Кременчуцькому міському радіо – 50

Кременчуцькому міському радіо – 50

Радіо стало для Леоніда Перепелятника сенсом життя і творчого розвитку. Саме він 50 років тому, 19 січня 1968-го промовив “Говорить Кременчук!” із радіовузла, що на вулиці Шевченка. У різні роки, в повоєнний час, функціонувало регіональне радіо, а суто міського не було. Тож рішенням керівників Кременчука була прийнята постанова про створення міського радіо, яке з перших днів і очолив Леонід Перепелятник. Його трудова біографія розпочиналася на автозаводі, де він працював слюсарем. Нове призначення було для молодого робітника незвичним, та, маючи досвід співпраці з міськими газетами, почав наполегливо освоювати журналістську діяльність і робити перші кроки по створенню в місті професійної радіостудії.
З роками міське радіо набувало у кременчужан популярності, а Леонід Іванович – авторитету. Отримавши вищу журналістську освіту, активно застосовував нові знання у повсякденній творчій роботі. Значну допомогу в розвитку радіо надавали тодішні керівники міста Микола Залудяк, Іван Пономаренко, Андрій Коваленко, Володимир Коваленко, місцеві депутати.
Анатолій ЩЕРБАК, редактор Кременчуцького районного радіо в 1970–1975 роках:
Кременчуцькому міському радіо – 50– У нас була спільна радіостудія вже в центральній частині міста, тож я був очевидцем того, як очолюване Леонідом Перепелятником радіо набувало дедалі більшої популярності не лише у Кременчуці, а й в області та Україні. На його базі проводились обласні й республіканські семінари, адже в Леоніда Івановича було що запозичити іншим радіожурналістам. Його новаторський підхід до професійної справи, вміння знайти правильне рішення в складній ситуації особливо яскраво проявилися після розпаду колишнього Союзу в перші роки становлення незалежної України. Багатотисячні мітинги під час передвиборних кампаній стали звичним явищем, але навіть вони за масовістю аудиторії не йшли ні в яке порівняння з прямими ефірами на міському радіо. Всі політики прагнули, як нині модно говорити, пропіаритися в радіопередачах Леоніда Перепелятника. А він завжди так вів прямі ефіри, що кожен радіослухач відчував себе головним арбітром політичних дебатів. Енергії тоді у Леоніда Івановича було на десятьох журналістів. Саме за вміння і професійність, відданість справі у 1994 році його обрали депутатом міської ради, а колеги по депутатському корпусу – головою депутатської комісії з гуманітарних питань. У 1998 році йому було присвоєно звання “Заслужений журналіст України”.
Світлана ТІТОВА-ДЖЕЙМС, колишній кореспондент міського радіо:
– Так склалося життя, що я зараз перебуваю далеко від Кременчука, мешкаю в США, викладаю російську мову. Однак постійно зберігаю у пам’яті й серці теплі спогади про міське радіо, де пройшла школу журналіста, пишаюсь тим, що працювала у творчій команді Леоніда Івановича. Зберегла незабутні враження про
30-річчя міського радіо, коли на свято в Палац культури прийшло все місто. Нас вітали також народні артисти України Раїса Кириченко, Микола Гнатюк, Світлана і Віталій Білоножки, керівники міста, району й області. А ще іноді навіть сниться, що я готую чергову радіопередачу разом зі своїми колегами-кореспондентами Олександром Кулішем, Тетяною Зайшлою, Анжелою Здор, дикторкою Надією Стрік, звукорежисерами Василем Мішеніним та Юрієм Дзюбою.
Леонід ПЕРЕПЕЛЯТНИК, беззмінний керівник міського радіо з 1968 по 2000 рік, голова правління громадської організації “Журналіст”:
– Хто тільки не побував у нашій студії: прославлені люди праці, Президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, народні депутати, Почесний громадянин Кременчука, льотчик-космонавт Олексій Леонов, посли зарубіжних держав, популярні артисти кіно й естради… Цікаві бесіди з ними слухало все місто, адже стаціонарні радіоточки були скрізь – у квартирах, заводських цехах, державних і комунальних установах, навчальних, культурних, торговельно-побутових закладах. Всебічно й оперативно висвітлювати життя міста й району нам допомагали десятки активістів, яких тоді величали робсількорами. Я вдячний колегам з обласної телерадіокомпанії “Лтава”, зокрема її колишньому генеральному директору Миколі Ляпаненку, який творчо і технічно сприяв, щоб наші передачі мали якомога більшу аудиторію радіослухачів. Вважаю, що виконав свою головну місію – служіння людям, місту, державі. На жаль, почуття виконаного професійного обов’язку має зараз гіркий присмак. Стаціонарна радіомережа Кременчука в занепаді, вже кілька років жителі міста і району не чують місцеве радіо. Все це байдуже нинішнім хазяїнам “Укртелекому”, та й влада такою проблемою не переймається. Звичайно, настав час новітніх технологій, які безупинно вдосконалюються. І все ж, на мою думку, славні традиції міського радіо могли б ще прислужитися кременчужанам.
Підготувала Галина ГАРБУЗ,
журналіст.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий