«Козаки і студенти билися, як леви»

«Козаки і студенти билися, як леви»

У Полтаві вшанували пам’ять учасника бою під Крутами священика Демида Бурка

Пам’ятний захід із вшанування церковного і громадського діяча, учасника бою під Крутами Демида Бурка організували громада Свято-Миколаївської церкви ПЦУ Полтави, депутати Полтавської міської ради від патріотичних сил та Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті.

Прихожани Свято-Миколаївської громади ПЦУ, активісти партій і громадських організацій патріотичного спрямування вшанували пам’ять усіх учасників бою під Крутами, та зокрема Демида Бурка (Бурка-Корецького). Він народився на Вінниччині, але життя його пов’язане теж із Полтавщиною. Демид Бурко – видатний історик церкви, літератор, делегат І Всеукраїнського військового з’їзду (05.1917), референт інформаційного бюро Секретаріату військових справ Центральної Ради, учасник бою під Крутами у складі 1-ї Української військової школи ім. Богдана Хмельницького. А під час Другої світової війни був настоятелем Свято-Миколаївської церкви Полтави. Логічно, що саме на фасаді цього найстарішого православного храму обласного центру торік з ініціативи Північно-східного відділу УІНП коштом співробітників Інституту нацпам’яті, депутатів обласної ради попереднього скликання Ігоря Скляра та Анатолія Ханка, вірян та ГО «Справа громад» встановили меморіальну дошку Демиду Бурку. Тож поруч із новим місцем пам’яті і відбувся захід.
Спершу молебень за полеглих під час бою та спочилих крутян відслужили священики Свято-Миколаївського храму ПЦУ. Регіональний представник УІНП у Полтавській області Олег Пустовгар розповів про полтавські сторінки життя Демида Бурка. Зазначалося, що тут він підготував до друку видання Євангелія (у перекладі П. Морачевського), тут опублікував у газеті «Голос Полтавщини» спогад «Трагедія під Крутами. Згадки учасника», тут організовував Полтавський осередок Українського Червоного Хреста, був секретарем Полтавського єпархіального управління УАПЦ.
До присутніх звернувся начальник Полтавського обласного відділу Міністерства у справах ветеранів України Олександр Товпига: «Незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії, на початках силами добровольчих формувань. Сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут часто називають першими кіборгами. Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива».
Депутат міської ради, ветеран російсько-української війни Юліан Матвійчук наголосив: «Під час подій у Крутах бойова задача була повністю виконана і шляхи наступу агресора до Києва були перерізані. Але якщо проводити аналогії з сучасністю, то тоді, 103 роки тому, дуже потужною була російсько-більшовицька пропаганда, на яку клюнуло чимало українців. Українська революція 1917–21 років зазнала поразки, ми втратили державність на подальші 70 років. Тому зараз наша основна мета – не повторювати помилок минулого, об’єднуватися проти єдиного ворога – Росії – задля розбудови України в могутню соціально-економічну європейську державу. Шануймо наших перших «кіборгів», Героїв-крутівців! Вони – наша звитяга! Саме завдяки їхньому героїзму зараз ми маємо чимало добровольців, які за власним бажанням йдуть боронити Україну. Тому захищаймо своє, об’єднуймося! Слава Україні!»
На думку ветерана російсько-української війни Анатолія Ханка, шанувати та пам’ятати борців минулого сьогодні вкрай важливо: «Встановлення пам’яток як національних маркерів на Полтавщині дає можливість жити й берегти пам’ять про наших Героїв! Таких Героїв, як відважні хлопці-крутівці!»
«Протопресвітер Демид Бурко служив у тому самому храмі, в якому я зараз маю честь бути настоятелем. Сьогодні для нас, як ніколи, зрозуміла відданість та жертовність героїв Крут. Зараз, як і тоді, країна-агресор, вічний ворог України – Росія, намагалася зім’яти, знищити тільки-но проголошену українську Незалежність. Крутівці зустріли ворога, не зламалися, затримали рух російських військ. Це дало змогу укласти Брестський мир. Це врятувало Україну. На жаль, не надовго, але насіння, кинуте в землю тоді, проросло та проростає досі й дає свої плоди», – сказав депутат міської ради отець Олександр Дедюхін.
Він зачитав такі рядки зі спогаду Демида Бурка про бій під Крутами: «Студентський курінь не встиг спорожнити вагонів і розсипатися в розстрільню, як потрапив у смертельну небезпеку. Ворог великою силою вдарив у фланг. Для прикриття його було кинуто сотню козаків-охочекомонників, але становище не покращилося, бо ворог скрізь переважав людьми і зброєю. Козаки і студенти бились, як леви. Втомлювались від безнастанного набивання рушниць. Передні ряди ворогів падали, а за ними йшли нові, вискакуючи з-за стовбурів старих верб та верболозів. Постріли з кулеметів, рушниць, тріск гранат змішувалися зі стогоном умираючих… «Солдати російской революціонной армії» – як вони себе називали, по-звірячому кидалися із багнетами на студентів, що, вистрілявши всі набої, останніми вбивали себе, прославляючи Україну».
Почесну варту біля дошки несли активісти Всеукраїнської громадської організації «Сокіл», одягнені у форму Армії УНР. Завершився пам’ятний захід спільним виконанням Державного Гімну України.

Північно-східний відділ УІНП.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий