Коза в домашньому господарстві

Коза в домашньому господарстві

Козівництво має давню історію, сучасні здобутки і тенденції розвитку, що зумовлено значною цінністю продукції кіз, їхніми високими адаптивними властивостями та наявністю природно-економічних умов для розвитку галузі.

Коза, за словами німецького зоолога, «розумна, любить ласку і ревнує господаря до тих, кому він віддає перевагу». Ці досить своєрідні тварини вельми тямущі, віддані людині, яка за ними доглядає, а також невибагливі до якості корму. Тварини рухливі, легко підіймаються на гірські схили, нахилені стовбури дерев, вибирають для відпочинку високі кам’янисті ділянки або височини. Кози, на відміну від своїх найближчих родичів овець, вирізняються темпераментом і норовливим характером. Вони можуть випасатися стадами або індивідуально, а також добре використовують невеликі ділянки на прив’язі. Погано переносять випасання на низинних луговинах. Прийшовши на новий випас, вони поводяться обачно і далеко від людини – свого господаря – не йдуть.
Кози кмітливі й охайні тварини. У цьому неважко переконатися, якщо поспостерігати за стадом. Коли вони повертаються з пасовища, то рухаються обережно, йдуть із навітряного боку, де пилу менше. Якщо захотіли пити, шукають у воді камінчики (або якусь височину), на яких, стоячи на колінах, докладаються до чистої водички, не каламутячи її. Місце для відпочинку обирають собі під кущами, де прохолодніше.
Відмінною особливістю цих тварин є пристосованість до різних природно-кліматичних зон, тому їх можна зустріти як на півночі, так і на півдні, як у горах, так і в пустелях.
Кози невибагливі до кормів. Як і всі жуйні, кози добре поїдають грубі та соковиті корми. Вони мають добре розвинений шлунково-кишковий тракт, що дозволяє їм перетравлювати корми, які містять до 64% клітковини. Крім того, кози добре споживають овочі, коренеплоди і відходи зі столу й кухні. З 600 видів досліджених професором П. М. Кулешовим рослин, які ростуть в Україні, кози поїдають 570, коні – 82, а велика рогата худоба – тільки 56. Підсумовуючи, можна сказати, що вони майже всеїдні.
Тривалість господарського використання кіз – 7–9 років. Кози всіх порід плодовиті й скороспілі. Козликів можна використовувати як плідників у 7–8-місячному віці, що дає змогу інколи обійтися без дорослих козлів, утримання яких у присадибному козівництві невигідне. Статева зрілість у кіз настає у 5–7-місячному віці, але кізочок такого віку парувати не слід. Уперше це робити доцільно у 18 місяців. Кітність триває в середньому 150 днів. Козенята народжуються у лютому–квітні. Молоді кози здебільшого народжують по одному козеняті, у тварин старшого віку часто їх буває двоє, а то й троє. Лактація у примітивних кіз триває 5–6 місяців, у спеціалізованих порід до 10–12 місяців. Середньодобові прирости молодняку завдяки правильній відгодівлі можуть досягати 120–140 г.
За умови правильного догляду і відповідного рівня годівлі кози хворіють рідко. У здорової кози пульс становить 70–80 ударів за хвилину, число подихів – 15–20, нормальна температура тіла – 30–40°С. Майже при всіх заразних захворюваннях температура підвищується до 41–42°С. Пульс частішає до 100 ударів за хвилину і більше, з’являється задишка, число подихів збільшується до 80 і вище. Вуха стають холодними. Апетит у тварини знижується.
Розводити кіз досить вигідно, особливо в умовах присадибного або фермерського господарства. Від них отримують найголовніше – молоко, м’ясо, шкури, пух, шерсть.
Своїми цілющими властивостями козяче молоко зобов’язане, звичайно, своєму складу. І молоко, і молочні продукти містять величезну кількість вітамінів, таких, як А, С, В, Д, Е, мікро- і макроелементів.
За хімічним складом козяче молоко дуже відрізняється від молока інших видів тварин. Так, наприклад, у ньому приблизно в 6 разів більше кобальту, який входить до складу вітаміну В12. Саме цей вітамін несе головну відповідальність за такі життєво важливі процеси в організмі людини, як обмінні процеси і кровотворення. Ця особливість козячого молока має принципово важливе значення для тих малюків, чиє здоров’я значною мірою ослаблене.
