«Кмин – звичний на нашому столі. Що треба знати про його властивості?»
Я.М.УМАНЕЦЬ.
Кмин звичайний (тмин обыкновенный; Саrum carvi) – дворічна трав’яниста рослина родини селерових (зонтичних). Плід – двосім’ янка. Цвіте у червні-липні. Плоди дозрівають у липні-серпні.
Росте по всій території України на луках, узліссях, лісових галявинах, по балках. Вирощується як ефіроолійна рослина.
Використовують плоди, зібрані, коли плоди перших зонтиків уже побуріли, а решта ще зелені. Заготівлю краще проводити зранку або ввечері, щоб запобігти обсипанню зрілих плодів. Зрізані рослини зв’язують у снопики і ставлять під намет для достигання. Потім їх обмолочують і відділяють плоди на віялках або решетах. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін придатності – 3 роки. Сировину відпускають аптеки.
Плоди кмину містять флавоноїди (кверцетин і кемпферол), жирну олію, дубильні речовини та 3–7% ефірної олії, до складу якої входять карвон, лимонен, карвакрол, дигідрокарвон, дигідрокарвеол та інші терпеноїди.
Плоди кмину виявляють бактерицидну, спазмолітичну, анестезуючу, відхаркувальну, проносну і жовчогінну дії, вони збільшують потовиділення й діурез.
Використовують плоди для поліпшення травлення, при атонічних закрепах, метеоризмі, хронічних холециститах, як знеболювальний засіб при альгоменореї та як засіб, що сприяє виділенню молока у матерів-годувальниць.
Плоди кмину входять до складу вітрогінного, шлункового та заспокійливого чаю. Всю рослину використовують у їжу.
Внутрішньо вживають кминну олію – по 1–3 краплі на грудочці цукру тричі на день; кминну воду – по чайній ложці при кишкових кольках у дітей.
Настій насіння (20 г подрібненого насіння на 200 мл окропу) п’ють по половині – третині склянки 2–3 рази на день до їди.
Як вітрогінний засіб приймають після їди.
Зовнішньо використовують розчин кминної олії у соняшниковій (2:100) для розтирання грудей при застудних захворюваннях і проти шкірних паразитів.