Куди завів нас старовинний пам’ятник, або «Чия правда,  чия кривда. І чиї ми діти»

Зліва праворуч: Тетяна Литвин, Марина Жуламанова, Олег Дереза, Тетяна Кузьменко із сином Тимофієм, Євгенія Кузнєцова.

Куди завів нас старовинний пам’ятник, або «Чия правда, чия кривда. І чиї ми діти»

Ганівка цікава не лише походженням своєї назви і драматичними історіями місцевого панства. Її могли б прославити цілі покоління художників із роду Дерезів – як прославив Василівку відомий художник Іван Дряпаченко. Відмінність лише в тім, що Дряпаченко не мав нащадків, але вчився малюванню у геніальних художників зі світовим ім’ям (майстерні Іллі Рєпіна, Валентина Сєрова). А Тимофій Дереза, будучи, на мою думку, не менш талановитим за Дряпаченка, так і залишився самоуком, зате гідно продовжив свій рід і передав свій художній дар синам.

Як ішлося у попередніх публікаціях, Тимофій мав семеро дітей. Але, як виявилося після публікації, кожна гілочка цього древа роду має багато відгалужень. І представники родини Дерезів до виходу у світ нашого дослідження навіть гадки не мали про існування одне одного. Тому мало не наввипередки кинулися з’ясовувати, хто кому родич.
Тетяна Кузьменко з Кременчука написала нам таке: «Мого діда звали Славко, за паспортом — Станіслав Никанорович Дереза. Його мати — Агафія Тарасівна Дереза, а батько – Никанор. Народився мій дід у Ганівці, у тридцятих роках. Крім нього, мати народила ще шістьох дітей. Відслуживши в армії, одружився та народили з жінкою двох синів. Працював на залізниці. Його життя з першою дружиною не склалося, в Кременчуці дід познайомився з моєю бабцею, переїхав жити в Рокитне, згодом забрав сюди свою матір і сестру з братом. Чи не родич він Тимофію Дерезі?».
Після нескладного дослідження виявилося, що Станіслав Никанорович – онук Тимофія Дерези. А незабаром обізвалася ще одна родичка, Ірина, теж із Кременчука, – правнучка Федоськи Тимофіївни Дерези, доньки ганівського художника.
У соцмережі Тетяна й Ірина зав’язали між собою активне спілкування, і було видно, що вони дуже раді розширенню своїх родинних зв’язків. А ми, у свою чергу, тішимося з того, що допомогли родичам знайти одне одного. Сподіваюся, вони зустрінуться і надалі продовжать спілкування не лише у соціальних мережах.
Тетяна, наприклад, має твердий намір приїхати до Ганівки, щоб познайомитися зі своєю ріднею і відвідати могили предків, а особливо — Тимофія Дерези. І на те є особлива причина, деякою мірою містична.
Перш за все, це той факт, що сама Таня з дитинства гарно малює, навчалася у художній школі й дотепер не облишила цього заняття.
І, нарешті, «вишенька на торті» цієї історії: свого молодшого сина Таня, тоді ще ні сном, ні духом не відаючи нічого про свого прапрадіда-митця, назвала… Тимофієм! Більше того: коли маленькому Тимофійчику справляли рік від народження і дали малюкові, за традицією, вибрати найпотрібнішу для нього річ, то як ви думаєте, що хлопчик вибрав? Правильно: фарби для малювання!..
Тож великому роду Дерезів варто замислитися над тим, щоб увіковічити пам’ять про свого талановитого пращура Тимофія Дерези. Зібрати, по можливості, полотна й ікони його роботи, які вціліли до нинішнього часу, в одну галерею. Або ж зробити репродукції з цих творів і відкрити виставку. Це стало б яскравою сторінкою історії не лише Ганівки, але й Лутовинівського старостинського округу та Козельщинської громади в цілому. Тим більше, що Тимофій Дереза мав опосередкований стосунок до історії села, зображуючи на своїх полотнах і його засновників, і простих селян, а також мальовничі ганівські краєвиди.
* * *
В історії кожної родини є свої «білі плями». Якби не більшовицький терор, безкінечні репресії, голодомори, спрямовані на знищення нашого народу, то, мабуть, кожен би змалечку вивчав своє родинне дерево, записував свій родовід. А більшовики насаджували поганський культ зречення дітьми батьків і навпаки. Щоб врятуватися, люди були змушені зрікатися свого походження, приховувати своє коріння…
Тож доки у ваших сімейних архівах є невідомі фотографії, листи, доки живі хоч якісь свідки – збирайте і зберігайте відомості про своїх далеких і близьких родичів; переповідайте своїм дітям. І нехай відростають нові пагони дерева вашої родини!

Надія ЛИТВИН
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий