Комунальники вирішують довголітні проблеми полтавців

Комунальники вирішують довголітні проблеми полтавців

Проблеми людей – це виключно проблеми людей. Таким безвідповідальним принципом керувалися полтавські комунальники протягом останніх
10 років. Зараз його послідовно ламає команда Олександра Удовіченка «Рідне місто»

За 2008–2018 роки Полтава буквально переповнилася невирішеними проблемами. У цьому міг переконатися кожен, хто просто йшов містом і постійно, щокроку натрапляв на смітники, розбитий асфальт, розриті ями. А багатьом мешканцям навіть не було потреби виходити з будинку – визирнувши у вікно, вони бачили те саме в своєму дворі.
– Результати безвідповідальності й бездіяльності комунальників залишили дуже важкий спадок, – говорить член «Рідного міста», заступник міського голови з питань ЖКГ Олексій Чепурко. – Люди перестали вірити, що їм допоможуть. Тому нам довелося переборювати цей глибоко хибний підхід. Зізнаюся, ми зіштовхнулися з труднощами. І мова не тільки про велетенські обсяги роботи, а й про зміну чиновницької психології, адже відмовити завжди легше, ніж виїхати за конкретною адресою. З багатьма «пам’ятниками собі» в керівних кріслах довелося попрощатися. А по-справжньому ситуація почала виправлятися після того, як ми взяли всі звернення громадян на суворий контроль – з відповідними дисциплінарними заходами. Звісно, я реаліст і далекий від впадання в ідеалізацію, але, порівняно з попередніми роками, прогрес помітний.
Один з показових прикладів докорінної зміни підходу до людських проблем – довга історія величезного смітника в центрі Полтави. А саме в дворі будинку 51-а на вул. Пушкіна, до якого прилягає ще один будинок на Європейській, 20.
Колись, за радянських часів, там стояли сараї. Під сараями, як годиться, були погреби, де люди зберігали городину й консервацію. Але згодом від усього цього лишилися тільки руїни та небезпечні ями, які поросли бур’янами вище голови.
Штучний пустир біля житлових будинків став улюбленим місцем перебування безхатьків і наркозалежних. Причому постійним – вони там на очах мешканців їли, пили, кололися та справляли природні потреби. Люди вже просто боялися проходити поряд із цією ділянкою, адже їм ще й доводилося уважно дивитися під ноги, щоб не наступити на розкидані повсюди шприци.
Був і додатковий фактор. Річ у тім, що в двір виходять «тили» магазинів, розташованих на вулиці Шевченка. І звідти, ігноруючи встановлені баки, на пустир викидали сміття, зокрема й великогабаритне. Тому антисоціальне середовище регулярно розросталося. Врешті дійшло до того, що в бур’яні навіть знайшли труп.
Люди, звичайно, неодноразово зверталися до різних органів влади, але смітник ніхто не ліквідовував. Неподобства тривали – і так, як мінімум, протягом останнього десятиліття. На прохання мешканців відреагувала лише команда «Рідне місто».
Комунальники виїхали на місце й визначили послідовність робіт. Виконати їх було непросто – надто багатими і різнорідними виявилися «археологічні» пласти початку ХХІ століття. Виявилося, що голими руками тут нічого не вдієш, тому застосували бульдозер і навантажувач.
Передусім комунальні служби знищили чагарники, вивезли сміття, бетонні плити
й цеглу. Непотріб ледве помістився в 6 «КАМАЗів»!
Небезпечні ями засипали, а землю розрівняли. Через певний час на пустирі посадили дерева. Замість страшного звалища в дворі з’явився зелений куточок.
Лідер «Рідного міста» Олександр Удовіченко вважає:
– Проблеми полтавців повинні вирішуватися швидко й ефективно. Комунальники мають не відкладати їх у «довгий ящик», а шукати технічної можливості, щоб допомогти людям. Принцип тут простий: чим більше відповідальності, тим більше порядку, а чим більше порядку, тим комфортнішим стане життя мешканців.

Денис Компанієць
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий