Конкурсний відбір картоплі

Конкурсний відбір картоплі

Нині більшість городників нарікає, що врожайність картоплі знизилася і ледве дотягує до 150 ц/га, хоча вона може давати до 400 ц/га. Подекуди на Полтавщині цей показник ще менший. Факторів, що вплинули на родючість «другого хліба», не перелічити. Це і зміни клімату, відсутність дощів у потрібний момент, хвороби бульби, виродження сортів, обман продавців при купівлі посадкового матеріалу. Чимало господарів почали діяти за принципом – чим більшу площу виділити під картоплю, тим більше шансів отримати вищий врожай. Такий підхід не завжди дає очікуваний результат. Якщо бульба попри всі зусилля не виправдала сподівань, фахівці в першу чергу радять переглянути сорти і підібрати потрібний. Кандидат сільськогосподарських наук Михайло ОСТРЕНКО проаналізував чимало особливостей багатьох сортів картоплі.

– Насамперед слід знати, що всі сорти поділяються на декілька груп. Столові сорти повинні мати в комплексі інших ознак високі смакові й кулінарні якості, підвищену стійкість проти іржавої плямистості, потемніння м’якоті, бути без наростів, ростових тріщин, дуплуватості, без ураження бульб різними хворобами, легко чиститися. Сорти для технічної переробки повинні характеризуватися високим вмістом та виходом крохмалю з одиниці площі в поєднанні з іншими цінними ознаками. Сорти, які за комплексом ознак придатні для споживання і для переробки, належать до сортів універсального призначення.
Визначившись із напрямом використання, переходимо до групи стиглості. Всі сорти картоплі поділяються на п’ять груп стиглості: ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі, середньопізні та пізньостиглі. Цей поділ проведено за тривалістю вегетаційного періоду, тобто періоду від посадки до повного відмирання бадилля.
Ранньостиглі групи мають вегетаційний період 80–100 днів. Проте цікавить у цих сортах отримання високого врожаю в якомога коротший термін. Всім добре відомий вислів «картопля-сороківка», під яким розуміємо отримання врожаю на сороковий день, однак цей період необхідно рахувати від сходів картоплі, а не від її посадки, а отже, від посадки цей період становить близько 60–65 днів. Установи-оригінатори, даючи характеристику своїх сортів, вказують їх урожайність на 40-й–45-й день після сходів.
Середньоранні групи мають вегетаційний період 100–115 днів. Ці сорти також можна використовувати для отримання ранніх урожаїв, проте накопичення урожаю бульб у них проходить дещо повільніше порівняно з ранніми сортами. У характеристиці цих сортів зазначається урожайність на 60-й–65-й день після сходів.
Середньостиглі групи мають вегетаційний період 115–125 днів. У цих сортів накопичення урожаю проходить значно повільніше порівняно з ранніми та середньоранніми. Проте за рахунок подовженого вегетаційного періоду може відбуватися значне збільшення кінцевої урожайності.
Середньопізні групи мають вегетаційний період 125–145 днів. Як і середньостиглі, середньопізні сорти формують урожай у другій половині літа. Особливо високим він буде за сприятливих погодних умов цього періоду.
Пізньостиглі групи мають вегетаційний період понад 140 днів. Пізньостиглі сорти мало поширені та мало використовуються. До Державного реєстру сортів рослин України занесено лише декілька таких сортів.
Отже, визначились із напрямом використання та групою стиглості, і постає наступне питання: який сорт кращий – вітчизняний чи зарубіжний?
Аби дати правильну відповідь, слід керуватися кількома аспектами. Звичайно, існує думка, що зарубіжні сорти кращі, однак варто зазначити, що вітчизняні селекційні сорти, занесені до Державного реєстру сортів рослин України, мають високий потенціал урожайності й не поступаються сортам зарубіжної селекції.
Крім того, існує таке явище, як пластичність сорту. Пластичність сорту – реакція сорту картоплі на зміну умов середовища. До екологічно пластичних належать ті сорти, які завдяки високій урожайності та якості набули широкого розповсюдження.
Завдяки системі екологічного випробування сортів картоплі проводиться встановлення зони, в якій той чи інший сорт має найкращі показники урожайності. Після цього робляться відповідні рекомендації. На сьогодні існують рекомендації щодо вирощування у певній зоні (Полісся, Лісостеп або Степ), раніше ж дослідження проводились більш широко, й існувало відповідне районування по кожному сорту. Тож, обираючи сорт, варто звертати на це особливу увагу та надавати перевагу перевіреним сортам, які мають відповідні рекомендації щодо вирощування у тій чи іншій зоні.
Для картоплі як культури, що вегетативно розмножується, характерним є те, що при довготривалому беззмінному використанні насіннєвого матеріалу спостерігається прогресуюче з роками зниження урожаю. Існує декілька пояснень причин появи цього явища: старіння, накопичення токсинів, екологічне виродження, ниткоподібність паростків, вірусологічне виродження.
Було помічено, що нові сорти більш стійкі проти захворювань, ніж старі. Тому вчені дійшли висновку, що виродження є прогресуючим старінням рослин, які розмножуються вегетативно і з часом втрачають свою життєздатність. При цьому старіє не окрема рослина, а весь сорт.
Однією з причин виродження картоплі на півдні є дія на рослину токсичних речовин маточної бульби. Токсичні речовини нагромаджуються у бульбах під час їх формування при високих температурах. У цей час у тканинах картоплі підвищується вміст отруйних речовин. Для запобігання виродженню необхідно висаджувати картоплю окремими вічками з невеликими шматочками бульб або відокремлені від бульб паростки.
Головною причиною виродження картоплі є виключно несприятливі умови, що створюються при вирощуванні цієї культури: невідповідність температурного і поживного режимів та інших екологічних факторів, що призводять до глибоких патологічних змін, які спадково через бульби передаються майбутній рослині.
Ниткоподібність паростків належить до особливої неінфекційної (кліматичної) форми виродження картоплі, зумовленої занадто високими температурами під час бульбоутворення. Бульби з ниткоподібними паростками дають дуже пізні й кволі сходи, рослини відстають у рості та розвитку впродовж усього вегетаційного періоду і, як правило, врожаю не дають. Дуже часто такі бульби взагалі не утворюють сходів. Картопля уражується близько 30 різноманітними вірусами, мікоплазмами, а також віроїдом веретеноподібності бульб. Багаті вуглеводами і водою картоплиння і бульби є сприятливим середовищем для розвитку патогенів, включаючи і віруси.
Для запобігання появі цих негативних явищ періодично необхідно проводити сортооновлення та сортозаміну. Сортооновлення – це заміна картоплі нижчих репродукцій вищими в межах одного й того ж сорту, а сортозаміна – повна заміна одного сорту іншим. Існують і науково обґрунтовані строки проведення сортозаміни та сортооновлення для кожної з кліматичних зон України. Таких природних зон існує чотири: найменшого виродження – Карпати і Прикарпаття; слабкого виродження – Полісся і західні області; помірного виродження – лісостепові області; сильного виродження – степові області. До зони помірного виродження картоплі входить Полтавська область.
Орієнтовні строки сортооновлення при використанні еліти як вихідного матеріалу для зони найменшого виродження – через 7–8 років, слабкого виродження – 5–7 років, помірного виродження – 3–5 років і зони сильного виродження – 1–2 роки.
Говорячи про сорт, хотілося б звернути особливу увагу на дотримання сортової чистоти, тобто недопущення змішування насіннєвого матеріалу різних сортів. Багато господарів роблять помилку, змішуючи насіння різних сортів, сортуючи їх за кольором шкірки бульб (біла або червона), що в процесі репродукування призводить до втрати більш продуктивного сорту. Відбувається це через те, що на насіння відбирається фракція бульб вагою 60–80 г (середня), а більша фракція – відповідно на харчування та інші потреби. Таким чином, за 3–4 роки репродукування сорт, який формує дрібніші за розміром бульби, залишається, а сорт, який родить крупні, практично весь зникає.
Вирощуючи картоплю в господарстві, слід мати по декілька сортів різних груп стиглості, що забезпечить високі та стабільні врожаї за будь-яких агрокліматичних умов.