Ще однією не менш важливою і цінною особливістю складу козячого молока є достатньо високий вміст у ньому такого мікроелементу, як калій. Калій необхідний для правильного формування, розвитку і роботи всієї серцево-судинної системи. Саме тому лікарі рекомендують вживання козячого молока для харчування людей, які страждають від порушень у роботі серцево-судинної системи. Крім калію, в молоці багато кальцію, який відповідає за розвиток кісткової тканини, згортання крові, функціонування центральної нервової системи, еластичність і міцність, а також проникність стінок судин. Магній, який також міститься у молоці кіз, має величезне значення для правильного протікання багатьох фізіологічних процесів. Передовсім – різних видів енергетичного обміну. Саме магній відповідає за регуляцію клітинного росту, синтез нових білків, необхідних організму для функціонування, нормальне функціонування центральної нервової системи, виведення із організму радіонуклідів та важких металів. Крім усього цього, магній просто необхідний для повноцінної роботи – скорочення і розслаблення – серцевого м’яза. І за нормальний артеріальний тиск в організмі значною мірою відповідає саме магній.
Незважаючи на те, що козяче молоко поряд із коров’ячим належить до групи казеїнових, у козячому молоці вміст альфа-1s-казеїну практично дорівнює нулю. Саме альфа-1s-казеїн є основним джерелом алергічних реакцій людей на коров’яче молоко. Алергії на козяче фактично не буває.
А ось бета-казеїну в козячому молоці міститься майже стільки ж, як і в жіночому грудному. Завдяки тому, що в білках козячого молока налічується велика кількість альбумінів, білки легко розщеплюються і перетворюються на дрібні пластівці. У такому вигляді організм набагато простіше засвоює молочні білки, на відміну від білків коров’ячого молока, які всмоктуються в незмінному вигляді. Саме тому козяче молоко по суті ніколи не викликає жодних розладів травної системи будь-якого організму.
Завдяки тому, що лактози в козячому молоці міститься на 57 % менше, ніж у коров’ячому, і на 23% менше, ніж у жіночому молоці, козяче молоко дозволено дієтологами до вживання навіть тим людям, які страждають індивідуальним сприйняттям лактози.
Варто окремо розповісти про такий важливий складовий чинник козячого молока, як жирність. Попри те, що середня жирність козячого молока приблизно 4,4%, відсоток його засвоєння дорівнює майже 100%. Пояснюється це декількома властивостями жирів козячого молока. По перше, розмір жирових кульок приблизно в 15 разів менший, ніж жирові кульки коров’ячого. По друге, у складі коров’ячого молока всього 51 % ненасичених жирних кислот, тоді як у складі козячого цих самих ненасичених жирних кислот налічується до 69 %. До речі, саме цей вид кислот володіє метаболічною здатністю до перешкоджання накопичування в організмі холестерину.
На відміну від інших тварин кози практично не хворіють на туберкульоз, тому їхнє молоко безпечніше вживати у свіжому вигляді, коли в ньому збережено всі біологічно цінні речовини. Однак через козяче молоко можна заразитися бруцельозом, тому дійних маток необхідно перевіряти на це захворювання щороку.
З козячого молока готують різні кисломолочні продукти – айран, мацоні, кисле молоко; виробляють високоякісні сири – бринзу, сулугуні, рокфор; масло тощо. Всі продукти, виготовлені з молока кіз, мають високу поживність і володіють лікувально-дієтичними властивостями.
М’ясо кози за смаковими якостями і поживністю схоже з бараниною, але містить менше підшкірного жиру, який у кіз відкладається на внутрішніх органах. Вихід м’яса невеликий – від 40 до 50%. Жир (лій) має лікувальну властивість.
Шкура кіз іде на виготовлення взуття та шкіргалантерейних виробів. Взуття з верхом зі шкіри кіз стоїть на першому місці щодо міцності, краси й санітарно-гігієнічних властивостей.
Важливою продукцією козівництва є козячий пух. Він має високі технологічні якості: підвищену міцність, еластичність, м’якість, малу теплопровідність і надзвичайну легкість. З козячого пуху виготовляють тонкі, красиві, міцні й теплі вироби: хустки, дитячі костюми, шарфи, берети, високоякісний фетр тощо.
Найбільшу цінність становить однорідна напівгруба шерсть ангорських і помісних кіз. Таку шерсть переробляють у чистому вигляді і в суміші з овечою вовною, бавовною або шовком. З козячої вовни виготовляють вельвет, плюш, оксамит, килими тощо. Ці вироби мають гарний зовнішній вигляд і особливу міцність.
Тож тримати в господарстві кіз чи не тримати – вирішувати вам, але кожному господареві необхідно знати, що це досить вигідна справа.

Дмитро БІЛАЙ
Майстер із виробництва і переробки продукції тваринництва

Поділися:

Добавить комментарий