, жодного тексту на жодній зі сторінок.
Шановні полтавці! Проблем у медичній галузі і викликів перед нею у такий складний час дійсно дуже багато. Але посилатися на джерела, що цілеспрямовано сіють паніку та розбурхують суспільство, не гідно… Обирайте лише перевірені джерела інформації і не довіряйте фейкам», – йдеться у повідомленні ДОЗ Полтавської ОДА. З цим важко не погодитися. Тож саме зараз, можливо, варто подбати не лише про гігієну рук, а й про медіагігієну. На цьому ми теж зупинимося трохи нижче.
До речі, «учасники» передруку потім спростували і видалили ці матеріали. Здавалося б, питання закрите. Але скільки людей встигло отримати «потужний хук» по своїй психіці. А паніку продовжують підживлювати… Люди починають «кидатися» один на одного. У вівторок, 7 квітня, у прямому ефірі одного з телеканалів у студію подзвонив чоловік, який заявив, що має право чинити самосуд над людиною, яка кашляє чи чихає (а отже, з точки зору цього індивіда, може бути хворою на коронавірус), якщо зустріне її на вулиці. Посилався «борець з епідемією» на своє право на самозахист, який гарантують закони України. Як то кажуть, дожилися…

«Люди, які працюють, – не вороги, а герої»

Можливо, ще один дикий випадок, про який піде мова нижче, стався б і в докарантинні часи, але… Пригадайте, як нещодавно полтавський таксист жбурнув в обличчя касирці супермаркету монети, які вона дала йому на решту. Його швидко відшукали, і тепер за свій хуліганський вчинок він відповідатиме перед законом. Та в чому першопричина такої поведінки? В елементарному хамстві чи, можливо, трохи й у тій атмосфері, в якій ми зараз живемо, коли після потужних «порцій страху» агресію викликає будь-який вчинок іншої людини. Від «дріб’язку на решту» до «кривого погляду», навіть якщо людина цього не усвідомлює сама. Так вже було в дев’яності, коли у душу багатьом постукала «безнадьога».
І це «хвороба» не лише українців. Так відбувається по всьому світу. Дуже показовим, з моєї точки зору, є фрагмент з розлогого відеозвернення одного з американських лікарів, який вже не один тиждень на передовій боротьби з коронавірусом. Лікар з Нью-Йорка Дейв Прайс, шпиталь якого приймає велику кількість пацієнтів із захворюванням на COVID-19, спокійно і виважено розповів про свою роботу, про те, як запобігти зараженню (а це ті самі пункти, про які ми всі вже знаємо: дезінфекція рук, дотримання соціальної дистанції, програмування себе на те, щоб не торкатися зайвого разу обличчя тощо), і зазначив: «Якщо зрозуміти і прийняти ці прості правила, страх зникає. Не треба боятися навколишнього світу, не треба боятися вашого сусіда. Мені здається, що знання цих правил має надати відчуття свободи. Адже це жахливо, коли люди, які залишаються працювати (тобто ті, хто найбільш схильний до ризику захворіти), сприймаються як вороги. Коли ви розумієте, що єдиний спосіб, яким ви можете заразитися, це коли ви брудними руками торкаєтесь обличчя або коли протягом тривалого часу занадто близько перебуваєте до хворої людини, то це усуває зайві страхи і дає колосальне полегшення. Люди, які працюють, – не вороги, а герої».
Якщо переважна більшість людей почне дивитися один на одного не як на партнерів, які допоможуть «ближньому своєму» у лиху годину, а як на джерело інфекції, а отже – потенційного ворога, переламати цю психологічну тенденцію потім буде досить важко. Конфліктів у родинах, на виробництві, у побуті, безумовно, побільшає. І сам по собі карантин – нелегке випробування для людини, людських стосунків (наприклад, у Китаї нині з кількістю бажаючих розлучитися поки що не можуть впоратися місцеві реєстраційні органи). А якщо він підсилюється щоденними «порціями страху», то й поготів. Тож про це, мабуть, варто замислитися і державі взагалі, і прес-службам, й спічмейкерам різноманітних установ, і менеджменту ЗМІ. Ті, хто хотів зрозуміти, що реальна небезпека існує, це вже зрозуміли. Тих, які вважають, що ця пандемія є якоюсь складною грою «сильних світу цього», мабуть, не злякати чи не 90-відсотковим заповненням деяких ефірів новостійних і аналітичних програм-«жахалками». Складається враження, що іноді інформація про ту ж Італію подається якимось дивним чином. Смертей багато – це на кожній шпальті. Смертність різко впала – про Італію розмови припиняються і… потоком йде інформація про Іспанію чи США, де вона зросла. І чи багато хто під час цієї інформаційної атаки звертає увагу на перемоги людства у боротьбі, що триває. Наприклад, на те, що в світі зростає кількість тих, хто одужав, яким більше ста років. Їх вже багато. Здається, ось він позитив – волайте про це «на кожному розі». До речі, поки що найстаршим чоловіком на планеті, який переміг коронавірус, став ветеран Другої світової війни, американець Вільям Лепшис. Він пережив і «іспанський» грип, і «Велику депресію» 30-х років минулого сторіччя, і Другу світову. Йому 104 роки, як і італійці Аді Зануссо, яку днями також виписали з лікарні. Якби пропорція звітів про втрати і перемоги була хоча б співставна, громадянам усіх країн світу, як кажуть люди, що розбираються у психології, набагато легше було б пережити «карантинні часи». І мова не про те, аби щось замовчувати, просто необхідно дотримуватися певних пропорцій, хоча всім зрозуміло, що великій кількості людей краще «заходять» саме «криваві» новини, інакше б не користувалися такою популярністю різноманітні програми на кримінальні теми. Але зупинити пандемію страху необхідно. І чим раніше, тим краще.

Трохи статистики і медіагігієни

І на завершення трохи обіцяної статистики, яка не повинна нікого налякати, адже це – життя. Наше людське життя. І так було завжди. До коронавірусу, під час його атаки… Так буде і після того, коли людство його переможе. Люди народжуватимуться і помиратимуть. Чи знаєте ви, коли жахаєтесь новинам про 700 смертей на добу в Італії чи Іспанії, що кожного дня в Україні від хвороб системи кровообігу помирає тисяча людей. І це не фейк, а дані Держстату України, які легко знайти у відкритому доступі. У січні 2020 року від нас пішла 36341 людина. Через хвороби серця помирає і більшість людей в інших країнах світу. І це аж ніяк не викликає всесвітньої паніки, бо люди розуміють, що смертні. А з цією пандемією починає здаватися, що світ збожеволів… Відомий російський кардіолог, головний лікар Клінічної лікарні імені Давидовського Олена Васильєва на он-лайн-конференції, присвяченій міжнародному досвіду боротьби з COVID-19, зазначила, що почастішали випадки, коли люди з інфарктом міокарда бояться викликати «швидку допомогу» через острах бути інфікованими коронавірусом. Часто вони наважуються звернутися до лікарів на 3–4-й день, коли вже може бути запізно. «Навіть серед найтяжчих хворих, старших за 80 років, смерть від COVID-19 становить близько 10 відсотків, смерть від інфаркту міокарда може досягати 40 відсотків». Не терпіть серцевий біль і не бійтеся, закликала людей кардіолог.
З аналогічним проханням виступають лікарі України, всього світу, які й у цю хвилину рятують чиєсь життя. Група медпрацівників з Білорусі днями оприлюднила відеозвернення, в якому йдеться: «Не панікуйте. Паніка – це стрес, який призводить до виснаження організму і робить його більш чутливим до інфекцій і захворювань».
Тож бережіть свою нервову систему, ваш страх нічого не змінить і може лише нашкодити. А щоб захистити себе від стресу, психологи радять дивитися і слухати новини не частіше одного разу на добу. До того ж обираючи канали і радіостанції, які ведуть виважену інформаційну політику. Перегляд інформації в Інтернеті взагалі має відбуватися з чіткою установкою не вірити одразу всьому, що прочитали. Не лінуйтеся перейти за посиланнями, перевірити інформацію, досить часто ви будете здивовані, коли дізнаєтеся, що якась «страшна» фраза чи цифра була висмикнута з контексту. І кожного разу страх буде відступати. Не вірте ніяким відеоблогерам, навіть найпопулярнішим. Як приклад можна навести одного досить відомого лікаря (далеко не вірусолога чи пульманолога), який у своїх відеозверненнях тижнями непохитно рекомендував вживати один з препаратів, від яких відмовилися у дуже багатьох клініках світу, бо він іноді лише погіршував стан хворих. Розповідав, що все це фейк. І навіть коли його приперли до стіни неспростовними доказами, лише зазначив, мовляв, якщо боїтесь, ну тоді порадьтеся зі своїм лікарем… Чому ж не можна було сказати так одразу, а не безапеляційно рекомендувати? І це каже лікар… Сумно! Люди мають зрозуміти, що жоден «інтернет-порадник» аж ніяк не відповість за те, якщо, користуючись його порадами, ви нашкодите собі. Для лікування є лікарі. До того ж профільні фахівці для кожної хвороби. Але краще не хворійте, а коронавірус людство точно переможе. Як переміг його 104-річний переможець в Другій світовій війні, який до того вистояв і у двобої з «іспанкою». Все буде добре!
P.S. В одного з найвідоміших світових фантастів Роберта Шеклі є невеличке оповідання «Страж-птаха». У ньому він змальовує те, як начебто для захисту від зла його намагаються перемогти іншим злом. А зрозумівши, що зробили навіть гірше, вигадують ще потужніше зло, щоб здолати попереднє. Як ви розумієте, закінчується все досить недобре… У багатьох під час карантину багато вільного часу. Перечитайте це оповідання, щоб зрозуміти – вірус страхом не переможеш, страх може лише нашкодити. І не впускайте «СТРАХ-птаху» в світ і своє серце!

Андрій ФІАЛКОВСЬКИЙ
“Зоря Полтавщини”

Поділися:

Добавить комментарий