Українське сортове різноманіття

Окремі сорти картоплі, створені в Інституті картоплярства УААН за останнє десятиріччя і рекомендовані для вирощування в Полтавській області.
Повінь
Ранній сорт столового призначення. Технологічна урожайність – 220 ц/га на 40-й–45-й день після сходів та 460 ц/га в кінці вегетації. Бульби рожеві, округлі, м’якуш кремовий. Кущ високий, прямостоячий, сильно облиствлений, листки середньої величини, віночок квітки червоно-фіолетовий. Стійкий проти золотистої цистоутворюючої нематоди.
Серпанок
Ранній сорт столового призначення. Технологічна урожайність – 200 ц/га на 40-й–45-й день після сходів та 400–450 ц/га в кінці вегетації. Бульби овальні, рожеві, м’якуш кремовий. Кущ середньої висоти, напіврозлогий, стебла не гіллясті, листки великі, світло-зелені, віночок квітки – червоно-фіолетовий. Стійкий проти фузаріозу, відносно стійкий проти кільцевої та мокрої гнилизни, парші звичайної.
Левада
Середньоранній сорт універсального призначення. Технологічна урожайність – 171 ц/га на 60-й–65-й день після сходів та 400–482 ц/га в кінці вегетації. Бульби округло-овальні, рожеві, м’якуш кремовий, квітки червоно-фіолетові. Стійкий проти раку картоплі, золотистої цистоутворюючої картопляної нематоди, фітофторозу.
Лілея
Середньостиглий універсального призначення. Технологічна урожайність – 460 ц/га в кінці вегетації. Бульби кремові, продовгувато-овальні, м’якуш кремовий; квітки білі. Стійкий проти раку; висока польова стійкість проти фітофторозу, кільцевої гнилизни, парші звичайної.
Слов’янка
Середньостиглий сорт столового призначення. Бульби продовгувато-овальні, рожеві, шкірка гладенька, м’якуш кремовий. Кущ високий, прямостоячий, сильно облиствлений, стебла гілясті, листки великі, червоно-фіолетові квітки. Стійкий проти картопляної нематоди, відносно стійкий проти фітофторозу, фузаріозу і вірусних хвороб.
Промінь
Середньопізній сорт столового призначення. Вегетаційний період сорту (від садіння до відмирання бадилля) становить 129 днів. Максимальна урожайність сорту сягала 475 ц/га. Бульби сорту округлі, червоні, зі світло-жовтим м’якушем. Кущ дуже високий, прямостоячий, стебло товсте з сильним антоціановим забарвленням, листки великі темно-зелені, віночок квітки червоно-фіолетовий, рясність ягід помірна. Стійкий проти звичайного біотипу раку картоплі, відносно стійкий проти фітофторозу.
Червона рута
Середньопізній сорт універсального призначення. Технологічна урожайність – 390 ц/га в кінці вегетації. Бульби за формою коротко- овальні, колір шкірки – червоний, колір м’якуша – білий. Кущ стебла – прямостоячий, високий, товстий. Листя за розміром – середнє, інтенсивність забарвлення – темнозелене.
Висока стійкість проти фітофторозу за листками. Стійкий до звичайного біотипу раку, кільцевої і мокрої бактеріальної гнилей, стеблової нематоди.

Здобутки голландських селекціонерів

Щоб отримати новий сорт картоплі, потрібно до десяти років і злагоджена командна робота селекціонерів. Першість у цій царині залишається за голландцями. Нині на ринку насіннєвої картоплі велика конкуренція, тому слід остерігатись недобросовісних продавців, які намагаються видати неякісну картоплю за бульбу голландської селекції.
Рів’єра
Унікальний ультраранній високоврожайний сорт столового призначення, що придатний для поширення в Україні вже понад 10 років (занесений до Державного реєстру сортів рослин в 2007-му). Рів’єра добре адаптується і підходить для вирощування у будь-яких ґрунтово-кліматичних умовах. Сорт Рів’єра формує велику кількість бульб, вирівняного, великого розміру, світло-жовтого кольору з міцною шкіркою, поверхневими вічками й світло-жовтим кольором м’якуша. Має гарні кулінарні властивості й стійка до посухи та стресів, механічних пошкоджень, картопляної нематоди і раку картоплі.
Еволюшн
Високоврожайний ранній столовий сорт, стійкий до парші та вірусних захворювань. Формує великі темно-червоні, овальні бульби з неглибокими вічками та світло-жовтим м’якушем. Має добрі смакові якості. Сорт вимогливий до вологозабезпечення. Віддає перевагу вирощуванню на легких піщаних ґрунтах.
Імпала
Ранній високоврожайний сорт столового призначення з високою стійкістю до посухи, парші та механічних пошкоджень. Має хороші смакові якості, стійкий до потемніння після термічної обробки. Можливість отримання двох врожаїв у південних регіонах країни. Здатний накопичувати врожай до появи фітофторозу. Попереднє пророщування збільшує врожайність, але висадка бульб може проводитись зі сховища без прогрівання. Рекомендується внесення зменшеної кількості азоту.
Пікассо
Середньопізній високоврожайний великобульбовий сорт столового призначення, має добрі смакові якості та гарний товарний вигляд, формує однорідні бульби з привабливим фіолетовим забарвленням вічок. Національний стандарт за смаковими якостями. Сорту притаманна надзвичайно висока стійкість до парші. Має високу посухостійкість та стійкість бульб до фітофторозу. Чудово придатний для тривалого зберігання. Потребує внесення зменшеної кількості азоту.
Рудольф
Середньопізній високоврожайний великобульбовий сорт столового призначення, має добрі смакові якості та гарний товарний вигляд, формує однорідні бульби з темночервоним забарвленням, поверхневими вічками і білим м’якушем. Завдяки високому вмісту сухих речовин придатний для смаження у фритюрі. Має високу посухостійкість та стійкість до парші та фітофторозу бульб. Чудово придатний для тривалого зберігання.

Підготувала Юлія ХОМЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий