Кольорові Геркулеси – гордість українських селекціонерів

Кольорові Геркулеси – гордість українських селекціонерів

– Кожного року намагаємося оновити стадо курей, – розповіла Тамара Омельничук із Зіньківського району. – На жаль, як виявляється згодом, не всі кури відомих закордонних порід є акліматизованими до наших умов, погано реагують на спеку влітку і стійкі морози взимку. Тому частину з них доводиться вибраковувати. Тож цікавимося перспективними породами саме українських курей.

На Державній дослідній станції птахівництва НААН (раніше – Інституту птахівництва НААН) проводиться робота зі створення і поліпшення різних видів сільськогосподарської птиці. Саме тут були виведені гуси великої сірої породи, українські кольорові породні групи качок, індички кросу «Харківський», порода курей Полтавська глиниста…
Найбільш відомими розробками наших вчених останніх років є кури двох напрямків продуктивності (яєчно-м’ясні та м’ясо-яєчні), які відповідають сучасним вимогам. Вітчизняні кури різних типів мають багато спільного і при цьому одночасно суттєво відрізняються між собою. Безумовно, популярними є кури м’ясо-яєчного напрямку продуктивності – Геркулес. Виведені колективом генетиків і селекціонерів Інституту птахівництва НААН на чолі з доктором наук Юрієм Бондаренком, ці кури мають високі показники живої ваги та інших ознак продуктивності, а також підвищену стійкість до температурних стресів, невибагливість до кормів.
Кури Геркулес об’єднують 5 популяцій, які перш за все розрізняються між собою забарвленням оперення: це – Геркулес білий (або сніговий), золотистий, сріблястий, зозулястий (або чорно-смугастий) і рябий (червоно-смугастий).
Завдяки роботі генетиків вдалося створити таку птицю, яка протягом 2–3 поколінь не втрачає властивого їй забарвлення, статури. Також вченими була проведена селекційна робота зі спеціалізації окремих популяцій птиці.
Традиційно найважчими є кури з білим оперенням. Така птиця має живу вагу на рівні 4,0–5,0 і до 5,0–7,0 кг, відповідно у курей і півнів. Однак тут необхідно враховувати, що перш за все йдеться про живу вагу батьківського стада в однорічному віці. Тому цей показник не можна пов’язувати з генетичним потенціалом при спеціалізованій відгодівлі на м’ясо. Разом з цим наш «сніжний» птах має непогану для такої живої ваги річну несучість на рівні 205–210 штук яєць.
Решта «різнобарвної» популяції дещо легші і поступаються сніжним Геркулесам на 10–15%, що становить 3,5–4,5 і до 5,0–5,5 кг, відповідно у курей і півнів. Зниження ваги компенсується збільшенням несучості до 220–240 штук яєць.
Яйце, яке можна отримати від таких несучок, разом із перерахованими перевагами є дійсно «золотим». По-перше, такій пробі яйця відповідає його колір, тобто кремове забарвлення шкаралупи. По-друге, його вміст, який, на відміну від більшості закордонної птиці, продукція якої пропонується в наших магазинах, характеризується великим жовтком. Вміст жовтка доходить до 34% при 28–29% у «магазинних» яйцях. Енергетична складова таких яєць також доходить до максимуму – до 710 кДж (проти 620 кДж).
По-третє, вага яєць, яка знаходиться на рівні 64–70 грамів, тільки підвищує позитивні емоції господарів такого птаха.
Попри перераховані «яєчні» плюси, птиця характеризується високими інкубаційними якостями (виводок молодняку – на рівні 80–90%), що також не може не радувати людей, які цікавляться інкубацією. Тож українські Геркулеси нічим не поступаються Фоксі Чікам, Ред бройлерам, іншим представникам зарубіжної селекції.

Олег КАТЕРИНИЧ,
доктор сільськогосподарських наук;
Ольга ЗАХАРЧЕНКО,
науковий співробітник Державної дослідної станції птахівництва НААН.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий